Го пройшов повз граймера та підскользнувся на його слизу.Неочікувано впавши на Еша,Го вцілив у губи свого друга своїми.М’який короткий поцілунок змусив вздрогнути все всередині.У нього було відчуття наче весь світ зупинився на пару секунд.Його щоки наповнились рум’яним червоним кольором.Коліна трохи боліли,на них з’явилось кілька подряпин.Він швидко відсторонився від Кетчума й здивовано подивився на приятеля.
Сатоши наче не помітив поцілунок,звичайним тоном запитав Го:”Ти не вдарився?”.Почувши стверджувальну відповідь,Еш тихо засміявся.Він не розумів як відноситись до поцілунку,проте відчував незрозумілу та приємну тривогу в серці…
***
Еш і Го зайшли до покепарку в лабораторії професора Сіріса.Кетчум хотів зайнятись тренуваннями разом із своїми покемонами та підготуватись до чепіонату.У Го не було справ,тому він вирішив піти разом із Ешем та заодно провідати своїх покемонів.Навколо зеленіли трава та дерева.Було чути жужжаня,спів птахів,тріскання полум’я вогняних покемонів,звук води в струмку,що поспішає в нікуди,час від часу бачучи на шляху когось, чи то фрокіта чи то браксіш чи то будь якого іншого покемона.Біля хлопців пройшла,гірько плачучи,пінсір.Внутрішні кутки бровей Го припіднялись,він промовив:”Йой пінсір напевно знову посварилась із геракросом”.Сатоши запропонував допомогу,та Го відмовився,сказавши що сам впорається та пізніше підійде.Друзі розійшлись.Го підійшов до пінсір аби розібратись у ситуації.Вона видала кілька незрозумілих слів та вказала на алкремі,за якою ходив геракрос із закоханими очима.Жук був під впливом солодкого аромату алкремі.
Юнак підійшов до пінсір,діставши носовичка з кишені,він запитав у пінсір про її самопочуття.Та жалісно пробубонила кілька звуків,і знову розплакалась.Го подумав що геракрос не найкраща пара для пінсір,якщо він так легко захоплюється іншими покемонами.Але серцю не накажеш і він це розумів.Тому він підійшов до геракроса й спробував із ним поговорити,але той не звертав уваги на тренера.Зачарований ароматичною вуалью алкремі жук продовжив слідувати за нею.На щастя до дівчини підійшов радісний фрокіт,він хотів щось показати алкремі та від радощів почав розбризгувати воду навколо.Краплинки води змили запах;геракрос отямився та відійшов від алкремі з фрокітом.
Хлопець пішов за кремом та жабою.Земноводне відвело їх до флоет,яка чарівно кружляла серед квітів.Побачивши тренера з іншими покемонами,вона зупинилась і привіталась із ними,після чого знову піднялась у повітря,почавши танцювати спочатку.Фрокіт підстрибнув і почав хлопати.Його очі заблищали від радощів і зачарування плавними та легкими рухами флоет.Алкремі й Го посміхнулись,хлопець був радий що в його покемонів все добре.Але незабаром він почув мокрі та розачаровані стогни.Жаба ринувся в сторону шуму,тренер зробив так само.Неподалік від річки вони побачили граймера.Той в’яло розлігся посеред свого басейну:вода в якому була дуже мутна та брудна,до тогож рівень води був доволі низьким.Водяний покемон почав стріляти водою у басейн.Го дістав покекульку з кишені,та викликав Інтеліона.Високий стрункий ящер теж почав вистрілювати водою до басейну.Граймер помітно повеселішав,але вирішив вилізти з міні водойми,аби не поранитись водяними атаками.Мутну воду тренер виливав на землю,аби облегшити процес очищення.Згодом вода в басейні була кришталево прозора,наче в дзеркало дивишся.Граймер радісно засміявся та заліз до води.Потім подивився на Го та покемонів біля нього й вдячно вимовив дещо незрозуміле людині.Хлопець і водяні покемони біля нього посміхнулись.За басейном він помітив Еша та його напарників,вони старанно тренувались,вкладаючи у кожен рух максимум зусиль.Го пройшов повз граймера та підскользнувся на його слизу…
***
“В-вибач!Це було випадково.”- сказав Го,він нервувався через нещодавне падіння.Кетчум перебирав пальцями та подивився в сторону,після кількох секунд відповів:”Нічого страшного!Це було круто…”
-Круто?
-Та ні,не те слово підібрав,ну…Я думаю тобі нема за що вибачатись,це було приємно?
-Тобто тобі сподобалось?
-А тобі?Млин,ніяково про це говорити й запитувати…
–Так!Думаю так.
Го подивився на друга,чи не зовсім друга, та швидко й стримано поцілував його в губи.Сатоши посміхнувся,його обличчя залилось яскравою фарбою,та він тихо засміявся.Після чого обійняв хлопця.
Додати до улюблених