Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Yay

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Рекомендую слухати цю пісню під час читання ”show me how – men I trust.”

– Синмін-а, ходімо скоріш на вулицю, мені не терпиться купити Кіндер з Тачками! – Чонін сміється сам з себе, але водночас намагається приховати цю усмішку, аби старший прийняв його серйозно і щоб вони нарешті вийшли на вулицю.

– Ідемо, ідемо. – через кілька секунд відповідає Кім, натягуючи рукавиці на руки, а після і шапку на голову.

– Нарешті. – молодший хапає друга за руку й тягне його на волю, де йшов легенький сніг.

– Егх. Ненавиджу холод. – тільки-но вітер дунув в лице шатена, той одразу ж скривив його, проклинаючи погоду.

– Трішки холодно, але ж не так сильно. – знову сміється чорнявий, переплітаючи свої пальчики з красенем біля.

На це Синмін лише закотив очі, ледь-ледь червоніючи.

Погода була дійсно гарна, білі сніжинки вкривали асфальтовану, сіру, нудну дорогу. На деревах нарешті з’явилося ”листя”, а гірлянди котрі розвішені на головних вуличках міста надавали різдвяної атмосфери.

Двоє любувалися красою зими й самого міста. Все ніби в казці.

Єдине, що здавалося не зовсім казковим — холод. Двоє неймовірно боялися цього явища, але поки старший ставився до цього більш серйозно, то молодший забував про все на світі й виходив на вулицю практично, що ”голий”.

Тому не дивно, що через пів години ходьби, Ян, почав тремтіти.

Звичайно. Вийти гуляти в одних джинсах й худі в мінус п’ять. Це треба бути генієм.

Все це через спішку, мені конче потрібен кіндер.

Виправдовувався у своїй голові хлібчик, намагаючись ходити спокійно і не трястись. Що виходило погано.

– Йенні, сильно холодно? – не в змозі терпіти ці дриґання, врешті-решт запитує юнак, повертаючи голову до молодшого.

– Як вважаєш? – хлопець видавлює іронічний усміх, натягуючи рукав кофти на праву руку, аби зігріти її, поки ліву гріла рукавиця щеняти.

– Ех, дурень ти. – Синмо тяжко зітхає, стягуючи з себе ті самі сірі рукавички та натягує їх на руки молодшого, слідом хьон знімає з себе такого ж кольору, як і пальчатки, шапку та поправляє її вже на голові у Чоніна. – Так тепліше?

– Так, – юнак червоніє, яскраво усміхаючись. – але..

– Щось ще потрібно? – хлопець дивиться на молодшого в очікуванні. Якщо так, то хоч весь одяг віддасть, головне, щоб хлопаку було тепло.

– Мої губи неймовірно холодні, я їх не відчуваю, – лис намагається приховати свою посмішку за ”щенячими” очима й кусанням тієї ж самої губи. – допоможи їх зігріти. – продовжує загравати він, витягуючи губки в трубочку.

– Якщо тобі після цього стане легше, – шепоче старший, опісля дійсно торкається до вуст молодшого, холодні, але ж сам Кім пообіцяв, що зігріє їх, тому вже через кілька секунд поцілунок став більш рваним. Русявий кусав губи того, намагаючись їх ”запалити”, в той час як сам юнак лишень і устигнув обвести руками круг навколо шиї старшого й усміхатися у поцілунок, неуміло відповідаючи на нього. – Тепер ліпше? – запитує хьон, після того як відірвався від неймовірно чудових, пухких, рожевих губ Йена.

– Набагато, – хлопак кидає погляд вниз на голубі й червоні конверси двох, забирає руки з шиї того жевріючи до неможливості, все ще відчуваючи смак Кіма на своїх вустах. – дякую.

– Наступного разу вдягайся тепліше, – спостерігаючи за реакцією брюнета, щічки щеняти загорілася вогником, в той час як до долонь знову прийшов холод.

– Звичайно. – в наступну ж секунду відповідає хлопак відчувши як клешня старшого залізла в рукавицю до нього, переплітаючи пальці.

– Молодчина, – тихо сміється Мін, роблячи крок вперед разом з хлопцем біля. – розкажи трішки більше про ті Кіндери з Тачками. – продовжує Синмін, котрий все ще не до кінця розуміє, чому він повинен йти в протилежну сторону від будинку міста, аби купити якийсь Кіндер, котрий можна придбати в кожному другому маркеті.

– Бо це ексклюзивна версія, Синмо!

Ян закотив очі, посміхаючись водночас.

Всю дорогу до цього магазина молодший розповідав наскільки важливий цей смаколик, а старший лише слухав його, усміхався, іноді говорив дурні жарти й час від часу зупиняв красеня, аби сфотографувати біля гарної місцини.

Здається звичайний день, нічим не відрізняється від інших, але чомусь саме сьогоднішні події назавжди засядуть в головах двох коханців.

Хехе, от і кінець, як вам? Буду щаслива прочитати коментарі.
Гарного дня/ночі, де б ви не були, надіюсь це підніме вам настрій.^^

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

3 Коментарі на “Yay