Квіти у волоссі

На хвилинку Тарталії здалося, що стіна, яку з таким старанням зводила Люмін, тріснула. Вечірній спокій обриває гучна боротьба. Люмін з риком несеться на Тарталію, намагаючись стерти з її лиця самовдоволену посмішку, а та лиш потискає плечами, випускаючи на поле битви величезного кита. Люмін одразу кидається вбік, сподіваючись, що встигне ухилитися, але кит все одно її […]

У нашому житті

У цій кімнаті все давно час замінити. Давно застарілі шпалери вицвіли, полички шаф вкрилися пилом, а стеля — павутиною. Бажано б викинути все це звідси подалі й добре прибратися. Та самому не виходить, а просити когось про допомогу — гордість не дозволяє. Акутаґава зовсім точно не пам’ятає, коли у його житті усе стало аж настільки […]

маленький король

він їде, не знаючи, хто він і де він його, як дитину, проводять дерева бо в нього така благородна мета а ще по п‘ятах янгол смерті літа   тумани чатують далеко і близько дитина веде своє гадане військо і холодно, й страшно, і ноги в крові… його переслідують мертві й живі   він виріс пліч-о-пліч […]

математика

у мене лишилось дванадцять цигарок вдихнути- закашлятись- знову вдихати дуга до півкола, доба до кошмару, дванадцять цигарок. це досить багато   сьогодні ти більше не кликав бабусю вже менше вовтузився майже не плакав а хочеш, тобі я іще раз наснюся у вигляді дерева? бурі? собаки?   а в крайньому разі – і бога-потвори у них […]

полювання

мені вже не треба ні бинту ні вати я зв’язував рани усім чим умів я тихий він кличе мене полювати на двох невловимих птахів   сховаюсь і ви не знайдете ніколи у себе всередині в тиші зірок вмикається струм електричного кола у темряві плаче курок   якщо ти інакший, готуйся мовчати і бути по плечі […]

цитрини

Ми десь поміж смертю й папороттю зустрілись. Впізнав я тебе серед шуму старих тополь. І я — не герой, хоч і маю геройські стріли. А в тебе нема корони, хоч ти — король.   У тебе нема нічого, крім злої вдачі. Ти сам — подорожній. Сам собі злий палач. Мої безкінечні вірші постійно плачуть, А […]

Кружляє з вітром сніг

{Проходять роки, але Фіндарато не знає ні миру, ні нудьги Валінора, прозябаючи тінню серед людей} День за днем як жовкле листя опада, як папір, що згора під катуючим вогнем. Проймає виск співу, неупинної гри, напружені струни електрогітари зриваються. Втомлені руки з перснем корони й змій. Що ти знав про біль, коли закохано роздивлявся зорі? Тремтлива […]

Візаві

Нарешті можна було розслабитися, видихнути з полегшенням. Витягнути з рюкзаку гору зошитів з конспектами, кинути білу сорочку у пральну машину, звільнити шию від тугої краватки. Взяти велосипед та відправитись у невелику подорож. Туди, це ростуть ромашки, що в сухому вигляді були відправлені у конвертах. Це місце здавалось іншим, окремим від цього світу. І зв’язку там […]

— Ці орхідеї для тебе

Коли дерева вкриваються цвітом, Янь Чженміну легше дихати. Глибоке небо ранку обіцяє свободу, а квіти виглядають так емоційно. Прохолода вечора ще приємніша. Янь Чженмін сидить з келихом вина на перилах, вдивляючись вниз, повертаючи голову через плече: кущи та низенькі дерева стелються під балконом. Третій поверх. — Молодий господин не боїться впасти? — приязна усмішка синьоокого […]

Сокира над головою

Тиша… Вони сиділи і мовчки дивились хто куди, обмірковуючи вміст записки. Тихенько потріскувало вогнище, невеличкі рої іскор здіймались в небо, щоб згаснути на клі місяця. Людоньки! Невже у них є хоч якийсь шанс!? Чи все це чергове мерево, щоб висмоктати ще більше сил. – Хтось пам’ятає як довго ми тут? – спитала Нея, роздивляючись свої […]