Ріжучий звук дзвінка на урок негативно діє на мозок,ніби здавлюючи голову. Клас поступово наповнюється галасом, шумом і криками однокласників.
Богом зупиняється біля своєї парти , перевіряючи наявність домашньої роботи в його ж зошиті. Потім неочікувано повертається лицем до Техьона гадко посміхаючись і припіднімаючи брову. Те від цього не по собі.
Врешті , у клас заходить вчитель, починається урок, і навіть сам Техьон не знає що для нього ліпше , причіпки Богома, чи дорікання вчителя. Та , на диво, за спиною викладача стоїть хлопчина. Очі мов 2 родзинки, волосся чорними хвилями спускається до вух, лице біло- бліде і розгублений погляд на людей, що мов ті коршуни осіли в класі і очима пожирають бідолашного хлопчика. Милий. Те хапає цю нав’язливу думку і закидає її якомога далі в своїй свідомості. Ця симпатія буде лишньою. Зараз так точно. Тільки но все більш-менш налагодилося , не можна все зіпсувати і нарватися на неприємності й цькування. Та хлопчина, що представився Чон Чонгуком дійсно дуже милий. І як би далеко Те ці думки не гнав, це залишається фактом.
Перебуваючи у внутрішньому конфлікті із самим собою, Техьон пропустив майже всі слова Чонгука. Ба більше, не почув вчителя, що сказав звільнити місце біля себе, щоби туди сів Чон.
-Ем.. Чи не міг би ти прибрати рюкзак? Будь-ласка
– Що?.. А , так , звичайно, сідай, вибач.
Червонів Кім за свою неуважність. Сівши на тепер уже своє місце, Чонгук пошепки, щоби ніхто не чув, сказав
– Нічого страшного. Ти кумедний. І милий.
І посміхнувся… Вау… Його посмішка чимлсь нагадувала щось тепле і атмосферне, а образ в цілому тепер став схожим на кролика. Маленького, пухнастого кролика…
Це перша симпатія Кіма, перша людина , що сподобалася йому за лічені секунди. Але, про це він подумає пізніше. Зараз урок. Алгебра точніше. Чи геометрія?… Та кого взагалі це хвилює, коли вони крацькома весь урок роздивлялися лиця одне одного.
Загалом , урок по одній з сестер Цариці Наук пройшов успішно. Те вже чекав поки Чонгук піде знайомитися з новими людьми й забуде про нього, і все буде як раніше. Він знов буде один, а єдиним співбесідником буде Богом з його безглуздими проханнями. Та сталося не так, як гадалося.
– Ем… Привіт, ще раз. Певно ти чув моє ім’я вже, але мені б хотілося представитися особисто. Тож… Я Чон Чонгук
В кінці цього речення , його незламний настрій трохи спав, а сам він почав ніяковіти.
– Привіт, щож , я Техьон, Кім Техьон, якщо бути точнішим- і потер потилицю- приємно познайомитися)
– І давно ти навчаєшся в цій школі?
– Скільки себе пам’ятаю- і підсів ближче, аби довірити маленький секрет- ще дідусь купив тут землю, відтоді моя сім’я тут і осіла, але я так хочу чкурнути звідси. Побачити світ, Європу, подорожувати…
З Чоном було приємно говорити. Чомусь, йому хотілося розкрити себе, не ховатися за маскою.
На стіл опускається пластиковий пакетик із соком. Богом , а якже.
– Техьон, у тебе новий друг, познайомиш?
– Я..
– Ясно , ясно. Нам не цікаво. Я Богом , приємно познайомитись, Чонгук, правильно? Так от, будучи відповідальним однокласником, мушу попередити, що по ліву руку від тебе сидить пєдік.
О, ну звісно. Зараз Чон осудливо гляне на Кіма, потім почне сміятися з нього і врешті приєднається до таких як Богом, до інших. А так хотілося хоч раз відчути підтримку, хоча б у мріях..
– О, ясно,чи відомо тобі, як “хорошому однокласнику”, що ти використав максимально гомофобний вираз в сторону мого друга? І хочу сказати, що адекватно відношуся до всіх. Крім тебе вже, певно.
Богом як гордий павлін задрав голову догори, і пішов геть із класу. У Техьона ж очі по п’ять копійок і слова в горлі застряють, адже…за нього тільки но заступилися?… Звісно,це викличе купу проблем для них обох, але, можливо все ж варто перестати бути таким апатичним?.. Можливо, вдвох буде легше впоратися?Певно вони стануть як мінімум хорошими друзями.
Додати до улюблених