Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Убивця

Різі дуже болить. Її скручує від спазмів, так, що вона ледве не валиться з ніг. Низ живота ніби пронизує шпичками і вона стогне, тихенько, так, аби не почули однополчани, які ставляться до неї як до дитини, якою вона, чесно кажучи і є.  У неї ще жодного разу не ставалося таких болючих місячних і Різа побоюється, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Літак зовсім скоро мав сісти на посадку, тому моя подруга почала штурхати мене за плече. – Адаме! Ми майже прилетіли, – її голос все ще був стомлений та видно було, що кінець польоту її обрадував. – Ну от бачиш, а ти переймалась, що будеш блювати, – саркастично відповів я, за що швидко отримав легкого стусана. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вокзал

6 лютого, 02:53. Залізничний вокзал. Повітря, наповнене димом, ріже легені, кінцівки німіють від жахливого холоду. Очікувати свій поїзд в таку погоду – суцільне страждання. Не гріє і паршива кава з кафетерію, що вже можна казати про тонку синю куртку. Хочеться спати, бажано не на цій старій лаві, а десь в теплому місці, що не дивно. Поїзд […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 7

– Перебуваючи в тілі твого улюбленого старшого брата, я дізнався багато цікавого про тебе. Наприклад, ти дуже слабка, хоч і не показуєш цього. Те, що сталось біля порталу було лиш короткочасним спалахом адреналіну, – Михаїл насолоджується кожним сказаним словом і тією реакцією, яку вони викликають в мені. – Принаймні, на мені немає наручників, – я […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 6

До Вінчестерів я вертаюсь пізнім вечором. Брати сидять за кухонним столом і обдзвонюють мисливців, попереджуючи тих про якихось нових монстрів Михаїла. Мовчки я підходу до кавомашини і готую найміцнішої кави, яку тільки можу собі дозволити. Дін з Семом обговорюють способи вбити Михаїла, але ні до чого певного не приходять, тому пригнічений Дін виходить, залишивши мене […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Тепле світло проходить крізь крони дерев вниз, своїми невагомими промінчиками торкаючись самої землі. Це проміння таке непостійне – блукає, немов у танці: роз’єднується та зливається, створює нові форми, що змішуються на густій траві з тінню у грайливе море. Вітер різко дужчає. Його не приніс за собою циклон, а створили крила неймовірного розмаху. Від помаху дерева […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

товче у ступі я́ська зорі

товче у ступі я́ська зорі. мука виходить груба, сіра. у яськи очі — й ті прозорі. вони в сльозах — бояться звіра, що зветься голод. темний, хижий. він рветься в хату, студить сіні. і по воді срібля́ться брижі, і по землі чорніють тіні. всихає шкіра, ниють кості. нездалий хліб — лиш пил і сльози. а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 5

Через півгодини ми сидимо перед ноутбуком в очікуванні, що ж скаже Кетч. Той хоче, аби я летіла в Англію, тому що там сталося щось серйозне і на що мені варто глянути своїми очима. Приходиться збирати манатки в Лондон. Переодягнутись, перевзутись і готово. Сем, звісно ж, такому розкладу не радіє, тому що їм я потрібна тут, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Третій тиждень війни

Війна все триває, сирени лунають, А десь ті сирени заглушує грім, Проте у тім світі, де про нас — мабуть — знають, Й досі є ті, хто не вірить у Крим; Про те, як убили дітей, катували й вбивали, Й з жінок українських робили рабів, І як без причини ходили й кричали, Що визволяють рідний […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Свині

Небо палає, земля — брудний попіл, Десь лиш над нами летить вільний сокіл, Щось споглядає, вдивляється в трупи, Які окупанти збирають у купи, Й кидають в глибоку ту братську могилу… Чи дійсно це все для сраного миру? Може, для “русскава міра” це й файно — Вбивати людей, палити потайно, А знимкувати лиш те, що сказали: […]FavoriteLoadingДодати до улюблених