Я здригнулась від звуку дзенькоту телефона, він означав що мені прислав повідомлення мій братик.Після його СМС я завжди відчуваю піднесення, тому я не зважаючи на крики матері на кухні ,,А БЛЯХА ЧОГО ВОНО ПАЛАЄ’’ полізла в телефон за хорошим настроєм, якого зараз так екстрено мені не вистачало.На білому екрані телеграму я побачила текст:
-Коли ти вже прилетиш?В мене для тебе є збіса прекрасний подарунок!)
Дужка в кінці змусила моє серце битися частіше.Коли він востаннє ставив цей знак з’ясувалося що він став айдолом.Що тепер буде?…
-Чорт візьми, ти жартуєш?Ти не міг повернутися до цієї кар’єри, ти б собі не дозволив.Так що відбувається, Іо?
-Просто ти будеш в дикому захваті.
Цей грьобаний придурок що пише з крапками зробив невідворотнє – пробудив в мені цікавість дізнатись про що він.Декілька раз продублювавши повідомлення по типу : ,,Я виріжу твою сім’ю’’ чи ,,Я знаю де ти живеш ‘’ , але з цих погроз я не виконаю жодної, крім як не кину сердито телефон на подушку.Після цього, я почула погрози вже собі, що якщо я зараз-же не припруся на кухню, мене притягнуть за волосся (мамулічка, дякую за досвід :’).Одягнувши чорну, досить довгу щоб прикрити стегна, футболку, капці й пішла до своєї годувальниці.
Прийшовши на кухню, я трошки була в афігі від однієї картини:моя Мамулічка (та, з великої букви, цініть своїх мам) намагається відшкребти вже хрумку, чорну, та з лушпинням яєшницю, а моя сестричка так і лізе зі шкіри щоб похвалити мати за її ,,тяжку працю”.Я, сівши за стіл, іронічно промовила:
-Ну ти хоча-б старалась.
Отримавши порцію обурень від родичів та подивившись на годинник я зойкнула
-Чорт!12:45…Дякую, я поїм потім.Коли прийду.Чи ввечері…Ну, коротше, колись-то й поїм-Відштовхнувши тарілку з пропаленою смакотою та отримуючи прокльони, я пішла в свою кімнату, щоб нарешті вийти зі адської місцини.На вулиці не було холодно, а навіть навпаки, сонячна та жарка погода, не надто характерна для України в березень, тож я додала до старої футболки оверсайз джинси з зірковою кройкою, й вирушила до знайомої.Сьогодні мені потрібно було забрати валізу від Мії, бо коли та летіла в Ірак по араба собі, так і не повернула.Не араба а валізу.Я вирішила йти до неї пішки, що було даремно, бо вже через кілометр землі під собою я не відчувала.Ось , нарешті, я вже стою під дверима подруги, і чекаю поки вона відкриє.Приблизно через 16 хвилин я ,все ж таки, почула звук відмикання залізного замка, і побачила сонне перекошене лице дівчини.
-Ти чого так рано?…-Вона була в шоці не менше за мене.
-Яке рано?!Зараз-Я підглянула на годинник прилаштований на руці-13:36, ти що,бля знущаєшся???Я тут, стою чекаю під дверима, наче собака підпарканна, а вона тут спить?
-Ти дурна?Зараз 9:36, годинник переведи.
Ось так ми й простояли до 10:00, обговорюючи годинники, наш переїзд, та як сказати батькам про це.Все-ж я пішла, не звертаючи уваги на її прохання залишитися до завтра.Я вже зненавиділа ту валізу, й думала як мені її поламати, бо та наїхала мені декілька десятків разів на ногу, аж так, що на ній з’явилися синяки (НЕ НА ВАЛІЗІ.).Тож, коли я прийшла до квартири, я киданула ту валізу в стіну своєї кімнати, гадаю, що якби я була футболісткою на стадіоні, стіна воротами, а валіза м’ячем, то у воротарі я точно зробила б дірку.Через час, коли я лягла на ліжко, з стіни в яку влетіла валіза впала рамка з фотокартою.
