– Можна я тебе поцілую? – Коґамі підпер дверний отвір правим плечем.
– Те, що ти ідіот я завжди знав, а те, що ти збоченець — для мене відкриття. – Ґіноза підняв голову, відповідаючи, але так і не обернувся до хлопця обличчям. Він був зайнятий приготуванням омлету, а Сінья його відволікав. Це бісило.
– Я серйозно. – Помовчавши з пів хвилини Коґамі перебив монотонне потріскування їжі на пательні.
Нобучіка поклав дерев’яну лопатку на стіл і важко видихнув, кинувши в бік співрозмовника роздратований погляд:
– Ну, якщо серйозно, то про таке не питають. У тебе, що дівчат не було? Вона тобі подобається, ти її цілуєш, а тоді чекаєш — або на поцілунок у відповідь, або на ляпас — у кращому випадку.
Ґіноза чув, як хлопець підходить ближче і коротко посміхнувся про себе. Так, нахабності цьому парубку вистачало, але чи вистачить духу… на що? Чого він зараз очікував від Сіньї? Щоб відповісти собі він хотів почути ще раз запитання Коґамі. Хотів… Думку перервав гарячий потік повітря, що торкнувся його шиї. Сінья підійшов впритул, трохи притиснувши хлопця до столу.
– Нобу. – Одне слово і тиша. Слово, від якого у Нобучіки пішли мурашки вздовж хребта. Він розвернувся до хлопця обличчям, гарно потершись стегном об чужий пах. Знаходячись так близько Коґамі вже не здавався йому огидним типом. Хоча, кому він бреше у власних думках? Сінья завжди здавався йому гарним. Дивлячись опоненту прямо в очі Ґіноза підсвідомо стиснув губи й хлопець на них подивився.
– Можна я тебе поцілую? – Коґамі повільно перевів погляд з губ на очі і вже знав відповідь, та настирливо чекав.
– Так. – Ця відповідь обпалювала вуха, киплячою хвилею проходячи через шлунок і згустком зосереджуючись в паху. Така реакція здалась інспектору дивною. Але кому він бреше, розмірковуючи сам про себе?
Очі Ґінози затягнуло поволокою. А ще від нього гарно пахло — шампунем, смачною вечерею трошки порошком для прання. Коґамі піддався моменту, нахилився і провівши носом від плеча до вуха, втягнув цей запах. Нобучіка голосно видихнув і прикрив очі. Це було приємно.
– Нобу, – він шепотів йому на вухо і від цього шепоту волосся на руках ставало дибки, – поцілуй мене. – Коґамі відсторонився та заглянув в такі гарні очі навпроти.
– Ти довбаний маніпулятор, ти знаєш про це? – Голос Ґінози був тихим і веселим. Сінья посміхнувся та відчув теплий сухий доторк чужих губ на своїй щоці.
– І ця людина стверджує, що я маніпулятор. – Ніби звертаючись до когось ще, промовив хлопець. Він трохи повернув голову і легко поцілував, швидше просто торкнувся, дражнячи.
І Нобучіка здався, облизав губи і припав до хлопця у вологому глибокому поцілунку. Мабуть, це була найбільш еротична ситуація в житті Ґінози. Руки, ніби не слухаючись хазяїна, лягли на щоку та шию Сіньї. А тоді відчуття холодних пальців на гарячій шкірі вирвало його зі звабливого марева. Коґамі заліз під його футболку, обережно торкнувшись оголеного тіла над поясом штанів.
– Чекай. – Нобучіка різко відсторонився та перехопив його руку. Ґіноза опустив голову, вирівнюючи дихання. У нього давно не було коханки, а доторки його друга (кому ти намагаєшся збрехати, Ґіноза?) прошивали тіло поколюючим струмом. Це було щось нове.
– Я просто хочу тебе торкатись, якщо ти дозволиш. – Сінья міцніше притиснувся до хлопця і простягнув руку, щоб вимкнути плиту з підгоряючим омлетом.
Нобучіка тихо і коротко застогнав відчувши чужий стояк. Коґамі посміхнувся та знову нахилився до чужого вуха:
– Можна? – Він чекав на відповідь. Чекав, поки Ґіноза важко ковтне і розплющить очі, які знову, чомусь, прикрив. Чекав.
Нобучіка взяв хлопця за руку і завів собі під футболку. Він гладив себе рукою Коґамі. І це було до біса збуджуюче.
