***
– Прошу просто пристріли мене! Я …ж не…прошу пощадити… моє життя, – чим раз, тим більше стихаючи хрипів голос Кіхьона, попри всі намагання вирвати сильний крик з горла і вирватися з натиску сильних рук які прискали його землі.
За кілька годин до…
Надто вже холодним видався цей зимовий ранок для двох людей. Хоч інший зустрів цей морозний ранок з іншим у ліжку. Кіхьон вдягнувши сорочку, що валялася під ногами ніби це не брендова річ за кілька сотень зелених, а так тряпка, вийшов на балкон.
Ненавиджу все це, – втомлено зітхнув він і схилився дістаючи кінчиками волосся до балконних кованих перил. Постоявши ще хвилину, зайшов у кімнату в якій панувала темрява і лиш ще на тумбі мерехтіло слабке полум’я ароматичної свічки, що вже майже догоріла.
В цій передсвітанковій напівтемряві він знайшов недопиту пляшку червоного Бордо, урожаю 1983 року і наплювавши на пошук келиха легко кінчиками пальців тримаючи за горлечко пляшку знову Кіхьон вийшов на балкон. Йому було плювати на мороз, що пробирав до кісток, бо розумів що це його остання ніч, за кілька хвилин востаннє він зустріне світанок, і ця пляшка улюбленого Бордо, теж стане останньою в його житті, яку він доп’є перш ніж догорить його життя як ота свічка в кімнаті.
Він точно не з тих хто простить мені все що я зробив.
***
Три роки тому копа Кіхьона було заслано в лігво мафіозного угрупування Сон Хьону якого ще величають як Шону. Між цими двома зародилися небезпечний, хоч і гармонійній зв’язок. Навіть розуміючи що закоханий у небезпечного злочинця, Кіхьон не переставав так як і раніше доповідати всю інформацію своєму керівництву, яку тільки міг отримати. Від почуття обов’язку і почуття до Хьону утворилася вибухова суміш, що зароджувала сум’яття про правильність його дій та думок. Кіхьона все більше мучило безсоння, чим раз, тим більше прикладався до випивки, яка хоч трохи допомагала йому заснути без думок.
Він навіть думав діяти за методом “клин клином”, зустрічаючись з незнайомцями, які на довше, ніж на ніч не залишалися. Ні, вони не втікали чи ніхто з них не хотів продовження, це хіба було лиш двічі на початку випробування методу. Всіх їх знаходив Шону і лиш як загинули кілька його “одноразових коханців” бачив Кіхьон на власні очі.
– Ще раз когось знайдеш, бо дай на одну ніч уб’ю тебе не його, – вхопивши за горло Кіхьона зло прошипів Хьону, – Не забувай, що твоє місце або біля мене або ніде. – Я зрозуміло пояснюю?
– Зро..зу…мі…ло…, – ледве вимовив Кі.
У двері до кабінету Шону постукали.
– Можна, – як завжди холодним тоном прозвучав голос Шону.
– Бос у нас проблема, поставку товару зірвано, територію порту оточили правоохоронні спецзагони і поліція. Як відбувся витік інформації відбувся не відомо, але є версія що …
– У нас завівся “кріт”, – завершив фразу свого помічника Хьону, – розпочни його пошук, але роби це тихо. Хто б це не був він поплатиться за це. Якщо це все можеш іти.
– А ти Кіхьон з маєтку тиждень ні ногою за його територію.
Кіхьон відчував, що Хьону якщо не знає що той “кріт” він, то здогадується, бо не обговорював би при ньому виниклу проблему і про зрадника в їх мафіозному кодлі. “Це було друге попередження мені” промайнула така думка у Кі, який втомлено впав на ліжко. “Чому все має бути так? Я повинен з цим покінчити”. Цілий тиждень Кіхьон не виходив з кімнати далі ніж винний погріб і назад до кімнати. Пляшка Бордо єдина річ, яка хоч трохи втамовувала душевний біль і вгамовувала потік думок, але все так само віддавала кислинкою, нагадуючи про цю хрінову реальність.
– Я повинен з цим усім покінчити, дістало.
Три дні до…
Кіхьон все вирішив він поставить крапку у всьому: в компроматі, у своїй службі, у своїх почуттях. Він вкинув великий конверт в поштовий ящик, що містив в собі рапорт на звільнення, табельну зброю та жетон, флешку з останньою зібраною інформацією та лист з вибаченнями.
Доба до останнього світанку
В столі Шону Кіхьон залишив флешку, де був лиш єдиний відеозапис, в якому Кіхьон зізнається, що “кріт” це він, розповість про свою діяльність копа. Цей відеозапис Шону до кінця не подивиться і зірветься посеред ночі вишукувати Кіхьона, де б той не був.
Світанок
Кроки, що чулися з коридору все ставали ближчими та гучнішими, вони давили голову Кі немов та затиснена в лещатах, хоча може скоро буде і в них. Звук кроків затих біля дверей готельного номеру, який зняв на цю ніч Ю. Кіхьон одразу сам відкрив двері і помітив з яким гнівом і … розчаруванням дивився на нього Хьону. Він не чекав розчарування, а лиш єдиного гніву, що стане його кінцем і покладе край його нікчемному життю.
– Зачекай лиш доп’ю останній ковток вина і накину пальто і не вбивай його. Він не винен ні в чому. Стримай ту свою обіцянку Хьону.
– Ти знаєш я людина слова, цей буде жити обіцяю.
– Дякую, – прошепотів Кіхьон виходячи з номеру і спокійно йшов поруч з Шону і кількома його головорізами.
Спокій Кіхьона дратував Хьону. “Він таки спокійний хоч знає, що з ним буде як тільки ми приїдемо на місце. Не розумію його. Зовсім не розумію. Чому зливав інформацію пов’язану зі мною копам розумію – це його робота, навіть чому він був зі мною розумію, бо це певно було частиною плану і щоб я втратив щодо нього пильність, але ось от його походеньки для проведення однієї ночі з незнайомцями, що почалися півроку тому не розумію” дорогою роздумував Хьону. Вони приїхали до лісу до великої магнолії. Це було улюблене місце Кіхьона, який дві весни витягував Хьону подивитися на її цвітіння.
Вийшовши з машини Хьону скомандував:
– Копайте тут, – і шарпнув Кі за руку, що той впав до землі.
– Мене цікавить одне, ти хоч щось відчував до мене?
– Секрет.
– Не грайся, відповідай?, – стиснувши руки на горлі Кі зі злобою питав Сон.
– Убий.
– Ти швидше помреш, ніж скажеш мені?
-Так, в кишені візьми там дрібничка, але це буде тобі відповіддю на твоє питання.
Шону вийняв орігамі квітки магнолії.
– Щось хочеш сказати на останок, – спитав Шону привівши Кі до ями під магнолією.
– Дякую за все.
Пролунав постріл, а за ним звук тіла, що впало на дно ями.
Орігамі у його руці дало відповідь на питання, Кі кохав його, але його любов до Хьону уже минула.
Примітка:
Магнолія вважається символом чистоти, непорочності, благородства, наполегливості та кохання, що минуло.