Бласковиць ледве розплющив очі, помітив перед собою безліч якихось кіл в очах, які перекривали йому взір. Зліва від нього палило жахливе світло білої лампи, що так стрімко проникало в райдужку очниці. Кілька секунд по тому і вийшло перевести погляд на найближчого до нього чоловіка. Не відразу було зрозуміло, хто знаходився поряд з ним, та й головний біль із постійним постукуванням усередині черепа не давала можливості розпізнати особистість. Хаотичні рухи руками та заливистий сміх долинали перед Бі Джеєм звуками, не сумісними з його станом.
Бласковіц спробував поворухнути спочатку лівою ногою, відчуваючи поколювання у пальцях, потім правою. Руки стискалися в кулаки, намагаючись розігнати кров по тілу і привести свідомість до тями. Повільно, але з явним прогресом, очі починали бачити чітку і ясну картинку перед собою. Пальці слухняно стиснули край столу і чоловік зміг уперти долоню в крижаний залізний стіл, щоб нарешті стати на ноги. Фігура перед ним все також хаотично рухала руками, кричачи щось німецькою. Сам Бласоквіц розумів трохи цю грубу, але по-своєму цікаву, мову, і тому чув такі фрази «ця свиня лежить позаду мене», «він … під препаратами». Крім затуманений розум, чоловік відчув злість на блондина, що стояв попереду. Його сміх був настільки гучним, що незграбних рухів чоловіка, який ледь опритомнів, не було чути.
Неймовірне везіння переслідувало Бласковиця, бо тіло покірно слухалося свого господаря, дозволяючи йому рухатися, як той забажає. Очима він зміг зловити легкий блиск срібного ножа на тумбочці. Так і хотілося взяти в руки звичний предмет і відчути себе сильним, здатним відібрати життя у чергового фашиста. Бласковіц злегка тремтячими руками зміг обхопити рукоять ножа у своїй великій долоні і через силу стиснути її. Відчувалася невпевненість у рухах, а кахельна підлога на зло рипіла під черевиками шпигуна. Проте всього кілька спритних рухів і сталь упиралася в тонку шию офіцера, який вперше за все перебування Бі Джея в кімнаті, замовк. Як виявилося, юнак розмовляв зі старою дамою, Фрау Енгель, яка щось бурхливо кричала в екран, побачивши свого полоненого коханця.
— Вимкни, — крізь зуби промовив Бласковіц, натиснувши лезом на горло юнака, — Я не можу слухати цю божевільну.
Не дивлячись на військове обмундирування і сильну постать, Ганс був ще тим підлим боягузом, що переживав за своє життя більше, ніж за будь-яке інше у своєму жалюгідному існуванні. Бласковіц відчував, як тіло хлопця тремтить, віддаючи короткими серцебиттям прямо йому в руку. Ганс раз у раз, як ковтав слину, боляче впиваввся кадиком у сталь ножа.
— Прошу, відпусти, — на превеликий подив, жалібно промовив Ганс, — Якщо відпустиш, то не постраждаєш.
Бласковиць лише посміхнувся, повністю не вірячи у слова свого полоненого.
— Вимкни екран, інакше я переріжу тобі горло, — переконливіше сказав він.
Пару секунд і екран погас, наостанок спотворивши мерзенне обличчя жінки, що кричить. Ганс підняв руки вгору, тим самим даючи зрозуміти, що здається. Бі Джей зрозумів, що має приблизно півгодини на те, щоб випитати хоч якусь інформацію і завдати пару ударів по досить симпатичному арійському обличчю. Ще того вечора в поїзді Бласковиць упіймав на собі дивні неоднозначні погляди з боку Ганса, який читав книгу «П’ять девіантних сексуальних патологій» поряд з Енгель. Такі погляди він зазвичай ловив від дівчат, тому одразу зрозумів, що хлопець був слабкий на іншу стать.
