Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Вода та олія – 21 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

В голові паморочилось, і навіть просто розплющити очі було непросто. Здавалось, погляд немов затуманений, а все навколо розпливається. Втім, за лічені секунди це відчуття минуло. Тоді Вай, озирнувшись навколо, зрозуміла, що лежить в напівтемряві, на підлозі в кутку невеличкої похмурої кімнати, що радше нагадує комірчину… А навпроти неї, гидливо стиснувши губи, сидить пані Кірамман! – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Нові міжвсесвітні пригоди!

Привіт! Я..я… я голос, який буде вас супроводжувати на початку, і допоможе вам все зрозуміти! Давайте не будемо тягнути, а то багато є що розказати.   Ніхто не підозрював, але всі всі фільми, книги, мультфільми і т.д. існують. Але вони розділені на всесвіти.   Наприклад: є один всесвіт мультфільмів, в ньому по галактиках розділені жанри […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 20 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

Пан Кірамман мав рацію, в парку сьогодні справді зібралося не так багато людей. Не те щоб зовсім порожньо, але й величезного натовпу не було видно. Що, насправді, й не дивно. По-перше, жителі Пілтовера не почувалися в безпеці, тож не поспішали всією родиною відвідувати масові заходи, де «дідько його знає що ще може трапитись». По-друге, відкриття […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

З моменту нападу на Петлюру пройшло вже півтора тижні. Однак встановити хто скористався машинами з урядового автопарку поки що не вдалося. Тим часом проблем ставало більше. На Голову контррозвідки також здійснили розбійний напад, намагалися пограбувати. В маєтку самого Петлюри виявили низку пристроїв для прослуховування. Міністр оборони був не в собі від злості на цю ситуацію […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

– Симоне, я розумію що ти розлючений, але говорити про свої підозри зараз я не можу. За мною стежать, а вчора в кабінеті я знайшов жучок з прослуховуванням. Скільки він там знаходився я не знаю. Я наказав провести в себе обшук і знайшов ще декілька таких пристроїв. Раджу тобі зробити те саме. – Відповів Винниченко. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

– Пане Грушевський, прошу вас, заспокойтеся. Я запевняю вас, що мої хлопці знайдуть зниклі папери. Голова контррозвідки особисто проконтролює процес, полковник Коновалець вже повідомлений. Вашу охорону посилено. – Симоне Васильовичу, я чхати хотів на власну безпеку, мене більше хвилює те, кому з головуючих конгресу міг в руки потрапити такий цінний вантаж. Від інформації, яка там […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ

  Київ. Ніч. На вулицях тихо. Лише легенький вітерець ніжно колише дерева та клумби, які безшумно поринули у свій нічний сон. Скрізь було темно, крім кількох ліхтарів, які давали слабке тускле світло на вулиці міста. Однак в одному з будинків таки вирувало життя. Це був будинок одного з досить відомих політиків, меценатів вдень, та впливового, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 19 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу? – Спитав у відділку, – зізнався той. – Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі своїми підлеглими, аби вони не розпатякували конфіденційну інформацію на всі боки, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок

– Ти напівкровка. Слова ніби розщеплювалися ще до того, як торкнутися свідомості Джісона. Вони сиділи на тротуарі брудного бокового провулку, куди виходили задні двері клубу. Над головами самотньо височів жовтий вуличний ліхтар, вихоплюючи їхні силуети з темряви. Хан оббіг очами освітлений клаптик асфальту перед собою, старанно напружуючи звивини. Мінхо сидів поруч, плечем до плеча, а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 18 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Слухай, розслабся, тобі не завадить, – усміхнулась Кейтлін, змащуючи руки масажною олією, та не відводячи погляду від енфорсерки, яка щойно вийшла з душу. – Врешті, сьогодні в нас вихідний, ти заслуговуєш на відпочинок. Просто один спокійний день. – Ой не певна, пундику, – тяжко зітхнула Вай, відкинувши рушника на крісло, та лягла животом на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених