Прокинувшись десь по обіді, й озирнувшись навколо Ґеральт не знайшов Любистка. Хвилюючись за барда він почав вдягатися.Та коли почав одягатися, він помітив лютню, та заспокоївся.Але питання про те, де ж чоловік, не змінилося.
Перше про що він подумав це про таверню. Спустившись він знайшов Любистка, на дивування не в компанії молодих дівчат, а в компанії чоловіків ще й не зовсім молодих.
Трішки постерігавши за бардом, побачивши те як він їм посміхався. – Це було схоже на флірт? – Та ні не може такого бути. – Що це за відчуття?.. — Гнів та крихта суму.
Відкинувши від себе ці думки, він вирішив замовити обід. Але на душі все одно коти шкреблися.
– Привіт красеню, що бажаєш ? — До нього підійшла мила, офіціантка – Агооов ти мене чуєш ? – Він начебто її не помічав, вона ще раз поглянула на нього, на те куди спрямований його погляд. Посміхнувшись та посміявшись собі під ніс вона поплескала його по плечу – Не ревнуй ти так очевидно, в тебе все на лиці написано – З цими словами вона пішла обслуговувати інших клієнтів.
— Ревнощі?! — Та про що вона взагалі говорить. — Ні, та й звідки вони в мене — Вона мене не знає. — Ні, я просто хвилююсь за нього ,після вчорашнього – Так ,саме, так — Це була доволі такі дивна сцена. — Я ПРОСТО ЗА НЬОГО ХВИЛЮЮСЬ. — Вже трішки почервонівши ,від своїх думок він встає зі столу.
Відьмак підійшов до столу Любистка грізно поглянув на всіх чоловіків ,що сиділи навколо. – Ти йдеш Любистку? — Так – Він встав та пішов за ним.На останок пустотливо поки Відьмак не дивився, помахав його співбесідникам рукою.
– Куди направляємося ,Ґеральт ? — Він трішки здивовано подивився на Любистка.Йому здалося ,чи він тільки що простогнав його ім’я ?.Від такої інтонації Відьмак зашарівся. – Потрібно до декого завітати в гості ,вона зараз якраз знаходиться в місті – Вона?Невже у нашого, похмурого Ґеральта, нарешті з’явилася подружка ? — Тоді якщо це побачення, то навіщо я ,тобі ? – Ні ,вона просто відьма, а в мене саме закінчились деякі еліксири. – Ооо, відьма знову відьми. Питання не змінюється ,навіщо ти взяв мене з собою ? — Він розглядував відьмака з голови до ніг. – Ти не радий моїй компанії, Любистку? Чи ти хотів далі продовжувати фліртувати з тими чоловіками ? – Ні ,Ґеральт, я завжди тобі радий. – В цих словах, він відчув щіпку суму чи відчаю?Та поглянувши на барда ,він все так само посміхався ,як завжди – Все просто, ця відьма дуже вибаглива і вперта , тому тяжко прости її про допомогу , проте падка на солоденьких хлопців. Я не раз заставав її в компанії молодих красенів. – То ти вважаєш мене солоденьким, а Ґеральт? – Відьмак від цих слів миттєво зашарівся. – Думаю всі ті дами з якими ти спав саме так і думають. — А ти б хотів? – Вони призупинилися.Любисток посерйознішав та подивився йому подивився йому прям у вічі – Хотів би що ? — Переспати зі мною – Лагідно провівши долоньою від плеча –Ґеральт ….
Привіт любі читачі . Це моя перша праця тому сумніваюся.Напишіть як вам робота? чи потрібно її продовжувати ? Цьомаю
Додати до улюблених