Одну руку юнака він завів йому за спину, боляче викручуючи плече. Почувся легкий стогін із-за ломоти кісток. Лезо почало віддалятися від шиї, дозволяючи Гансу нарешті вдихнути на повні груди, не боячись пустити кров від гострого ножа. Він був упевнений, що одним спритним рухом можна було розрізати горло до трахеї, оскільки сам годину тому заточував цей ніж, який тепер опинився в руках шпигуна. Ганс у думках сто разів звинуватив німецьких анастезіологів, які не змогли вкласти таку тушу на кілька годин.
Бласковиць повільно та неквапливо вів свого полоненого до залізного столу, на якому щойно лежало його знерухомлене тіло. Рухи були грубими, сперте повітря із запахами медикаментів в’їлося в ніс. Блондинистий хлопець поморщив ніс чи то від сморіду, чи то від грубих рук, що стискають його плече. Те, як від страху тремтіло його тіло лише смішило Бі Джея, який нарешті зміг заломити пташку побільше.
Ганс навіть тріумфував від цього розкладу, адже тоді в поїзді він справді дивився на громилу з непідробним інтересом. Фрау Енегель була лише захистом для нього, просуванням кар’єрними сходами, але не справжнім захопленням. Він дивився в блакитні очі Бласковиця, тонку лінію губ і наполегливо мріяв торкнутися огрубілої шкіри чоловіка. Пізніше, вночі, у своєму купе Ганс кохався з Енгель при повністю вимкненому світлі і уявляв себе зовсім в іншому місці і з іншою людиною.
Бласковиць зв’язав руки блондина за ніжку столу, закріплюючи мотузку болючіше на зап’ястях. Присів перед ним навпочіпки і, примруживши очі, глянув прямо в очі офіцера. Він дивився так, ніби намагався зрозуміти його, по-справжньому розпізнати наміри, мало не обмацуючи душу. Хлопцеві стало ніяково, він навіть спробував відвести вбік погляд, спритно роздивляючись замизканий кахель. У приміщенні було так тихо, що можна було почути сопіння чоловіків. Шпигун і офіцер дивилися один на одного як зацьковані звірі, здатні битися до останнього, аби вижити. Хоч інтерес у обох теж був, але він лише мелькав у переляканих зіницях як швидкоплинна пристрасть.
Бласковіц різко схопив юнака за комір його згладженої форми і заніс руку для удару, спостерігаючи як його жертва мружиться від страху. Він зробив чіткий удар у щелепу, відчувши як рука нарешті повністю слухається його. Ще один удар і ще один удар. Крові в Ганса стало настільки багато, що він виплюнув її на підлогу, забрудневши і так брудні туфлі його кривдника.
Бі Джей вимучував кожне слово з офіцера, завдаючи ударів різного ступеня. Здавалося, що він буквально вибивав з нього інформацію, змушуючи говорити по одному слову після чергового удару. В принципі, йому вдалося дізнатися те, що він хотів, та й зіпсувати чудове тіло юнака в нього теж вийшло.
Коли Бласковіц закінчив допит, його розум раптово пошкодував Ганса, який кашляв уже п’ятою порцією крові. Удари більшою мірою припадали на грудну частину, на обличчі постраждала лише губа, з якої зараз сочилася кров струйкою, яка повільно стікала на комір сорочки. Ліва щока помітно почервоніла.
— Розв’яжи мене, — промовив досить скромно офіцер.
— Ще чого, ти тримаєш мене за дурня?
— Я хочу хоч би витерти кров з лиця, — Бласковицю здалося, що юнак сказав це з жалем у голосі, виглядаючи в ньому хоча б невелике співчуття.
Бласковіц не розумів себе зараз, але ця хвилинна слабкість змусила його опуститися на коліно перед Гансом, але не для чергового удару, а для того, щоб, діставши білу серветку, витерти обличчя своєму бранцю. Пару рухів і обличчя стало чистішим, потім він підвівся і намочив ганчірку, ввібравши залишки крові в серветку з обличчя. Всього через мить його обличчя стало таким же білим як і було раніше, тільки з потрісканої губи виднілася крапелька крові.
