Френк прокинувся від звону будильника.Кожен ранок починається однаково, будильник, сніданок, колледж, друзі, дім, домашка, сон. Батьків вже не було, його зустручала тільки Міра.Білий самоїд лежав на кухні і привітливо махав хвостом. Френк був радий її бачити, вона завжди робила щось цікаве. На минулому тижні вона зникла, всі думали що Міра втекла,але виявилося, що вона мирно спала у підвалі. Собака був у нього з десяти років. Френк дуже любив її, це був його єдиний справжній друг в сірому і самотньому світі сварок і скандалів. Зробив омлет, Френк сів за дерев’яний , великий стіл, і прийнявся їсти свій витвір мистецтва. Доїв, юнак почав збиратися, до занятть залишалося ще сорок хвилин. Френк не любив ходити до колледжа, останнім часом його мало що радувало, тільки Міра. Хлопчик, доїв, не поспішаючи почав збиратися, він знав, зо сьогодні звичайний день байбака, заняття, друзі, випивка і, нарешті, дім.
Зібравшись, Френк вийшов, захопив рюкзак на якому красувалися нашивки з його улюбленими групами. Був сонячний день. Нарешті, відвівши очі від ніг, Френк помітив що вже майже прийшов, дорога пройшла несподівано швидко.
Зайшовши в колледж він кивнув охоронцю і швидко побіг в свою авдиторію, так як хотів побалакати з друзями перед так ненависною йому хімією.
Додати до улюблених