Дві клятви: Розділ перший, Де Четвертий втрачає голову, частина 1

Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. –          Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. –          Я сказав це вголос? От халепа.  – Моріфінве Карністір, четвертий син Феанаро, витріщався на зовсім юну світлокосу ельде, прудку, мов ластівка […]

Вступ

Вступ Березень 1935 року Нью-Йорк як завжди не спав, тисячі людей бігали туди-сюди натовп був великий, дві панянки стояли на вокзалі Мідлтауна, на шляху у невідомість. — Дивись доню, тут починається наше нове життя — сказала жінка з клунками в руках. — Подайте монетку — прокрихтіла стара, брудна жінка, що сиділа на сходах вокзалу і просила милостиені. […]

Розділ 1: Раптова зима

Травнева ніч

Глава 1 — Травнева ніч Мінна подумки: вже глибока ніч, а я ще не сплю. От якби зі мною сталася цікава пригода, чи я б полетіла закордон, ТАК СУМНО. Заснувши, вона не помітила нічого дивного, що відбувалося, коли вона солодко спала під ковдрою. 10:27 Мінна нарешті прокинулася, пішла на кухню приготувала сніданок, заварила чай з […]

I. Конюх-бусурмен

На високому кам’янистому пагорбі стояв худорлявий середнього зросту чоловік. Погляд його великих брунатних очей був спрямований вниз на засніжену галявину. Там вигравали довгими гривами гнідий та вороний коні, витоптуючи копитами все ще зеленаву травицю, що де-не-де проглядала крізь пухнасту білу ковдру. – Ось, яка вона, зима на Вкраїні, – роздумував чоловік, щільніше загорнувшись в сіру […]

Тримайся друже.

Бернард не хотів йти звідси. Йому було потрібно туди. Вглиб печери. Туди куди побіг Оллісен. Він намагався противитися та марно, руки міцно тримали його тягнучи до виходу.   Чорноволосий мужик і сам ледь тримався на ногах. Та з останніх сил тяг двох хлопців по долівці. І ще одного ніс на спині. – Кхе-кхе. Тримайтеся. – […]

Чи хто є в печері?

  Цього морозного весняного ранку небо заливалося кривавими барвами з усіх сторін оточуючи сонце. Воно вже майже вийшло з-за гір, але досі не повністю ніби не бажаючи прокидатися.   В лісі панувала тиша, яку лише час від часу порушували своїм щебетом птахи. На долівці вкритій підмерзлим листям сиділа білочка тихо копирсаючись в лісовому покриві.   […]