Неприємний запах поту і крові так і бив підпочинок обом чоловікам, хотілося відчинити вікно, якого, на жаль, не було в приміщенні. Лише судомні зітхання заповнювали нутро.
Коли Бласковіц вирішив нарешті залишити офіцера наодинці, він помітив бугорок у того в штанах. Це викликало в ньому легку усмішку, майже сміх. Затуманені очі юнака глянули на нього в легкому збудженні. Обличчя, хоч і безперечно було чоловічим, але випромінювало жіночність. Бі Джей навіть відчув, як на нього наринула приємна млість, а в паху зрадливо занурило. Разом з цим на нього напало почуття сорому за те, що він раптом захотів доторкнутися до миловидного обличчя цього юнака, захотів засунути йому пальці в рот, спробувати його губи на м’якість.
Бласковиць нависав над молодим офіцером як гора, наполегливо виглядаючи в очах того бодай якась ознака згоди. Хоча про яку згоду може йтися, коли ти стоїш поряд із вбивцею та фашистом? Хаотичні думки вихором роїлися в голові, створюючи вир дивних відчуттів. Бласковиць важко зітхнув і вирішив, що церемонитися з офіцером йому не слід, оскільки він точно не заслуговує на хороше ставлення. А ось використовувати хлопця як повію – це цілком хороша історія. До приходу рятувальної групи шпигун мав ще хвилин двадцять.
Бласковиць підійшов у притул до хлопця і смикнув двома пальцями того за підборіддя, скидаючи обличчя вгору.
— Бачу, тобі подобається не лише старі пані, — Бласковіц погладив великим пальцем підборіддя юнака і поглядом показав на пах.
Ганс спідлоба посміхнувся, оголюючи білі зуби в хижій посмішці. Короткий кивок, трохи переляканий погляд, пасмо білого волосся впало на очі, зрадливо заважаючи дивитися прямо на шпигуна.
— Незручно для мого становища, я знаю, — діалог дуже дивно почав переходити з допиту на щось легше, — Як німецький офіцер може збуджуватися від зрадника батьківщини?
— Я скоріше хочу дізнатися, як коханий самої Енгель виявився жалюгідним підором, що збуджується від ударів і дотиків, як ти кажеш, зрадника батьківщини.
Слово «підор» боляче врізалось, буквально порізало слух офіцера, який насправді мав надії в душі, що громила, який стояв над ним, теж відчуває хоч якісь почуття до нього, адже не просто так він почав цю розмову. Схиливши голову, він ніби прийняв меч долі, чекаючи або ще одного удару, або зовсім смерті. Залишилося чекати лише рішення ката.
У кімнаті раптово почувся звук ширинки, що розстібається. Це змусило офіцера підняти погляд на свого кривдника. Бласковиць ніби божевільний дивився на нього зверху вниз, нависаючи грізним тілом. Розглядаючи обличчя збентеженого полоненого, чоловік завівся дуже дивною хвилею збудження, яку раніше не відчував по відношенню до чоловіків. Скільки він бачив чоловічих оголених тіл у армії — не перерахувати. Однак зараз таке ніжне білосніжне обличчя молодого офіцера зіграло з ним злий жарт. Однією рукою солдат почав погладжувати свій член, що давно вже встав, через тканину нижньої білизни, а іншою торкнувся губи офіцера великим пальцем. Спочатку один палець занурив усередину, потім інший. Ганс заплющив очі, дозволяючи своєму ґвалтівнику обстежити його рот.
— Соси, — наказав Бласковіц, засовуючи палець глибше до рота юнака.
