Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

персонажі книги.

У цього міста була своя душа… Хоч більшість її та не бачили, вважали що душа є в інших містах, у Львові, Харкові, Києві, а це місто пусте. Таке ж пусте як сизий туман над головою, який насправді називався “смог”, до якого звикли абсолютно всі містяни, хоча і не знаходили в цьому якогось шарму. Таке ж […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

це правильно, я не зупинюсь

-є справа. поговоримо після уроків, коли будемо годувати котиків. -я безмежно люблю говорити з тобою, але ці розмови інколи затягуються і тому ми можемо не встигнути купити браслети. -я це теж розумію. Мінхо, облиш ті браслети, ще встигнемо забрати. а ось нашу бесіду я не можу відкласти. -нуу добре якщо ти так хочеш..стоп, а чому […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

я вмикаю світло

– зникнути? якийсь план не дуже. треба придумати інший. після ~двохтижневої хандри у Мінхо з’явились сили на життя, а не тільки існування. як мило; звідки вони взялись? він не уявляє і сам, але все одно радий. чи можна сказати що щось змінилось у навколишньому світі? більше ні, ніж так. справа у сприйнятті і оптимізмі, тільки […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

аж до світанку

“моє життя було на краю прірви я йду у темному тунелі жорстоких і лякаючих днів які я витримую сам” Stray Kids- Hellevator будильник. клятий винахід демонів, який дзвонить о сьомій ранку і лише на вихідних дає спокій. Мінхо за звичкою, не відкриваючи очі, натискає кнопку на телефоні, щоб відімкнути будильник на десять хвилин. не розрахував- […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Стрибок

Хоч пункт їхнього призначення був аж за містом, їхали вони на диво недовго. Була десь третя ранку і чим далі вони від’їжджали від центру, тим рідше траплялося побачити когось мандруючого нічними вулицями. Джісон провалився у дрімоту, а Мінхо вже встиг подумати про те, щоб не будити хлопця. Однак лиш варто було автівці загальмувати, як Джісон […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок

– Ти напівкровка. Слова ніби розщеплювалися ще до того, як торкнутися свідомості Джісона. Вони сиділи на тротуарі брудного бокового провулку, куди виходили задні двері клубу. Над головами самотньо височів жовтий вуличний ліхтар, вихоплюючи їхні силуети з темряви. Хан оббіг очами освітлений клаптик асфальту перед собою, старанно напружуючи звивини. Мінхо сидів поруч, плечем до плеча, а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кислота

Фелікс сидів на стільниці біля мийки у куті, поруч на стіну спирався Чанбін, а Мінхо неподалік підпирав плечем одвірок крихітної кухні. Притихлий Хьонджін стояв, спершись спиною на холодильник, і ніхто не помічав, як нервово сіпалося його коліно. Ніхто, окрім Мінхо. – Тобто, тільки оці двоє, Чонін та Синмін, входять у найближче оточення Бан Чана? – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тінь

– Фелікса розкрили. Новобранці були засланими козачками, – замість привітань почав Хьонджін, тільки-но Мінхо з’явився у дверях. – Зараз вони з Чанбіном відбились, вже їдуть сюди. Це ти в цьому ходив на зустріч з Джісоном? – Хьонджін оцінююче окинув оком вбрання напарника. – Який несмак. – Хвіст? – Мінхо звів брови, пропустивши зауваження повз вуха. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Знахідка

– Я дістав інформацію про його батьків. Ні, не через Синміна, я не закінчений ідіот. Знав би ти, чого це мені коштувало. Ти тепер мій боржник, крихітко. Так, мої здогадки підтвердилися. Хоча б спробуй, раптом це твій шанс? Тобі всього-на-всього треба перевірити зв’язок, – Хьонджін швидко шепотів у слухавку, наскільки це дозволяв шум у барі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Помилка

Трохи попереду в темряві маячила широка спина Чанбіна. Мінхо досі зрідка нервово обертався назад, хоча вони кульгали не менше кількох годин. Він притримував Хьонджіна однією рукою за талію, іншою – за перекинуту через плечі руку. Квітневий прохолодний вітерець смикав їх скуйовджене битвою волосся, пірнав під роздертий одяг, охолоджував пульсуючі садна і шовком торкався гарячої шкіри. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених