Відірвавшись від своїх роздумів, Ханна швидко зиркнула на настінний годинник.
– Майже за двадцять сьома. Саме час вдягатися.
Рей вирізнялась особливою пунктуальністю, тому слід було прийти на призначене місце біля пекарні рівно о шостій годині п’ятдесят хвилин. Уся у свого батька.
Натягнувши гарно на голову шапку, блискучі світлі пасма відразу випнулися вперед на щоки. Прибравши безлад на обличчі і затягнувши шарф на шиї, дівчина вибігла надвір.
Морозне повітря різко вдарило в очі, від чого ті почали сльозитися. Вона повернула у провулок і пішла доріжкою до центру міста, оглядаючись навколо, аби роздивитися ліхтарі, що люди почепили на свої вікна у святковий день.
Незважаючи на цілорічний меланхолійний настрій цього містечка, воно змінювалось саме на Різдво. Дядько Люк якось пожартував і сказав, що мешканці за рахунок святкування цього дня намагаються змити із себе всі скоєні в минулому ними гріхи. Проте було очевидно, що приготуванням смаженого м’яса чи прикрашанням ялинки єдине, чого вони могли позбутися, це часу та грошей, що можна було б витратити на роботу. Промайнувши ще зо три двоповерхові вілли, де жили, судячи із кількості прикрас на ялинці біля ґанку, досить заможні люди, у кінці вулиці замайоріла вітрина пекарні.
– Агов, Ханно! Це ти чи що? – крикнула дівчина із ластовинням, замахавши активно рукою у її сторону.
– Привіт, Рей, – дівчина натягнула краще шапку і озирнулась навколо. – Ти дзвонила Томоко? Її панна Марі точно відпустить?
– Та ж мала б. Учора вона мені сказала за якусь важливу справу у ювелірному, після чого кинула слухавку. А! І до цього швидко пробубоніла, що прийде на спланований час.
– Так, ну гаразд. Хочеш поки зайти всередину? Візьмемо по скибинці свіжого хлібу. Сьогодні здається там навіть із медом має бути, – і Ханна потягнула подругу за рукав до вхідних дверей.
Зайшовши всередину, дівчат оп‘янив запах кориці, перемішаної із тим‘яном, полуничним варенням, шоколадом і печеними яблуками. Вибір сьогодні був дійсно великий: починаючи звичайним чорним хлібом із висівками і закінчуючи пряниками в шоколаді та цукровій пудрі.
– Як там твоя мама? – спитала Рей.
– На зміні. Сказала, що сьогодні серед пацієнтів їм привезли якусь дівчинку із тяжким ступенем анімії, яка потребує особливого догляду, – Ханна поклала гроші на столик каси і взяла в руку загорнутий у серветку хліб. – Тому сьогодні увесь будинок у нашому розпорядженні. – після чого вона хитро посміхнулась подрузі і відкусила шматочок.
– Танці всю ніч під Брітні Спірс?
– Що заманеться. Дядько Люк, до речі, позичить окрім магнітоли ще й цілу коробку з дисками, тому зможемо цього разу розширити вибір музики.
– О, то може в нього б і Нірвана знайшлась? Ото було б щось!
– Жартуєш? Він від них тащиться що псих, точно є.
Дівчата розсміялися із радості від прийдешніх веселощів.
Незважаючи на тепло, що йшло від приміщення пекарні, на вулиці лютував мороз, через що через декілька десятків хвилин дівчатам довелось заховати руки в рукавичках до карманів курток.
– Та де її ще носить? Вже всі кінцівки повідмерзали, – роздратовано кинула Рей.
І тут, наче відгукнувшись на її поклик, з-за кутку одного з провулків вибігла тендітна фігура із темно-каштановими пасмами, які так відчайдушно вибивалися з-під хутряної шапки, яка була перекошена через стрімкий біг.
– Томоко! – Ханна підбігла до новоприбулої і тепло обійняла. – З прийдешнім тебе, мила! Як там панна Марі?
– Сьогодні її не бачила, проте чула від Рут, що все ще нездужає, – швидко відповіла шатенка.
– Люди, вже майже пів на восьму. Ми ще стільки всього планували зробити. Я вас дуже прошу, давайте рухатися швидше далі, – нервово протараторила Рей.
– Твій ентузіазм до того, щоб все облаштувати якнайкраще часом відверто лякає, – сказала Томоко, театрально підібгавши губу і підійнявши брови.
– Мені часом здається, що я єдина тут, кого реально хвилюють наші вечірки і те, як вони проходитимуть. А спланувати це все було між іншим ой як не просто! Якщо враховувати скорочені робочі години магазинів, години роботи наших батьків і суму грошей, якої повинно було вистачити принаймні на їжу та прикраси, а я вже мовчу про одяг та маски!
– Не розумію, чому тобі це так принципово? Могли б просто зустрітися у домі у Ханни години о десятій, принести кілька тістечок із пляшкою вина, зустріти першу зірку і розійтися. – Томоко задумливо глянула на сніг під ногами.
– У мене таке відчуття, що усі мої старання зараз взяли і знецінили на пустому місці. Ти до усього так легковажно ставишся, Томо?
– Дівчата! Я вже рук не відчуваю. А ще ми вже давно мали бути в дядька Люка. Він обіцяв залишити магнітолу і прикраси на ґанку біля свого будинку. Тому швидко охолоньте і не забувайте, що сьогодні переддень Різдва. Як мінімум, це було б неповагою до усього святого сваритися у цей чудовий вечір.
– З яких це пір ти стала такою побожною? – Рей вскинула лівою бровою, зображуючи награне здивування.
– Ну повинна була ж я якось зупинити увесь цей цирк, – посміхнулась невинно блондинка.
Додати до улюблених