За вікном роздається сильний шум грому,який змушує бідолашного першокурсника прокинутись.Скручений клубочком,ніби кошеня у ліжку,хлопець намагається знову заснути,оскільки зараз тільки 5 година ранку,а він ще й ліг пізно через те,що писав курсову для того щоб встигнути в строк.Але краплі дощу,що голосно били по вікну,несподівано гучний шум машин,який не був властивим для даної пори дня та холод,що віддавав в кожну точку тіла соні,мали на нього інші плани.
Не довго полежавши,хлопець,закутаний в покривало,підвівся з м’якого,такого теплого і тягнучого до себе ліжка.Взувши капці,він вкотре протер свої втомлені очі і подивився у вікно.Сіре місто,високі будівлі і ледве сяючі ліхтарі постали перед ним.
Ще раз обдумавши варіант піти і доспати відведені йому 2 години,блондин позіхнув і,все ще закутаний у простирадло ніби у халат,поплентався до ваної кімнати щоб привести себе до ладу. Його біляве волосся виглядало трошки недбало і скуйовджено,під очами були легкі синяки,що нагадували про недоспані ночі через довге написання рефератів.Пухлі губи пересохли,через що хлопець часто облизував їх чи намагався згризти зубами з них відмерлу шкіру.Тільки ластовиння все так само мирно і легко лежало на його щічках і носі.
Дивувало те,як в такому похмурому місті міг жити такий сонячний парубок.Буде неправильно сказати,що хлопцю не подобалося тут жити.Навпаки,тут він почав дихати на повні груди,бачити світ власними очима без зовнішнього тиску і отримав свободу над собою.В рідному містечку та батьківському домі було нудно.На нього давило усе і всі в цьому,ніби відрізаному від людства,передмісті Сеулу.Він весь час намагався вирватись з нього від добрих та розуміючих,але водночас суворих до нього батьків.Вони любили та ставилися з добротою до свого сина,але не тоді,коли це стосувалося навчання.Через дитячі комплекси і неправильне виховання,мама Фелікса завжди була прискіпливою до його оцінок,ставлення до школи і його зайнятості.Тато хлопця не був настільки суворим до нього,але через впертий і наполегливий характер своєї дружини в цьому її підтримував і теж міг не раз насварити хлопця за найменшу помилку.
Хоча Фелікс і був спокійною та покірною дитиною,іноді від їх докорів у нього зривало дах,через що ставалися сильні сварки,в котрих хлопець навіть міг отримати ляпаса.Але Фелікс все ще був сином своїх батьків,тому вперто продовжував дутись на всіх,як його мама.
Про друзів розказувати немає чого.Спортивні секції,курси,уроки вокалу та гончарства і звісно ж школа забирали у,ще маленького на той момент,хлопчика увесь вільний час,через що він встигав трошки спілкуватися з сусідськими дітьми,але сильно зблизитись з кимось так і не зміг.Як же він заздрив маленьким хлопцям та дівчаткам як він,котрі кожного дня весело бігали та сміялись,в той час як ще такий малий та сонячний Фелікс кліпав темними вузькими оченятками,дивлячись у вікно і спостерігаючи за грою однолітків,бажаючи приєднатись.Але з думок його одразу ж виводив легкий хлопок по плечу репетиторки,яка просила його не відволікатись та бути більш уважнішим.
Поснідавши підсмаженим хлібом,на який був намазаний якийсь незрозумілий крем-сир(хлопець щиро сподівався,що він хочаб не зіпсований)і посипана консервована кукурудза,світловолосий парубок запив цей незрозумілий бутерброд чаєм.Звичайний сніданок студента,у якого життя(чомусь) іде трошечки не так,як хотілося б.
Все ще сонний Фелікс повільно жував їжу,думаючи,що сьогодні буде робити.Піде в кафе чи може в кіно?А може просто повернеться додому,зробить гарячу каву,запалить свічки і,лежачи в затишному ліжечку,буде читати?Покою не давав далекий,але все ще сильний тиск батьків.А полягала проблема в тому,що вони повністю погодились на переїзд сина до іншого міста задля навчання в гарному університеті у який хлопчина,звісно ж не без тяжких зусиль і втрачених нервів,поступив.Навіть квартиру погодились зняти йому! І не якусь дешеву студію,яка б знаходилась в старому районі,де по вулицях зранку ходять бабусі щось голосно обговорюючи,а ввечері якісь незнайомці в чорному нападають на людей і крадуть в них гаманці,а гарну та пристойну квартиру,яка б знаходилась недалеко від його навчального закладу,мала привабливий інтер’єр і в яку б виникало бажання повертатись знову і знову.
Звучить чудово,але є одне АЛЕ.Все це хлопець міг отримати у тому випадку,якщо кожного місяця він буде надсилати батькам результати екзаменів та практик.Але і тут ще не все.Його показники повинні бути найвищими в його групі і якщо вони будуть хоч трошки нижчі за оцінки інших учнів,батьки зупиняють так зване «фінансування» сина і хай йде шукає собі роботу,нову квартиру і тягне усі тягарі його короткого,але вже такого суворого і важкого,життя.
Зрозуміло,що Фелікс не був в захваті від другого варіанту,оскільки йому було тільки 19.Він взагалі ще нічого не розуміє і не знає про цей світ,він не готовий зараз класти всі ці труднощі на свої плечі.Навчання йому давалось не так складно,як іншим студентам,через досвід років сидіння в чотирьох стінах, дивлячись в книги та пишучи конспекти.Тому він просто вирішив потерпіти ще трохи.
Але світ не стояв на місці і нове оточення,розваги та пригоди потихеньку почали виводити хлопця з колії такого нудного та самотнього життя.
Зібравши сумку,худорлявий хлопець зняв з себе домашню футболку,вдів темно синій світер,джинси,різнокольорові шкарпетки та довге сіре пальто.Бризнувши трошки парфуму на себе,парубок швидко оглянув себе в дзеркалі,легенько посміхнувся,надів навушники та,взявши сумку з зошитами та посібниками,вийшов з квартири.
Можливо,сьогодні буде хоч трошки цікавіше,ніж вчора.
Додати до улюблених