Дійшовши до грудей Сінья потер великим пальцем сосок, почувши голосніший стогін. Завмер на секунду і грубо поцілував хлопця, прикусивши нижню губу, впившись руками в боки хлопця до побілівших кісточок. Сінья вкладав в цей поцілунок таку силу і бажання, ніби той міг врятувати йому життя..
– Ко, легше. – Ґіноза відхилив голову і поклав свої руки на руки хлопця. Завтра будуть синці.
– Вибач. – Він важко дихав і обійняв Нобучіку, впершись носом в його шию. Який чудовий запах. – Вибач.
– Подивись на мене.
Коґамі підняв голову. Видно було, що він нервує.
– Все добре. – Ґіно погладив його обличчя та легенько поцілував. Короткі поцілунки були хаотичними і покривали все обличчя хлопця. Від цього настрій піднявся і Сінья пирснув від сміху.
– Ти знав?
– Про що? – Нобучіка взяв хлопця за руку і повів до дивану, хотілося сісти.
– Про мої почуття.
– Ні. – Ґіноза зупинився, кинув на Коґамі зніяковілий погляд і сів, тягнучи того за собою.
– Чому ж тоді дозволив?
– Тому що, як я розумію, ти про мої теж не знав. Хоча я й сам до кінця їх не розумію.
Сінья дзвінко розсміявся, порушуючи всю інтимність атмосфери. Нобучіка лиш здивовано кліпав.
– Господи, Нобу, я знав. Ти б бачив, як ти на мене дивишся. Особливо ці сороміцькі приховані погляди, коли я виходив з душу в одному рушнику. – Коґамі дуже веселила ця розмова. А найбільше — почервонівший присоромлений Ґіноза, ніби дитину вловили на гарячому.
– Таке було лиш двічі! – Різко відповів хлопець підвищивши тон. Від цього Сінья розсміявся ще голосніше.
– І хто з нас збоченець?
– Я. – Нобучіка подивився хлопцеві прямо в очі, з викликом. Облизав губи, від чого член Коґамі самовільно смикнувся, і осідлав його, притискаючи до спинки дивану.
– Оу. – Вирвалось у Сіньї і вони обидва засміялись.
Тоді Ґіноза повільно нахилився, навмисно відтягуючи момент поцілунку та пройшовся язиком по губах хлопця.
– То ти мене ще сьогодні поцілуєш чи як? – Ґіно самовдоволено всміхнувся та його одразу затягнули в поцілунок.
Коґамі провів долонями від його колін до сідниць, трохи стиснувши, і заліз під футболку, погладивши трохи вологу спину.
– Тобі спекотно? – Сінья говорив хлопцеві прямо в губи.
– Я б навіть сказав дуже гаряче. – Дихання Нобучіки було збитим, він совався на ногах Коґамі, щоб відчути його ще ближче, хоча і не одразу це зрозумів.
– Хочеш роздягтись? – Сінья прикусив йому мочку вуха і провів язиком доріжку по шиї.
– Ко, я ще не готовий до настільки активних дій, вибач. – Хлопець опустив голову і залишив руки на плечах Сіньї.
– Чому ти просиш вибачення? – Коґамі вмить став дуже серйозним. Він взяв хлопця за підборіддя, щоб подивитись йому в очі. В прекрасні вологі очі.
– Ти схожий на котика. – Сінья чмокнув його в ніс. – Можна я спатиму з тобою?
– Звісно. Може я нарешті висплюсь. – Нобучіка підвівся і рушив в бік плити. – Давай все-таки повечеряємо. Але все холодне і омлет підгорів. – Він виклав страву на дві тарілки та поніс до столу.
Повечерявши за приємною розмовою про неважливі речі (нарешті не про роботу) хлопці прийняли по черзі душ і вклались в ліжко, яке пахло Ґінозою.
Сінья притиснувся до його спини, міцно обійняв і витягнув руку так, щоб Нобучіка на неї ліг.
– Твій стояк впирається мені в сідниці. – Ґіноза намагався приховати своє задоволення від цієї ситуації.
– Так, і я роблю це спеціально. Спи. – Коґамі навмисно штовхнувся в хлопця декілька разів і поцілував в шию. А тоді затих і тихесенько засопів. Це був важкий день, а вечір виявився дуже насиченим на емоції.
– А я думав мене зараз будуть до інтиму схиляти. – Озвався Ґіно в темряву.
– Будуть, але не сьогодні. – Голос Сіньї був хриплим і низьким. – Спи. Збоченець. – Він трошки поворушився, щоб лягти зручніше.
Нобучіка заснув з посмішкою на вустах. І цієї ночі він чудово виспався.
Додати до улюблених