11 хвилин звідси. Пройди лиш 11 хвилин і побачиш стадіон. Мертвий, покинутий стадіон. Колись тут грали в ексі. Колись вони перемогли Ріко. Колись…
Чоловік проходив по недоглянутому полю, дивився на погнуті ворота і облуплену фарбу на трибунах. Від цієї картини защипало у носі. Все таке дороге, рідне, навіювало приємні і до болю віддалені спогади. Його перша гра. Скільки людей було тут. А зараз нікого. І з його життям так само. Усі, хто був йому дорогий, щезли.
Нікі в Німеччині. У нього чоловік, родина. Він щасливий.
Метью і Ден щезли у двох. Закохані, вони поїхали у подорож і не повернулися, навіть через чотири роки. Проте Ніл бачив їхні соцмережі. Бачив, що вони щасливі.
Кевін грає попри вік. Він все ще віддає частину заробітку Моріямі, але для нього це вже не тягар. Він все одно відчуває свободу. І він щасливий.
Аарон хірург. Причому досить відомий. До речі, він розійшовся з Кейтлін і вже давно одружений на найкращому у світі нападникові. Він щасливий.
Елісон і Рене у Франції. Елісон відкрила власний бренд одягу і зараз відома на весь світ. Рене – її муза, натхнення, яке ніколи не зникне. Обидві надто зайняті бізнесом і благодійністю, вони майже не спілкуються зі старими знайомими. Проте Ніл знає, що вони щасливі.
А сам Ніл ні. Він схожий на цей стадіон. У його житті вже давно немає людей, навіть ворогів. Травма коліна, отримана у грі з Троянцями, навіки забрала в нього ексі – як і нещасний випадок забрав гру у стадіона.
Та найгірше – розставання з Ендрю. Воно забрало в нього все. Його замінили іншим. І стадіон теж.
І зараз Ніл стоїть тут, абсолютно пустий. Світанкове сонце падає на давно вже посивілу голову, а у виснажених, колись таких яскравих блакитний очах з’являються сльози.
Додати до улюблених