Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

_Спільна ніч_

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

VI
— Навіщо ти намагався вбити дитину! — Мет аж ніяк не очікував такого повороту подій.
— Це не дитина, а зброя.Називай речі своїми іменами — Стік сидів на дивані потягуючи пиво.Весь його образ говорив про спокій. — Я догнав вантажівку і вибив його.Твої дії лише відтягнули той момент. — Ти..ти — Не втримавши свою злість він почав бійку. — Нехай це буде для тебе уроком.У таких як ми не може бути близьких.Франклін Нельсон це загроза — Огидна посмішка не сходила з його обличчя. — Не смій його чіпати!Тільки наблизишся і я я.. — Від здивування він втратив дар мови. — Стік про все знає.Що.. що мені тепер робити?Що з Фоггі, він в порядку?Якщо він знову постраждав через мене я ..
— Не хвилюйся, мила…Я лише випив з ним по келиху.Він приємний хлопець, навіть
трішки шкода було його кривдити — Все це промовив вчитель, прямо в обличчя хлопця.
— Вимітайся!Якщо з ним щось трапилося, повір мені, ти не прокинешся завтра ! — Випихаючи Стіка з квартири кричав Мет. Швидко одягнувшись він побіг до Франкліна.Старий ніколи не любив жартувати, а пульс його був стабільним всю розмову.Йому ще вчитися й вчитися до такої майстерності. Добравшись до місця він почав тризвонити в дзвінок.Через п’ять хвилин двері йому відчинив заспаний Франклін.Він без слів увійшов, оглянув його. — Все гаразд — Хлопець все ще не розуміючи ситуації, вже хотів почати розмову, але його перебили, водночас агресивним та ніжним поцілунком.Від Нельсона несло алкоголем, це п’янило адвоката. — Що ти… — Мет однією рукою сперся на стінку, іншою пестив шию та вуха Нельсона, він завжди від цього заводився. — Годі вже дражнити мене, — На декілька секунд відірвавшись вони попрямували у спальню, не помічаючи нічого.Вони скучили один за одним, ніби не бачились роками. — Я так хотів зробити це в офісі ти просто не уявляєш.Я трахав би тебе до втрати свідомості, а за стінкою нічого не розуміючи сиділа б Карен, — Все це адвокат прошепотів прямо у вухо.Мет весь стік у руки партнера. Його член стояв в напрузі ще з поцілунків та зараз він був готовий кінчити лише від шепоту. — Роздягайся — Вони любили грати у цю гру.Мердок виконує всі накази чітко без заперечень.Нельсон був лише в халаті, сівши на ліжко він очікуюче спостерігав за хлопцем. — Чи запросити її до нас?О я впевнений вона б не відмовилася від такого виду.Відсмоктуючий Мет Мердок що тіче як хвойда, — Адвокат лише захитав головою у німому проханні. — Подивимося на твою поведінку, крихітко.Ти знаєш що далі робити, — Фоггі називав його так лише в такі моменти.Мет почав розтягувати себе самостійно, закусуючи губи постогнуючи та дивлячись на хлопця.Нельсон лише спостерігав це було їхньою прелюдією, що заводила обох. — Чому вона буде лише спостерігати, може вона до нас приєднається?Ти хочеш перший її трахнути? —
Після цих слів він потихеньку насаджувався на член.Не довго стримуючись Франклін почав рухатись перший.
— Агх.. — Все що міг відповісти Мердок. — Так що думаєш, вона точно не відмовиться?
— Звісно він жартував, але погратися з сексуальним Метью було ще тою насолодою. — Агх…ні…
— Що крихітко тебе погано чути? — Відчуваючи наближення він почав рухатися інтенсивніше. Насаджуючи стегна партнера на свій член, не даваючи втікти.
— ..хочу лише з ..тобою..Тільки з тобою — Зараз він хотів лише кінчити, задоволення невпинно тікло по його тілу.
— Гаразд — Після цього він зміни позу.Поклав Мета животиком на ліжко та припідняв його стегна.
— Що ти ..ах..хм, — Це було його улюблене.В цій позі він доторкався до всього.
— Ти поганий хлопчик, — Ляснувши декілька разів по сідницях.Він прошепотів це йому на вухо.
