Колись давно двоє сердець палали. На тому даху вони зустрілися, на тому даху вони закохалися, на тому даху вони зізналися, на тому даху все скінчилося.
Біля краю стояли двоє хлопців один навпроти одного. Дивлячись один на одного тільки вже без радості й кохання. Лише втомлені очі в яких відбивалося світанку сонце. Нехай і як тоді мої руки зігрівають твоє лице, ми сумні, бо 5 хвилин як незнайомці. Від їх полум’яних сердець залишився тільки попіл.
– Пробач… – тихо сказав Мінхо опускаючи руку і відступаючи.
– І ти мене… – з гіркою усмішкою відповів Хьонджин.
Додати до улюблених