extrovert needs

FavoriteLoadingДодати до улюблених

AU! В якій Хосок дуже сумував за Юнгі

(попередження: дуже солодко!!)

 

 

 

– Юні!

В наступну секунду він задихається в обіймах. Щока Хосока тулиться до його щоки, руки й ноги друга обхвачують його, ніби коала. Юнгі зітхає. Врешті-решт, він теж сумував за ним.

– І тобі привіт, – Юнгі обійняв Хосока. Вони не бачилися декілька днів, бо старший їздив до своєї бабусі – потрібно було налагодити інтернет та відвести кота до ветклініки. Хоча його і не було три дні (похід до ветеринара трохи затягнувся), Хосок ледь не вмер. Техьон, якого Юнгі не просив, відправив йому звіт настрою Хосока за ці дні. І ось який результат: Хобі, наша батареєчка, який завжди посміхається, стрибає та танцює веселі танці, на другий день відсутності Юнгі… розрядився.

 

Малеча

Хьон! Пожежа! Код червоний!!!!

Що таке, негіднику? Залиш свого любого хьона в спокої

 

Малеча

Та я ж не проти, АЛЕ

Хобі-хьон сьогодні весь сумний такий ходить 🙁 і виглядає дуже нещасно!

А ще згадав! ВІН НИЄ «ДЕ МІІЙ ЮНГІІІІІ»

 

Юнгі важко зітхнув. Він знає.

 

Я знаю. Купи йому морозива та мілку велику, зараз кину гроші. Скажеш, що це гостинець від зайчика, який передавав йому не сумувати

 

Малеча

ХЬОН, ЦЕ ТАК РОМАНТИЧНО БОЖЕ-

Звичайно, я ВЖЕ ПОБІГ

Дякую

 

– Я тут зайчика по дорозі зустрів… Сказав передати найкращому хлопчику у світі найсмачніші цукерочки, – роз’єднавши обійми, Юнгі дістав з рюкзака паперовий пакет зі всілякими смаколиками й дав в руки Хосоку, у якого посмішка до вух. Господи, він так сяє…

– О, знову цей заєць! Щось він зачастив до мене, – Хосок пограв бровами. – Сподіваюся, ти йому подякував?

– Звичайно, Хобі, – посміхаючись, Юнгі потріпав його волосся. Настав час йти на пару, тож старший, з висячим на ньому Хосоком, почимчикував на неї.

 

***

 

Надолужуючи втрачене наступні декілька днів, вони не відлипали один від одного ні на секунду – лише на час пар. Ви що думали, екстраверти вони завжди такі веселі і життєрадісні? Так, рівно до тих пір, поки вони мають змогу заряджатися у своїх друзів-інтровертів. Біля Юнгі спокійно: він завжди ніжно гладить по голові, поки Хосок до нього голубиться. Він настільки звик до Юнгі та їх щоденної рутини, що декілька днів розлуки вибили його із колії.

– Слухай, Хобі, – раптом почувся голос Юнгі. Вони тільки-но поїли в Макдональдзі й ось лежать на цих м’якеньких диванчиках. Людей не дуже багато, тож можуть собі дозволити. – Можемо потусити у мене на вихідних. Батьки в село поїдуть якраз. Що думаєш?

– Я думаю, що це чудова ідея, – Хосок щиро посміхається. – Знову передивимося «Віднесені привидами»? – каже Хобі лежачи на плечі Юнгі та старанно корчить «погляд цуценяти».

– Звичайно, – Юнгі не стримує легкої посмішки від виразу обличчя друга. – В сто сорок п’ятий раз, чому ні?

Хосок радісно заметляв ногами. Вони знову подивляться цей шедевр!

 

***

 

В суботу хлопці проводять лінивий день. Вони трохи пройшлись по місту поки ходили в магазин купувати щось смачненьке на ночівлю; порубались в приставку, ледь змогли відірватися. Десь годин в п’ять вечора вони вирішили, що пора вайбувати: наколотили собі гарячого шоколаду з маршмелоу, зробили попкорну та замовили китайської їжі. Коли всі приготування стояли на столику біля ліжка, Юнгі ввімкнув проєктор та знайшов мультфільм, який вони дивитимуться. Гарненько закутавшись в ковдру, вони поринули у видуманий світ.

Десь на десятій хвилині Хосок притулився до Юнгі так, що між ними не залишилося і сантиметру відстані. Відчуваючи найкомфортніший комфорт, Хобі задоволено мурчав. Юнгі на це лише ніжно посміхнувся та обійняв його.

На середині фільму вони зжерли вже майже всі запаси їжі, які в них були. Хосок ще хвилин п’ять намагався зробити класну фотку в інстаграм, в той час, як Юнгі хотів спокійно доїсти свою лапшичку…

Під кінець фільму, від надлишку почуттів, Хобі цьомнув Юнгі в ці найсолодші губи. Він завжди такий щасливий коли Хаку звільняють від прокляття. Юнгі дає йому те, що він хоче, як найкращий хлопчик у світі.

 

***

 

Вони вже наїлися, мультфільм подивилися, поцілувалися декілька разів (всі друзі так роблять, а ви що, ні?), ввімкнули відео каміна на фон та лежать балакають.

– Може мені так добре з тобою, бо я закоханий в тебе? – Хосок підпер голову рукою та впився поглядом в Юнгі, чекаючи відповіді.

– Спи, Хо, – старший в цей час лежав з заплющеними очима. Він був готовий до цього питання, але… не так швидко.

– Тобто ти навіть не хочеш поговорити про нас? Ми буквально цілувалися тільки що! – Хосок забув, що таке хвилювання. Він такий щасливий, що навіть ставлячи такі запитання, не перестає посміхатись.

– Так, бо нам обом це було потрібно.

Хосок багатозначно мовчить, та дивиться на нього поглядом: «ну, далі?»

Юнгі зітхнув. Він зможе.

– Я вважаю, що, по-перше, комфорт – це найголовніше в стосунках. По-друге, – Юнгі загинає пальці, – по статистиці, найміцніший союз – це союз найкращих друзів.

Він дивиться тому в вічі. Бачить, як вони засяяли. Серйозно, якби Хосок був песиком, у нього відлетів би хвіст від сили та частоти махань.

– Це означає, що..

– Так. Якщо ти так сильно хочеш цього, то чому ні? Зрештою, я теж до тебе не байдужий. Навіть якщо плутаю закоханість та довіру. Але ти ж знаєш, що довіра для мене – це дуже важливо.

– Господи, Юнгі, – Хосок ледь не плаче. Він хапає його в обійми й валить на ліжко. В пориві емоцій дуже ніжно та хаотично цілує личко свого хлопця. Господи, як йому пощастило. Цей найкращий хлопчик у світі – його!

Юнгі ловить схвильованого Хосока за щоки й накриває його губи своїми. Так, до цього вони цілувалися, але то були прості чмоки. Зараз же, Юнгі вчить молодшого справжнім поцілункам.

 

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

2 Коментарі на “extrovert needs