Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

_Сталкер_

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

IV
— Та так, ми давно не відпочивали разом.Я гадаю нам є про що поговорити — Вони сиділи навпроти один одного.Мердок статечно закинув ногу на ногу.Цей жест був таким сексуальним у своїй точності.Йому завжди підходили костюми більше.
— Ти натякаєш на щось конкретне? — Франклін більше не витримував.Ця напруга, алкоголь в його крові й ці дивні натяки.Це було не схоже на Мета, зазвичай він все говорив прямо.
— Наприклад чому ти замість того щоб лежати в ліжку хворий, зустрічався з тією жінкою? — Поза його говорила про закритість.Хоч питання прозвучало впевнено, здавалося наче він не хоче чути на нього відповідь.
— Щоо, звідки ти..звідки ти знаєш?Ти що стежиш за мною? — На обличчі Нельсона змішалося здивування, страх і якийсь сором. Ніби його спіймали за чимось не пристойним.Він ледве не похлинувся.
— Стежу?Ні звісно.Я хотів тебе навідати та коли підходив, ти вже сідав у машину.І її голос, було не тяжко здогадатися, що це був ти.Та парфуми цієї жінки, вони досі на тобі.Вона не змінювала їх ще з коледжу — Мердок описував це все з таким виразом обличчя, що навіть Франкліну робилося некомфортно.На кінець, закінчуючи тираду він змахнув руками в істеричному жесті ніби кажучи «Ось дивись!!!».
Він намагався щось вигадати, якусь поважну причину, але нічого порядного в голову не лізло.Йому просто не залишили вибору.
— Гаразд з приводу мігрені може я й набрехав.Але у мене на то була поважна причина! І взагалі це моя особиста справа — Адвокат відкинувся на диванчик. Розгладжуючи ті морщинки що скуповувалися між бровами, від знервованості.
— І відколи це у нас з’явилися “особисті” справи з цією Марсі, Фоггі? Я ніяких подібних документів не отримував — Сліпий і сам не розумів чому, але його переповняла роздратованість, тільки від думки про зустріч цих двох.Від цього тон його слів піднявся.
— Відтоді відколи ти втікаєш уночі!Не залишаючись ніколи на ніч.НІКОЛИ!!Не подобається зі мною спати так і скажи.Не потрібно кожен раз кудись тікати! — Нельсон гупнув келихом.Забрав піджак та пішов геть.Він більше не витримував ні цієї розмови, ні всієї іншої напруги.Усі інших в барі дивилися на нього як на схибленого. — Чому? чому це саме він?В кого в кого, але в нього?Франкліне, як ти міг закохатися в найкращого друга?Всі тобі про це говорили, “нічого путнього з цього не буде”, але ж ні ти закоханий довбень. Вирішив нікого не слухати.Не помічати нічогісінько. — Хлопець більше не міг стримувати сліз.Вони лилися й лилися з його очей аж поки він не опинився у себе в ванній.Глянувши в дзеркало й побачивши там лише якусь подобу нормальної людини.Хлопець вдарив по ньому, наче це воно було причиною його проблем.І навіть так воно не розбилося. — Ти навіть дзеркало розбити не можеш.Що ти взагалі робиш на цій землі? — Поглянувши у відображення Фоггі хотів знайти відповідь, але її не було.
***
Отямився Нельсон вже у ліжку.Накриваючи себе ковдрою він згадував весь день.Всі дії від того моменту як він вийшов із бару, він наче робив на автопілоті, який вимкнувся тільки зараз перед сном.Після тих слів які Фоггі кинув йому в обличчя.Він чесно зізнатися завис.Мердок навіть і уявити собі не міг що це хвилює його Франкліна. Тому він впустив той момент коли міг зловити ще Нельсона. Швидко розплатившись за напої, він вибіг на двір, навіть ледве не впавши.Сліпий більше не чув його кроків.Адвокат був занадто далеко.Добре що він знає де той живе.Мет йшов з серйозними намірами роз’яснити ситуацію.Сказати що Фоггі самий найкращих та найкрасивіший, навіть якщо він його не бачить.Мет відчував цю чудову енергетику, його настрої.Та симпатію до самого нього.Вся це ситуація точно не провина Нельсона.Це він винний що…
— ДОПОМОЖІТЬ! Хто не будь, БУДЬ ЛАСКА!! — Буквально за декілька кварталів він почув крик жінки.
— Звісно, жоден вечір у цьому районі не може пройти спокійно — Він вирішив що як тільки закінчить повернеться до Фоггі.Вже бігши туди він скинув піджак та інші не потрібні речі у знайомий сміттєвий бак, там рідко хто бувай, тому речі будуть у порядку, одягаючи маску.
Вже на місці Маска зрозумів що це пастка росіян.Їх було забагато, зброї також.Тому він не впорався.Поки ним рухав адреналін, в нього вийшло лише дійти до того сміттєвого бака.Все що відбувалося далі він пам’ятав туманно.Зрозумів лише що в такому стані йому точно не можна йти до Нельсона.
Прокинувся він на чиємусь дивані.Далі його чекало приємне знайомство з Клер Темпл.Вона здавалася непоганою, навіть привабливою.Гарний медик та добропорядна громадянка.
Біль ніяк не проходив.Зовнішні та внутрішні пошкодження були максимальні.Вони більше не могли залишатися в її квартирі, після візиту поганця з годинником.
Маска збирався дійти додому сам, але його сил не вистачило.
— Прокидайся, ми приїхали! — Медсестра була знервована, але трималася добре.Мет взявся за її талію, щоб дійти до квартири. Йшовши по коридору він відчув чиюсь присутність за рогом, але був занадто знесилений, щоб розібрати хто це.
Клер допомагала йому усю ніч.Аж поки не пішла на чергування у лікарні.Він залишився сам.Більш — менш притомний він думав що написати Фоггі.Але знову згадавши через що вони посварилися і те чому не наздогнав його, вирішив відкласти це до особистої зустрічі.Добре що будні закінчились, у нього є час на реабілітацію від ушкоджень.
 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Коментарі на “_Сталкер_