— Так…хм..ха..Ще,  — Це означало що залишалося ще трішки.Як тільки Фоггі доторкнувся до члена партнера той кінчив. — Аххх.. — Вчасно витягнувши хлопець кінчив тому на спину.Не хотілося завдавати лишніх незручностей.
— Обожнюю тебе  — Наостанок поцілувавши адвоката у щічку Мет заснув найспокійнішим сном.Нельсон знову залишився на одинці зі своїми думками.
— Чому він приїхав?Сьогодні щось сталося?Чи та дівчина просто не могла приїхати ? — Невдовзі Франклін і сам заснув.
Прокинувшись зранку та потягнувшись на інший кінець ліжка, там нікого не було.Постіль вже було холодною, Мета вже давно тут не було.
— Хах, а чого ти очікував?Все як завжди. — Ще один день з життя Франкліна Нельсона адвоката та «друга» Мета Мердока.
***
Ще один день.День з незручною тишею в офісі кожен займався своєю справою. Нельсон пішов раніше.Всі були засмучені через загибель тітки Елени.Ця справа вбила їх всіх.Було очевидно що той наркоман не випадковість.Попри всі незручності вони пом’янули її разом у барі.Образи зараз були не важливі.Хоч і ці посиденьки не назвеш приємними, але все пройшло добре.
Розмова зі священником, це те як зі стресом справляється Мет.А от Фоггі потрібно було випити.Вечоріло, а це вже був його третій бар. Свідомість все ніяк не хотіла його покидати, хоча цього він бажав найбільше. Почуття провини воно з’їдало його з середини.Він був першим хто не подумавши випалив.
— Треба стояти на своєму міс Карденес.Це ваш будинок, не дозвольте його відібрати — Інші просто підтримали його. — Це все трапилося через мене.Якщо трапилося вже вбивство, то що очікує на нього чи його друзів? — За цими думками він не помітив як дійшов до квартири Мета. Їм потрібно поговорити, іншого шансу не буде.Франклін почав стукати та ніхто не відчинив.Вже тоді відчувалися мурашки по тілу. — Може я прийшов не вчасно, він може бути там зі подружкою, а я тут такий, Привіт! — Ніхто так і не відчинив, але почулися звуки чогось подаючого.З недавніх пір Нельсон знав інший шлях увійти.
У квартирі було темно, але рекламні панелі освітлювали якусь частину.З боку лежало побите скло та й меблі стояли якось шкереберть.
— Ні цього не могло статися з Метом він же не висовувався.Його ім’я майже ніде не фігурувало — Пройшовши трішки далі, він побачив силует який знесилено впав. — О господи! — Це був тип у масці, але зараз він впав не притомний.Він обережно підійшов, зняв маску. — Це Мет! — Нельсон на декілька секунд заглючив.Швидко зрозумівши що потрібно робити.Намагався привести того до тями, але Мердок лише іноді щось шепотів, а потім знову відключався. Знімаючи одяг, щоб оглянути поранення, адвокат помітив телефон який впав з кишені. — Хм, це не його звичайний — Увімкнувши там був лише один номер “Темпл”.Не довго думаючи він зателефонував.Як добре що це було правильне рішення.
Через деякий час у двері постукали.Відчинивши він побачив ту саму дівчину що й раніше.
— Ти Темпл? — Зараз довіряти не можна було нікому.
— Карен.А ти напевно Фоггі?Я вражена.Ну де він? — Він мовчки провів її до напівживого тіла.
— Добре постарався — Нельсон зробив все що міг, не маючи точних знань.Десь перев’язав, десь чимось намазав, протирав кров.
— Ти йому завжди допомагала ? — Спитав Франклін після того, як вона закінчила, читати йому лекцію по подальшому догляду.Її рухи були виваженими ніби вона займалася цим все життя.
— О ні, ми познайомилися зовсім нещодавно.Хоча за цей короткий час він встиг  згубити мене розповідями про тебе. — Коротко розказавши про всі події між ними, Клер вже збиралася йти їй потрібно було на роботу.Давши короткі настанови.
— Останнє запитання, коли ти увійшла ти сказала «Я вражена», чому? — Нельсон досі прокручував події цієї ночі, щось вже збиралося до купи, щось досі не вгамовувалося.
 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Коментарі на “_Спільна ніч_