Йшов час. Пані Рен жила разом з сім’єю. Чудово ладнала з Хару, а особливо добре з Каору. Вона дуже швидко стала ледь не частиною сім’ї. Хлопець почав називати нянечку сестричкою Рен. Каору звільнилась з другої роботи, оскільки на першій отримала підвищення і як наслідок підвищення зарплати, тому потреба в виснажливій другій роботі відпала, тому дівчина почала трохи більше приділяти братові, та нянечці.
– Каору, я вклала вашого брата вже в ліжко, проконтролювала, щоб той прийняв душ і ретельно почистив зубки. Також перед походом в душ він прийняв свої вітаміни. Сьогодні не вередував і гарно поїв. – Рен звітувала дівчині, стоячи у двірному проході спершись об стіну плечем. Її розтріпані червоні кучері неохайно спадали їй на плечі, а також на обличчя.
Дівчина лежала на ліжку, гортаючи стрічку соц. мереж, і коли нянечка закінчила речення, та подякувавши підійняла очі, стикнувшись поглядами з блакитноокою.
Рен ввійшла в кімнату, закривши за собою двері, вона скинула з себе футболку і підійшовши до ліжка, сіла верхи на власницю кімнати. Миттєве розгублення обох дівчат, яке швидко опанувала нянечка поцілунком в губи.
Додати до улюблених