Мовчати – це звичайно круто, але ще крутіше попсувати нерви альфі, будучи п’яним. Подумав про це Сехун і врубив радіо на всю гучність, витяг руку та ноги з вікна та почав голосно підспівувати:
-Ми цілувалися під Сеульським дощем! Тобі було 17, а мені не було ще! Ми цілувалися під….
І так по колу, доки після не скінчилася. Чан нічого не говорив, лиш скреготів зубами, але коли тушка омеги на повороті похилилася на альфу, голосно вилаявся.
-Ти усядешся чи ні?! – прокричав запитання альфа і вирубив радіо.
П’яним же закони не писані? Це не питання!
Се знову врубає ту ж станцію і продовжує свій концерт:
-Солодка порічка, що росте по річках….
І ще:
-Ало! Вотсап!
І знов:
-Будь ласка, відпустіть на Паску до рідні, де мене…
Терпець викрадача урвався на через добрих години дві таких завивань. Він просто зупинився, дістав із заднього сидіння сумку. (Сехун тільки зараз звернув увагу на її наявність). Чан тим часом дістав з великого відділення дорожньої сумки мотузку метрів 10-15 на вид і скотч.
-Любиш гратись в шибарі? – взагалі не розуміючи звідти то прийшло йому в голову, омега вже подумки озвучив відповідь старшого.
-Ага, люблю зв’язувати.
Се тільки потягнувся до дверцят, щоб вискочити з машини, як альфа вже заламував йому руку та мотав мотузку поверх неї. Поки Сехун намагавсь виплутатись, то вже й друга рука була зв’язана. Так справа дійшла до ніг, а потім альфа виліз з машини, обійшов до пасажирського місця, витягнув свою «мумію» та перекинув на заднє сидіння.
-Я тебе ненавиджу! – заволав омега.
-Точно! Ледь не забув, – викрадач відрізав шматок скотчу та заклеїв рот жерві.
-Так значно краще, – прокоментував Чан свої старання, закрив дверці машини та повернувся на своє місце.
Завів машину та в тиші поїхав далі. Йому було начхати на те, як себе почував омега, чи боляче йому, чи не заніміли руки-ноги. Головне – мовчить і не заважає!
Додати до улюблених