-Мітсукі…-це моя кохана найкраща подруга з Кореї, ми з цією Афродитою були знайомі вже 7 років, й прекрасно дружили, аж занадто.В деяких параметрах, наша дружба була схожа на дружбу лезбіянок…Коли я виїхала з Кореї, то втратила з нею звязок, бо випадково забула її номер.Я підняла листок з під розбитого скла, й занурившись в ностальгію піднялась.А які ми були юні…Якщо вона мене забула, і ми ніколи не побачимося, я скоріше здохну…Після 2 хвилин як я згадувала її характер, я поклала листок собі в щоденник.Я була надто одержима нею…
Залишок дня я провела сидячи в Тік Тоці, та збираючи речі, які чомусь не влазили.Шкода…А я взяла всього-лиш пів квартири…В 23:00 мене потягнуло на танці, й я не зважаючи на стукіт моїх злих родичів, які не хотіли слухати цю ,,Хуйню Кітайську” (до речі, двері я завбачливо замкнула), протанцювла приблизно до другої години ночі, та заснула під ,,Seven” BTS.
В 9:00 я прикинулась від поцілунку в лоб, й я знала що то був…
-Татко!Я так сумувала!-Накинувшись на батька я почала душити його обіймами.Він відповів тим же, ніжно пригорнувши, й погладивши по голові вийняв зі свого багажу модні сонячні окуляри, та багато мармеладу.Він був у відрядженні зо дві неділі, й я майже не задихнулась від маминого та сестринського сарказму та егоїзму без нього.
-Я був в Китаї, а там все дуже дешево, й згадавши як моя принцеса (Онлі дєд?!…) любить солодке, вирішив купити.
-Ти попав в яблучко!-Я почала блукати поглядом по кімнаті, й натрапила на сіру валізу, зношену від частих перельотів, й відразу посерйознішавши почала складати туди подарунки.
-Тату, мені треба тобі дещо повідомити.Я…
-Вагітна?-Татко мене перебив, також з серйозним лицем.
-Ні , ще гірше.
-Помираєш?
-Відлітаю.
-На той світ?
-Ну тіпа.В Корею-Після цієї репліки він побліднішав, й намагався відійти від шоку десь хвилин зо 5.
-І нащо тобі туди?
-До брата, я думаю, що там має розпочатись моя карьєра.
-По-перше, шо за карьєра, по- друге твій брат знає?-Він перестав називати Іоші по імені , та вважати за сина.
-Карьєра айдола, а Іо давно проінформований.-я кивнула.
-Ох…І де ти візьмеш гроші?
-Тату, Твоя донечка працювала на сука 4 роботах 3 роки.Навіть якщо ти скажеш ні, я поїду, бо так цілеспрямовано я ще ніколи не працювала.
-Ніфіга, по-перше, ти молодець, по-друге, не матюкайся-Батько опустив очі-Знаєш, якщо ти так вперто хочеш туди поїхати, хто тебе буде тримати?Я пишаюсь тобою, ти молодчинка!-Він знову обійняв мене і поплескав по плечу.-Як ми скажемо про цю новину мамі?
-Просто, гадаю вона не засмутиться.Вона, навіть щаслива буде)
Цілий день я з татом вирішили провести разом, ми поїхали в кінотеатр та дивились майже всі фільми в прокаті, потім з’їздили в ,,Roshen“, й купили мені в дорогу багато смакоти, на Рошенівських конфетах я можу прожити все життя, бо от візьмеш іншу конфетку – не то, я звичайно на Петрика зла, але які смачні конфети він виготовляє!Це був просто напросто прекрасний, незабутній день, на прикінці якого ми з татом заснули разом на дивані.Я завбачливо домовилась з Мією про місце де ми зустрінемось і поїдемо в аеропорт, а Шота визвався нас довезти туди.Так як відліт в 6:00, ми з татом приспали всього-лише 3 години й прокинулись о 3:00.В сейлі зараз 13, коли ми прилитимо в Україні буде 18, а в Сеулі 12 годин ночі, буде весело, коли я постукаю в двері сонного Іоші, в тойчас як він нічого вдупляти не буде.
Прошу уваги, шановне товариство !
Мені правда цікаво знати вашу думку до твору, тож я прошу, напишіть хоча б гнівний коментар до характеру персонажа, але я його зауважу.Я маю знати, чи помічена моя робота, та чи подобається вам розвиток подій.Навіть якщо вам не подобається частина, то не означає що сама книга така.Я знаю, що глави виходять короткі, але я буду старатись випускати швидше та більше, якщо буду знати що комусь воно подобається!Якщо буде хоча б одна людина, я буду старатися навіть заради неї одної.Дякую за увагу, перемога буде!
Додати до улюблених