Герої: Kim Seungmin

З Мінхо завжди було тепло. Навіть попри те, що годину тому вони отримали досвід першої сварки. Джісонові мурашва пробіглась по спині, коли безсмертний зарився носом десь у вигин його шиї та тихенько зітхнув. Хан перебирав у пальцях його руді пасма з вже трохи відрослим чорнявим корінням. Історія Мінхо вимальовувалась повільно та неясно, а Джісон розумів, […]Додати до улюблених

Хан Джісон був закоханий. Зранку враження, вже трохи змазані у свідомості, все ще миготіли яскравим шквалом. Він раз у раз зависав за ранковими ритуалами, коли в голові раптово спалахували сцени минулого вечора. А потім ледь стримав писк, затиснувши рота рукою, коли помітив нове повідомлення від Мінхо із побажанням доброго ранку. Звісно, він пам’ятав їхню розмову, […]Додати до улюблених

Хоч пункт їхнього призначення був аж за містом, їхали вони на диво недовго. Була десь третя ранку і чим далі вони від’їжджали від центру, тим рідше траплялося побачити когось мандруючого нічними вулицями. Джісон провалився у дрімоту, а Мінхо вже встиг подумати про те, щоб не будити хлопця. Однак лиш варто було автівці загальмувати, як Джісон […]Додати до улюблених

– Ти напівкровка. Слова ніби розщеплювалися ще до того, як торкнутися свідомості Джісона. Вони сиділи на тротуарі брудного бокового провулку, куди виходили задні двері клубу. Над головами самотньо височів жовтий вуличний ліхтар, вихоплюючи їхні силуети з темряви. Хан оббіг очами освітлений клаптик асфальту перед собою, старанно напружуючи звивини. Мінхо сидів поруч, плечем до плеча, а […]Додати до улюблених

Фелікс сидів на стільниці біля мийки у куті, поруч на стіну спирався Чанбін, а Мінхо неподалік підпирав плечем одвірок крихітної кухні. Притихлий Хьонджін стояв, спершись спиною на холодильник, і ніхто не помічав, як нервово сіпалося його коліно. Ніхто, окрім Мінхо. – Тобто, тільки оці двоє, Чонін та Синмін, входять у найближче оточення Бан Чана? – […]Додати до улюблених

– Фелікса розкрили. Новобранці були засланими козачками, – замість привітань почав Хьонджін, тільки-но Мінхо з’явився у дверях. – Зараз вони з Чанбіном відбились, вже їдуть сюди. Це ти в цьому ходив на зустріч з Джісоном? – Хьонджін оцінююче окинув оком вбрання напарника. – Який несмак. – Хвіст? – Мінхо звів брови, пропустивши зауваження повз вуха. […]Додати до улюблених

– Я дістав інформацію про його батьків. Ні, не через Синміна, я не закінчений ідіот. Знав би ти, чого це мені коштувало. Ти тепер мій боржник, крихітко. Так, мої здогадки підтвердилися. Хоча б спробуй, раптом це твій шанс? Тобі всього-на-всього треба перевірити зв’язок, – Хьонджін швидко шепотів у слухавку, наскільки це дозволяв шум у барі, […]Додати до улюблених

Трохи попереду в темряві маячила широка спина Чанбіна. Мінхо досі зрідка нервово обертався назад, хоча вони кульгали не менше кількох годин. Він притримував Хьонджіна однією рукою за талію, іншою – за перекинуту через плечі руку. Квітневий прохолодний вітерець смикав їх скуйовджене битвою волосся, пірнав під роздертий одяг, охолоджував пульсуючі садна і шовком торкався гарячої шкіри. […]Додати до улюблених