- Я не буду тебе чіпати. Я просто хочу з тобою поговорити. – сухо почав Мінхо.
- Добре, говори, я слухаю.- стараючись не видавати, що мені страшно.
- Тоді, коли ти мене побачила з Джисоном, той день. Я нарешті знайшов своє щастя і не хочу ще раз втрачати кохану людину.
Я чомусь вимкнула дзвінок, ніби не хотіла щоб Чан чув наступні слова, але чи правильно це зрозумів Бан…
- Ще раз втрачати… Було щось те, що ти мені не розказував? – спокійно спитала я.
- Так… мені складно і соромно про це говорити, але я кохав тебе. Кохав тебе з того самого дня коли ми пішли в садочок, я заради тебе пішов на бокс. Я хотів охороняти тебе.- відповів кіт.
- А в результаті використав ці вміння на мені..- перебила його дівчина.
Хлопець різко впав на коліна та почав просити вибачення. Очі в дівчини округлились, вона спробувала підняти котика, але дарма. Він надто сильно вціпився за неї.
- БУДЬ ЛАСКА ПРОБАЧ, БУДЬ ЛАСКА!!- прокричав Мінхо.
- Тихо, встань.- серйозним голосом сказала Т/І.
~Хлопець встав з колін та продовжив свою історію~
- Трохи пізніше я зрозумів, що моя ненависть до тебе зростає з того дня, коли ти отримала найвищу оцінку з математики. Мої батьки звертали увагу тільки тоді, коли я мав хороші результати. А коли я побачив тебе з хахалем, мені знесло дах, я не міг себе контролювати. Я хотів тебе знищити, як ти знищила мої почуття та розбила моє серце. – з сльозами на очах промовляв Лі.
- Котику,… я тебе пробачаю, але запам’ятай, що ти не мав так чинити, я не знала про твої почуття, тому моєї вини тут немає. Ти також розбив моє серце, тоді як перший раз побив мене за школою.- сумно відповіла я, відчуваючи як сльози вже на очах і ось-ось потечуть по щоках.
~Мінхо підняв на мене здивований погляд, коли почув його улюблене “котику”. Після моїх слів він підійшов до мене та обняв мене. Я була дуже рада, що ми помирились, наша дружба нарешті повернулась.~
- Дякую, що пробачила та вибач за біль, якого я тобі завдав.- подякував Кіт.- Давай залишимось друзями, якими були з дитинства? – вже з посмішкою запитав Лі.
- Т..- не встигла я промовити як почала фари машини… Чан. Я зовсім за нього забула…
- Чан? – ледве чутно запитала сама себе я та відійшла від Мінхо, щоб не погіршити ситуацію.
~Крістофер був злий, вся його злість була видна на його обличчі, він буквально ненавидів все.~
- Т/І, ЧОМУ ТИ СКИНУЛА, Я ЧУТЬ НЕ ПОСИВІВ, Я ПЕРЕЖИВАВ ЗА ТЕБЕ.- хлопець налетів на дівчину з обіймами.
- Все гаразд Чане, зачекай мене в машині, будь ласка.- страючись згладити обставини в яких зараз вони знаходяться.
~ Чан послухав та сів в машину~
- Ви зустрічаєтесь?- раптом запитав Лі.
- Ні, ми лише друзі.- з полегшенням відповіла я.
- Я б з першого погляду не сказав, що ви “просто друзі”.- з посмішкою додав Кіт.
- Перестань, бо зараз вдарю.- з награною злістю сказала дівчина.
- АА, боюсь, боюсь.- погладивши по голові сказав Мінхо – побачимось в школі.- обнявши на прощання, він обернувся та пішов додому.
~Я перевела погляд на Чана, який сидів в машині і по його лицю я могла зрозуміти, що буде не дуже щось добре.Я підійшла до дверки та вагалась чи відкривати. Я акуратно відкрила двері та сіла в машину, на переднє сидіння біля Чана. Десь 5 хвилин ми сиділи мовчки. Напевно Чан підбирав слова та й я вагалась почати розмову.~
- І що це було?- врівноваженним голосом спитав мене Чан, але жопою чую, такий його стан ненадовго.
- Він вибачився. – ледве чутно відповіла я.
- І? Твоя відповідь?- вже з нотками гніву питався Бан.
- Я йому пробачила… Але зро..- почала я, але мене перебили.
- ТОБТО ПІСЛЯ ТОГО ВСЬОГО, ЩО ВІН ЗРОБИВ ТИ ЙОГО ПРОБАЧИЛА? – ось, остання ниточка обірвана.
- Я не могла не пробачити.- Приховуючи правду відповідаю я.
- ЧОМУ?! ВІН БИВ ТЕБЕ ДО НАПІВМЕРТІ, ТИ ПІВ ЖИТТЯ ВИПЛАКАЛА ЧЕРЕЗ НЬОГО, І ЗАРАЗ, КОЛИ ВІН ПРОСТО СКАЗАВ ВИБАЧ, ТИ ВЗЯЛА І ПРОБАЧИЛА?!?!?- нестримуючи тої ненависті до Міхно, кричав Чан.
- ВІН КОХАВ МЕНЕ! – здається я бовтнула чогось лишнього.
~Бан Чан різко змінився в обличчі, його емоції не реально було зрозуміти, але читались ноти: спантеличення, гнів, порожнеча всередині..?~
*Він кохав її?*- подумав Чан та відчув, як всередині щось закололо.
~ Не дочекавшись будь-якої відповіді я продовжила: – Він подзвонив мені та сказав, що нам потрібно зустрітись, коли я його побачила мені стало дуже страшно, я думаю він це зразумів, тому сказав, що не буде мене чіпати, тоді я поклала трубку… я розказала коротко про всю історію, на лиці Бан Чана можна було побачили невеличку радість за свою подругу, але чи подругу насправді?~
- Я радий за тебе, але ти мусиш розуміти, що мені буде складно його пробачити, так як я бачив в якому стані ти була після ваших “зустрічей”.- нарешті видавив хоч щосб з себе Чан.
- Я дуже вдячна, що ти мене розумієш, дякую тобі за все.
~ Ми обнімались хвилин 10 поки нас не перебив телефонний дзвінок від мами, яка почала переживати за мене, де я так довго.~
- Давай зідзвонимось, щодо завтра та обговоримо все. Я дуже хочу з тобою побалакати перед сном. – не дочекавшись відповіді я чмокнула його в носик і вийшла з машини.
~ Ближче до 10 вечора мені подзвонив Чан(все таки скучив), ми обговорили всі деталі завтрашнього дня та зійшлись на думці, що я переночую в нього з суботи на неділю, бо він має для мене сюрприз. Ми жартома цьомкнули одне одного камеру та побажали солодких снів~
- Сподіваюсь, тобі приснюсь я, хахах- протараторила я та швиденько закінчила виклик.
~За пару секунд мені надійшло повідомлення:
Bangchan:
- Я теж надіюсь, що мені приснишся саме ти.♥️
~ Я посміхнулась екрану та включивши тихенько пісню (Sorry, I love you- Stray Kids) лягла спати, омріяна завтрашнім днем~
(бажаю, щоб всім снився сексуальний Чан)
Додати до улюблених