Вперше Лайт вбиває ненавмисно. Він з цікавістю підіймає верх дитячого черевичка і розглядає буру пляму з крил та лапок; панцир листоїда розкришився і тепер блищить синіми уламками в тон лакованої туфельки. Лайт спостерігає, як здригаються у передсмертній агонії кінцівки, поки мама не кличе його, запрошуючи ловити метеликів в іншій частині парку. Лайт витирає підошву о траву, залишає змащений слід і йде, міцніше перехоплюючи сачок.
До другого разу Лайт підходить з більшою методикою: він терпляче чекає, доки в чавунну ванну у дворі їхнього літнього будиночка, до країв наповнену дощовою водою, впаде кілька стомлених польотами комах і акуратно вичерпує їх долонею. Він кладе бджіл у сірникові коробки та занурює під воду, відчуваючи, як гудуть стінки картону від їх відчайдушних спроб звільнитися. Лайту легко дочекатися, поки скрегіт лапок стишиться, але він все ще не в змозі подивитись на їхні мокрі тільця.
Коробки він викидає, не відкриваючи.
Втретє — майже така сама випадковість, як уперше. Лайт повертається з додаткових занять, коли помічає на дорозі птаха розміром із стиснутий кулак, чорним пір’ям і підбитою лапою. Лайт легко підбирає його, ховаючи під підкладкою піджака й відчуває, як тьохкає вкрите шаром пуху серце. Він завертає в спустошену будівлю за кілька кварталів від будинку та опускає пташеня на холодний бетон, сідає поруч на коліна спостерігає. Розпатлана голова з темними намистинами очей схиляється набік, горло небезпечно скорочується. Лайт проводить по м’якому тілу, вказівним пальцями заривається під крила і стискає великі на шиї. Птах коротко скрикує, безладно крутить головою і б’є крилами, здіймаючи стовп пилу. Лайт відчуває, як намагаються набрати повітря легені та стискає долоні настільки сильно, що відчуває знайомий хрускіт. Тіло востаннє здригається, і крила складаються мертвим віялом на підлозі.
Лайт повільно розтискає пальці та видихає.
Маленька Саю теж нагадує Лайту жука – вона повзає рачки і смішно рухає ногами, якщо її покласти на спину. В один із вечорів, коли Лайт проходить повз її кімнату, він сам не розуміє, як опиняється біля колиски — сестра спить, загорнута в пелюшки, немов у кокон. Лайт схиляється, проводить рукою по її щоці і, завмерши на мить, затискає ніс кінчиками пальців. Спочатку нічого не відбувається, але потім Саю закашлюється, намагається вдихнути, широко роззявляючи рота — Лайт накриває його долонею до того, як вона закричить. Він чекає ще хвилину, поки приглушені схлипи не змінюються хрипом, і відпускає, встигнувши покликати маму до того, як це зробить дитячий плач.
Коли Лайт знаходить Зошит на шкільному подвір’ї, він майже не дивується. Заповнює сторінки іменами, намагаючись не думати про те, як знайомо блищить чорна обкладинка та пір’я шиніґамі.
У Ела хижі пташині очі, постава і волосся, що безладно стирчить темним пір’ям. Він сидить на кріслі — жердинці, і його кадик сіпається, наче зоб. Іноді Лайту здається, що він легко зламав би і його пташині тонкі кістки.
Ел має тонку прозору шкіру, як у потопельника, який вибрався з сірникової коробки. Лайт не може просто стояти поруч, коли він падає горілиць — підхоплює тіло, підтримуючи руками під крилами. Ел не пручається, не сіпається і не панікує — його пташині очі такі ж скляні. Скорочення чужого серця тьмяніють, і Лайт сильніше стискає долоні на ребрах, намагаючись вловити кожен. На цей раз кричить він сам.
Лайт залишає слід крейди на підлозі штабу і йде ловити метеликів.
Додати до улюблених
Дуже сподобалась ваша послідовність та порівняння, справді чудова робота. Дякую вам за цей витвір мистецтва!
Мені сподобалася ваша мова написання, продовжуйте й далі. 🙂
Абсолютно не мій погляд на Лайта, і від цього ще захопливіше було читати роботу!
В каноні був епізод із вигадливою пасткою у столі, що спалила б півхати, якби спрацювала (у манзі було додатково показали процес створення цього шедевру піротехніки). Ви запропонували варіант із зоосадизмом. Тепер настав час описати третю складову тріади Макдональда, бо, бачить Бог, образ Лайта залишається неповним!
(Вибачте, не могла не пожартувати)
Насправді я в любові від вашого закільцювання – не самотнє речення в кінці і не випадкові посилання на попередні жертви, а сувора реверсія: слід-утоплення-птаха-птаха-утоплення-слід. Посередині, певне, має бути “людина”.
І те, як з ускладненням жертв Лайт наче все ближче “підпускає” їх до себе – ох, саме це змусило мене написати коментар. Від відсутності доторку і навіть погляду до відстороненого, але уважного спостереження, і, нарешті, до того, наскільки Лайт відчув Ел: очима, на дотик, на поштовх, на звук. Зараз буде дивне порівняння, але ваш Лайт наче вимазався в цій смерті.
Це. Було. Дуже. Смачно.
Дякую!
О БОЖЕ в вашому коментарі більше символізму ніж в моєму тексті безпосередньо 😭 ДУЖЕ дякую вам за такий відгук, мені невимовно приємно читати, які емоції викликає текст.
з приводу бачення лайта – цікаво, а яке воно у вас? – я просто в дитинстві полюбляла топити бджіл таким чином, а оскільки я відчуваю з лайтом Певний Зв’язок так і народилось ось це.. щоб це не було. становлення психолайта. з тріади макдональда засміялась, і з шедевру піротехніки також. обожнюю манґа-версію лайта, він там набагато більше схожий на 17річного пацана, ніж в адаптації (хоча її я також ніжно люблю). ще раз дуже дуже дякую за відгук, я б ніколи не подумала, що в цьому шматочку можна знайти такі ідеї (слово ідея жахливо нагадує мені комуністичний маніфест але опустимо це)
Моя улюблена частина ДезНот – та, в якій зазвичай можна вгадати, які люди кінять Ел і чому вони це роблять. Але спитайте, хто і чому відчуває той самий Зв’язок із Лайтом – і різноманіття відповідей зірве вам дах!
А використання в творах досвіду з життя (ще й такого специфічного) – це один з маркерів хорошого авторства, перевірений мною особисто
Певне, я просто бачу акцент для персонажа на інших речах: наприклад, таких як батьківсько-дитячі стосунки. А ще мені подобається думати, що Лайт був одним із тих “дорослих” дітей ТМ (тільки не таких, яким довелося рано подорослішати), але…
…Давайте я зупинюся, бо зараз почну балакати за свої хедканони і не знайду дороги назад.
Манґа-версія має +100 балів як мінімум через мальовку, що зображує бембі-Лайта на початку і Вельмишановного-Пана-Ягамі наприкінці (і це я ще не почала за те, як наша зірочка торгувався з Рюком за крила).
Такі витончені і прекрасні описи, вау. Було справді цікаво читати цей драбл. І ще дуже сподобалося порівняння Ела з птахом.
яґамі лайт найбільша загроза злочинців, комахів і птахів. добре, що в японії не так просто завести домашню тварину. маленький лайт з його психопатичними схильностями вийшов чудово, я би боялася жити з ним навіть в якості акваріумної рибки. це красиво, і я дякую, що ти дала змогу ще раз насолодитися цією роботою.
Прекрасна робота! Дуже цікаво подивитися на Лайта з такого боку, добре переплітається з каноном