It’s hard to explain what I feel
I don’t wanna live without you another day
If you’d only see what I see
You turn all my darkness into a better place
(«Soulmate» by Chanin)
* * *
– Всесвіт точно знущається з мене… Чому знову Ви? – нахмурився Лікс.
Це викликало в Хьонджіна усмішку:
– Перепрошую?
– Чому ми вже втретє зустрічаємось? Вас це не дивує?
– Може доля намагається звести нас? – підняв погляд Хьонджін.
– Доля? Я не вірю в такі дурниці, – закотив очі Лікс.
– Не варто так категорично ставитися до цього. Можливо, прийде час і Ви зміните свою думку.
– Так-так, хочете сказати, що певна подія або людина змусить мене думати по-іншому? Я це вже чув. Чому всі вважають, що хтось або щось може змінити мене?
– Хм, а я й справді згідний із цим твердженням. Хтось або щось не обов’язково має кардинально перевернути Ваше життя, але Ви й самі не помітите, наскільки воно почне змінюватися. Це як зустріч із спорідненою душею.. – не встиг договорити Хьонджін.
– Спорідненою душею? Серйозно? Ще скажіть, що соулмейти привʼязані один до одного, – мабуть, вперше за місяць розсміявся Лікс. – Ви наче переказуєте сюжет книги жанру фентезі. Невже Ви справді вірите в це?
– Ні, я не зовсім вірю в те, що соулмейти нібито привʼязані душами. Просто для мене – це люди, які справді призначені один для одного. Про це я й говорив раніше. Коли ти зустрічаєш споріднену душу, – сам не усвідомлюєш наскільки змінюється твоє життя. Це не впливає на ваші особистості чи погляди, а просто буденність перетворюється на дещо інше. Ви відчуваєте тепло, коли поруч. Розумієте про яке тепло я говорю?
«Тепло… Раніше всі близькі казали, що від мене віє теплом. Я так і ніколи не замислювався, що вони мали на увазі..» – задумався Лікс і вирішив перервати цю розмову, адже це почало нагадувати йому про минуле:
– Не розумію. Думаю нарешті пора пояснити, що взагалі відбувається та чому замість Чана я тут сиджу з Вами.
– Справді.. Вибачте, що одразу не сказав. Чан попросив відчинити кабінет і повідомити Вас про те, що він запізниться, – зніяковів Хьонджін. – Може.. випʼємо какао?
– Ні, дякую.
Наступні пʼятнадцять хвилин хлопці провели в мертвій тиші, втупившись у свої телефони. Кожен хотів почати розмову, але так і не осмілився. Їх порятунком став Чан, який забіг у кабінет, захекавшись:
– Перепрошую за моє запізнення.. Затримали в банку. Сподіваюсь ви встигли знайти спільну мову за цей час!
– Так!
– Ні..
Одночасно вигукнули хлопці.
– Ні, тому що все ж я чекав саме Вас. А ваш.. друг (?) вирішив розказати мені про магію, соулмейтів і єдинорогів, – кинув погляд на незнайомця Лікс.
– Споріднені душі не повʼязані з магією… А я говорив лише про них, – обурився Хьонджін.
– Все ж таки вдалося знайти контакт, – задоволено усміхнувся Чан. – Сподіваюся, вам ще випаде нагода порозмовляти на такі цікаві теми.
«Сподіваюся, що ні.. Не хочеться мені вислуховувати історії цього дивака про «рожеві соплі» та долю».
* * *
На цьому їх зустріч із Хьонджіном завершилася та відбувся звичайний сеанс із лікарем. Проте, повернувшись додому, Лікс ніяк не міг забути слова незнайомця.
«Для чого взагалі придумали оцю всю історію зі спорідненими душами? Просто вигадка для дітей, не більше. Чим мої друзі Синмін і Мінхо не підходять на таку роль? Ага, звичайно, соулмейт прийде та врятує мене. Переверне життя. Я і сам зможу справитись, а Чан мені в цьому доможе» – не міг вгамуватись Лікс, аж поки не поринув у світ сновидінь.
Та чи зможе хлопець викинути з голови ту розмову з незнайомцем?
..to be continued🎀
Сподіваюсь, що Вас зацікавила ця історія! Чекаю на відгуки та зауваження. Всім любові 🩷
Додати до улюблених