#Крінжовтень день 2:
Один персонаж впав на іншого
Темно, тепло, солодко під ковдрою навіть у своїй коморі Гаррі відчував цей туманець післясну. І звісно, його “лежало” ніяк не можна було порівняти з ліжком в якому він спав у ґрифіндорскій спальні, але це всеодно краще ніж виходити до Дурслів.
Скип дверей, струмінь світла ззовні, кроки. Гаррі, почав удавати, що спить, але оселилось в ньому передчуття чогось не доброго. Якщо ранковий візит почався не з претензій, не з писклявого голосочка Добі, то це нічим добрим не скінчиться.
Кроки закінчуються саме біля його ліжка і… Поштовх, який вибиває все повітря з грудей, ліжко з скрипом підгинається, а на ньому, щось важке та велике, що увібрало всі його кінцівки та зафіксувало до ліжка. Звісно це Дадлі. “Йо б твою мать” перше що спало на думку Гаррі. Одразу згадалась паличка, яка була на комоді, тобто надто далеко.
-Скажи “паляниця”!
-скажи “паляниця”!
-скажи “паляниця”!
І з мало не свинячим писком він підстрибує. Гаррі намагається, але виходить лиш хрип, що швидко уривається.
-Скажи “Паляниця”!
-скажи “паляниця”!
-скажи “паляниця”!
Хлопчик, що вижив намагається не померти і цього разу. Щомиті, як його нічого не обтяжує він трохи просуває свої кінцівки до краю ліжка. “Суууука” перша його думка коли його рука в одну мить опиняється зафіксованою до залізного краю, та під великою вагою нанизується на нього.
Ну що ж, вітаємо вдома…
Додати до улюблених