Відлюдник під перевернутим місяцем

Холодний туман опускався на землю. Сірий та густий, пронизуючий  до кісточок та проникаючий у твій організм з повітрям, він, як маленька змійка, звивав своє кубло у грудях,залишаючи по собі лише дитячій страх.  І чим швидшим ставав його шлях, тим більшим та ненаситним він ставав пожираючи все на своєму шляху. Першими жертвами мряки стали дерева. Вологі […]

Дві Клятви: РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, ДЕ ЧЕТВЕРТИЙ ВТРАЧАЄ ГОЛОВУ, ЧАСТИНА 2

Їх тренував Койрондо, той, хто бачив справжні небезпеки в світі під зірками, і кого мовчки слухав навіть Феанаро. Він був саме такий, як його ім’я – неспокійний, швидкий, з якимсь мінливим кольором очей. Казав, що був розвідником – та давно, так давно… На цю галявину сходились по одному-двоє, щоб не так було помітно. І все […]

Дві клятви: Розділ перший, Де Четвертий втрачає голову, частина 1

Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. –          Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. –          Я сказав це вголос? От халепа.  – Моріфінве Карністір, четвертий син Феанаро, витріщався на зовсім юну світлокосу ельде, прудку, мов ластівка […]

Вона (не) твоя

Любов змінює людей …  Це дійсно так. Любов – сильне почуття, часом така тягуча палкість здатна розчинити один одного в своєму бурхливому вулкані, витісняючи звідти непотрібні уламки лави. Закохуючись так щиро і по-справжньому, ми машинально надягаємо на себе рожеві окуляри купідона, які затьмарюють своїми червоними відблисками все навколо. Не бачачи нічого далі, ми здатні робити […]

Тіло на пустирі

POV Ліса Я з’їхала по стіні на землю і обійняла свої коліна. Плакати вже не має сил, мені жахливо хочеться додому до батьків, хочу, щоб це все виявилося просто страшним сном. Та усе надто реальне, таких снів не буває. Я постаралася проаналізувати події, що сталися зі мною за цей час. Години дві тому, відкривши очі, […]

Щоденник 1

Та жіночка порадила мені вести щоденник(так, я досі не знаю її імені, жахливо), проте я зовсім не знаю як це робити. Я жалюгідна. Коли я спитала в неї як це робити, вона розсміялась. Я відчула себе ще більш жалюгідною. Це слово, напевне, прекрасно мене описує, адже я не знаю і не розумію безлічі звичайних, для […]

Павуча лілія

“Усе, що було нерозказано, Можна розповісти після смерті. І почути теж…після смерті” А ви знали, що взимку, в найхолодніші і збуджуючи кров дні, розпускається прекрасна квітка, під назвою “Павуча лілія”? І не страшний тій квітці ні холод, ні морози, ні навіть колючі терни, що з силою стискають її тонке стебло, уїдливо ламаючи. Але не дивлячись […]

I. Конюх-бусурмен

На високому кам’янистому пагорбі стояв худорлявий середнього зросту чоловік. Погляд його великих брунатних очей був спрямований вниз на засніжену галявину. Там вигравали довгими гривами гнідий та вороний коні, витоптуючи копитами все ще зеленаву травицю, що де-не-де проглядала крізь пухнасту білу ковдру. – Ось, яка вона, зима на Вкраїні, – роздумував чоловік, щільніше загорнувшись в сіру […]

Адоніс

Де багато кохання, квітів – завжди мало. Леонід Сухоруков   Погляд Еша гострий і майже злий. Світло криво падає на його обличчя, створюючи глибокі тіні. Тиша… тисне. Ейджі зітхає, тяжко і шумно, бо інакше йому просто не вдається. Він ніколи не думав, що знаходитися з Ешем в одній кімнаті і просто мовчати йому колись буде […]

Недостойний

— Те-е-ео. Кров холоне в жилах, коли він знову чує цей голос. Холодний, здатний проникати під шкіру, що вкрадливо тягне його власне ім’я, немов шматок гуми. Великий такий шматок, що кровоточить, як не-його серце, яке їй так подобається раз-у-раз виривати з грудей брата. Коли він розуміє, що те, що відбувається — правильно, гіркі сльози щипають […]