Я ніби палець об папір порізала. Принаймні це так відчувається. Рана не серйозна, смішна, але болить надто довго, нагадує про себе кожен раз, як торкаєшся чогось.
— Чому? – запитала я, не підіймаючи очей. Палець пече.
— Ти ж розумієш, що це не моя провина? Я нічого не зробив! – зірвався на крик.
— В цьому і проблема! – теж кричу. Непроханий водоспад сліз намагається прорватися, але я тримаюсь. Ненавиджу показувати слабкість. – Твоє мовчання – ось твій гріх.
Рік тому в мене була надія. Я пестила її й викохувала, тому що вірила йому, поки, нарешті, не прийшло усвідомлення. Тихій дратівливий шепіт над вухом: “Йому все одно”, а слідом сміх, такий дзвінкий, що й досі дзеленчить в голові. Знак моєї безпорадності. Визнання мого програшу.
— Я нічого не обіцяв, – каже, відвертаючись.
— Не обіцяв, – киваю головою, – але ти змусив мене повірити, що ти справедливий і добрий. Ти казав, що ненавидиш зло, але сам ж й став на його бік!
— Я не ухвалював ті рішення, гаразд? Це все компанія…
— Компанія?! – не можу тримати себе в руках. Злість кипить всередині мене. Біль в пальці змусив прокинутися вулкан, що до цього спав. – Ти бачив, що відбувається! Ти прекрасно знаєш, скільки маєш шанувальників тут. Ти бачив, як люди тебе люблять! Як я тебе любила, але ти начхав на це. Проігнорував, бо ти такий же, як і вони, – гірко всміхаюсь. – Просто визнай це.
— Тобі від того легше стане? – вдивляється прямо в очі.
— Так, в біса, легше! – водоспад виявився сильніше. – Я хоча б знатиму, що ти один з них, і припиню тебе виправдовувати в своїй голові, – солоні сльози сковзають по щоках. Болить.
— Мені шкода, – шепоче. – Ти продовжуватимеш любити мене?
— А я не зможу інакше. Ти рятував мене неодноразово, буквально став моєю частиною, розумієш? Ніщо не зможе розірвати наш зв’язок, але…
— Але? – допитується, сідаючи напроти. Рука в руці. Я тремчу.
— Ти моє минуле, – видихаю різко, – й саме там назавжди й залишишся. Я не така, як ти й вони, я не мовчатиму, – очі в очі. – Обіцяю, що після перемоги втрати ти відчуєш на собі, бо навіть за співпрацю треба платити. Сухим із води не вийде ніхто.
Фотокартка вилітає у вікно й зникає з поля зору. Альбоми у смітнику. Плакати не на стінах.
Рана на пальці більше не болить.
Додати до улюблених