Ганс почав повільно, все ще з заплющеними очима, смоктати злегка забруднені пальці солдата. Він робив кругові рухи язиком, вилизував кожен палець так, ніби робив їм мінет, від чого Бласковіц відкрито застогнав. Пальцями однієї руки він мастурбував собі, паралельно спостерігаючи картину приниження німецького офіцера. Швидше за все, Гансу було приємно задовольняти вульгарні фантазії громили, але Бласковіцю подобалося думати, що він принижує його таким чином, насміхаючись з нього. О ні, він не хотів розуміти, що сам зараз є тим «підором», про якого щойно твердив офіцеру. У своїх очах він був мстивим шпигуном, який хотів зганьбити честь офіцера.
— Розплющ очі, — ще один наказ від солдата, — Я не розв’язуватиму тобі руки, тому ти зробиш усе тільки своїм ротом.
Ганс ніби знав, що той зараз скаже і тому посміхнувся, виразивши обличчям емоцію «Та гаразд, я іншого й не чекав».
— А потім уб’єш мене? — спитав офіцер.
Але відповіді на запитання не надійшло. Бласковіц грубо приставив свій член до губ юнака, змушуючи того широко розтягнути їх у букві О. Ганс обволок, потрісканим від ударів губами, багряну набряклу голівку, намагаючись зробити поступальний рух вперед, щоб увібрати член глибше. Бласковіц рушив назустріч, допомагаючи своєму полоненому. Стогін сочився з рота з шаленою швидкістю, було до неможливості приємно відчувати теплий податливий рот на своєму члені, який так старанно намагався принести задоволення своєму кривднику. Спочатку офіцер заплющив очі, але потім йому стало цікаво подивитися на того, кого він уявляв у ліжку з іншою, в безмежному вульгарному задоволення.
Бласковіц робив ритмічні, нешвидкі, досить спокійні рухи, намагаючись розробити якнайсильніше прекрасний вологий рот свого полоненого. Ганс уже на всю пускав тонкі струмки білої слини на підлогу, майже задихаючись від напору чоловіка. Йому і самому хотілося розрядки, тому він елозив дупою по підлозі, намагаючись потертися членом об тканину штанів, але все це було лише марними спробами зробити собі приємно.
Кімната переповнилася непомірною кількістю запахів. Пот і запах тіла шпигуна перемішався із легким шлейфом одеколону офіцера. Сам Бласковіц вже давно забув, що таке користуватися одеколоном, та й взагалі приємно пахнути. Для нього розкішшю було просто знайти брусок мила і помити своє тіло під невеликим натиском холодної води.
Бі Джей теж розумів по ворушеній дупі офіцера, що той дуже хоче дотиків до себе, і це усвідомлення збуджувало його з великою силою. З висоти, коли одна рука тримала хлопця за пишне блондинисте волосся, а тіло цікаво вигиналося в спині, офіцер виглядав цілком як дівчина, не враховуючи його неголеність на обличчі.
Бласковіц уявляв, як у закуреному барі він принижує чергову фашистську шваль, пожираючи поглядом її худорляве тіло. Ще трохи, ще пару рухів і чоловік виливається в рот молодому хлопцю, боляче стискаючи тому волосся і гублячи гучний стогін десь у приміщенні. Він змушує Ганса не ковтати сперму, а дозволяє її виплюнути. Просить лише випустити з рота трішки, щоб нагадати рятівному загону офіцера, що його зґвалтував зрадник батьківщини. Це трохи краще, ніж просто підбите обличчя. Затуманений розум Ганса не відразу розуміє свого становища, сміливо випускаючи з рота те, що він щойно прийняв. І тільки коли шпигун зачинив за собою двері, він зрозумів, що залишився в цілком непридатному для зустрічі з іншими солдатами вигляді. Але він хоча б не був мертвий, що без сумніву тішило його, а ось плітки серед товаришів по службі це вже інше. Фрау Енгель зможе провчити тих, хто хоча б пропустить одне криве у бік її коханого дорогого хлопчика.
Додати до улюблених