1

Джісу шкодує, що колись кохала Дженні. Якби вона знала, якби вона одразу дізналася яка ж Дженні насправді то нізащо на світі не кохала її. Вона не раз тікала від неї. Але кожного разу її знаходили. Знаходили і вертали до неї.

Тоді сама Дженні попередила Джісу. Сказала:

– Якщо я дізнаюся, що ти втекла, тобі буде боляче, бо ти навіть уявити собі не можеш, що я зроблю з усіма хто тобі любий. Зрозуміло тобі, мила? 

Джісу стало страшно. Вона знала, що Дженні якщо сказала значить зробить. Вона завжди тримає слово.

Коли вони лише почали зустрічатися Дженні була таким сонечком. Вона брала додому котиків аби дбати про них і потім знайти їм хорошого господара. Вона допомагала навіть тим, кого не знала. А в один день.. В цей день Джісу на вечірці Дженні, яку вона ж і влаштувала, поцілував колишній хлопець. Дженні тоді розмовляла з подругою і помітила. Джісу злилася бо та навіть чути її не хотіла.

«– Та вислухай ти мене вже! 

– А тобі є що сказати? Хоча ні, зачекай, ти ж зараз почнеш про: та він сам! Я не цілувала його, і так далі. Це, люба моя, не серіал тобі, зі мною таке не пройде. »

Джісу довго плакала. Як він міг? Та чому саме вона? От чому Дженні їй не повірила, чому навіть слухати не стала? Сама дівчина навіть не очікувала зустріти колишнього, та навіть не очікувала, що цей придурок полізе до неї.

– Він навіть не вибачився за те, що зробив! Ця сволота життя мені зруйнувала! – почала кричати Джісу.

Вона якщо чесно довго від цього відходила. Не раз писала Дженні, просила послухати. Але та навіть чути нічого не бажала. І Джісу здалася. Не стала більш нічого робити.

Дівчина вирішила, що раз її ні в що не ставлять, і вважають зрадницею, то хай так і буде. Хай всі побачать те чого бажали раз не хотіли слухати. З тих пір пройшло місяці три. Від Дженні нічого чути не було. Джісу почала зустрічатися з хлопцем який зізнався, що вона йому подобається. Дженні ж вважала її зрадницею, то чому б ні? Дівчину злило, що її не хотіли слухати. Вони зустрілися довгий час, і після всього її навіть не вислухали? Джісу так втомилася підлаштовуватися під всіх і кожного, що прийшла до рішення, стати такою, якою її бачать.

В один із днів, коли Джісу була на роботі, сталося те чого вона ну ніяк не очікувала.

– Джісу, чорт тебе візьми, Кім! Де ти ходиш? В нас тут робота, взагалі-то!

– Не кричи ти так. Проспала я, проспала. – відповіла Джісу натягуючи форму.

Дівчина, що тільки-но кричала, тяжко вдихнула і вдарила Джісу по голові.

– Ну ти блін даєш! Будильник поставити не хотіла?

– Ставила я його, не почула, з ким не буває!

– Зі мною не буває, зі мною.

– Ліса, ти в нас занадто правильна і занадто віддана роботі аби запізнюватися, а ні. Мені просто потрібно нащось та жити.

Джісу протягнула резинку для волосся подрузі.

– А от коли ти зустрічалася з Дженні тобі нічого потрібно не було.

– Але я всеодно працювала. Не хотіла сидіти в неї на шиї та тратити її гроші.

– Ой, і хто ж тут в нас правильний? – саркастично промовила Ліса, і затягнула хвостик Джісу тугіше, аби резинка не злетіла. – окей, ідем працювати, а то начальник нас повиганяє.

Джісу на це лиш хмикнула.

– Ми самі працьовиті тут, так що нічого не буде.

День проходив як завжди. Все було спокійно і на диво адекватні гості.

– Джісу!

Вона обернулася на голос і помітила свого хлопця. Чомусь не хотілось його зараз бачити. Але натягнувши посмішку на обличчя вона підійшла до нього.

– І як довго ти збираєшся чекати мене після роботи тут?

Він лише посміхнувся і пожав плечима.

– Напевно завжди, якщо ти звісно ж не проти.

Додати до улюблених