Величні й грізні король з королевою повільно спускались сходами до бальної зали. Тисяча поглядів в одну мить були зосереджені на них. Світло й темрява в купі. Живі Інь та Янь. Сонце й ніч. Два заклиначі.
Після смерті короля, Дарклінг все-таки зміг захопити трон заручившись підтримкою Аліни Старкової, яка отримавши всі три підсилювачі зрозуміла, що лишень з підтримкою свого ворога, вона зможе досягнути більшого.
Два гриша, яких тепер вважають святими, правлять Равкою за допомогою каньйону, який все-таки розсунули до меж країни. Їх боїться кожен правитель і навіть Керч схилив голову у повазі.
Корона Аліни Старкової сяяла як сонце в жаркий день, натомість у Даклінга вона була як найчорніша ніч. Спустившись до зали, всі гості присіли у реверансах, або застигли у поклоні.
– Моя люба Аліно, ти сього надзвичайно яскрава. Навіть Ніна відвела погляд. – Саркастично мовив Темний Єретик.
– Справді? А я думала, що це твоя темрява така всепоглинаюча. – в тон партнеру відповіла дівчина.
– Ти неймовірна.
– Я знаю. – відповіла Аліна і швидко поцілувала Дарклінга в щоку.
Він задоволено подивився на неї і повільно рушив до трону, ведучи дівчину за собою.
Гості почали повільно піднімати голови і спостерігали за парою. Наймогутнішим подружжям не тільки Равки, а й світу. Всі знали, що зараз буде демонстрація сил. Щоразу вони вигадували щось нове, що могло втримати увагу всіх і кожного у залі.
Генералка Другої армії з острахом спостерігала за тим, як її колишня подруга сідала на трон поруч зі своїм найзапеклішим ворогом. Вона її ненавиділа. Аліна стала для неї зрадницею з того моменту, як вбила Мала. Саме тоді, Зоя помітила, як змінився її погляд – в ньому з’явились відтінки сірого.
Женя розповідала, що радила Аліні боятися сильних чоловіків. Вона сама притримувалась цієї думки, але навіть не могла припустити, що Заклиначка сонця так поступить зі своїми подругами. У пориві злості, вона вбила Ніколаї розрізом… Її Ніколаї!!! Зоя ніколи не зможе пробачити цей вчинок.
Женя, що стояла біля неї в червоній кефті, теж втратила своє кохання, але вже від рук Дарклінга.
Ці двоє втратили все святе в їхніх очах.
Смарагд Ланцових відбив промінь сонця. Зоя витерла сльозу зі свого лиця і підвела погляд на трон, де сиділи король і королева Равки.
Ненависть. Чиста й всеохопна ненависть заполонила її розум, але самоконтроль не дозволяв їй це показувати. Лишень очі час від часу загорялись яскравим вогником помсти.
На помості, оздобленому сонячними каменями та чорними діамантами, стояло два трони – один сніжно-білий, інший – глибинно темний. На них сиділи відповідні Заклиначі. Аліна Старкова піднялась зі свого місця і підняла руки догори. Всі розмови стихли в одну мить. Дівчина, не озираючись на свого партнера, зібрала все світло з кімнати у своїх долонях. Воно горіло яскравими спалахами і потріскувало. Ось вона сила. Ось вона могутність. У цій темряві ніхто не помітив, як зі свого трону піднявся Дарклінг. Він підійшов до Аліни в став у неї за спиною. Легкий кивок голови і дівчина розсіяла світло залою. Під стелею ішла історія. Знову помирали люди, знову йшла війна, знову розширювався каньйон. Всі страхи оживали під стелею зали. Зоя бачила вбивство Ніколаї, Женя старалась не заплакати від видива смерті Давида, Ніна відвела погляд від розчинення своєї сім’ї – єдиної і неповторної Шістки Воронів. Кожен гість бачив свої втрати. Кожен захлинався в сльозах. Всі ненавиділи нових правителів. Ще сильніше, ніж раніше.
Інь та Янь Равки були безжальними. Вони бачили настрої юрми. Вони знали, що генералка Другої армії готує повстання, залучивши гришів зі всіх країн. Аліна і Даклінг не боялись їх. Вони розуміли що без спротиву гришів Равки не було б. Саме тому, вони вирішили нагадати всім, що сталось минулого разу.
Вони впивались жахом, що заполонив залу. Танець світла й темряви, що почався ще в підвалинах свідобудови, продовжував свій рух у напрямку ідеальності.
Вона ненавиділа їх. Вона була готова зробити будь-що, аби тільки не спостерігати за смертю свого коханого знову і знову. Злість і бажання помсти вдарили їй у голову. Безжальна Зоя, єдина і неповторна верескунка, зжала руки в кулаки. Вона вб’є їх. Вона змусить їх заплатити за всі жахи, що вони змусили її пройти.
Різкий порух рук. Картина стала розмитою. Подув вітру змінив хід історії. Аліна вбивала Мала, Баґхра летіла зі скелі, Давид створював люмію. Востаннє глянувши на посмішку Ніколаї, Зоя розвернулась лицем до підвищення. Аліна з Дарклінгом дивились вичікуюче. Її вже нічого не лякало.
Вона створила розріз. Чіткий і гострий. Та він не долетів до Заклиначів, розбившись об щільну стіну світла. Женя дивилась на свою подругу в жасі. Вона навіть не могла подумати, що та втратить самоконтроль.
Розріз за розрізом сила Зої розбивалась то в стіну світла, то в стіну темряви. Злість, розпач ненависть – все це витало в повітрі, закручувалось у вихори і вдарялось у захисні щити. Гості були налякані.
Аліна, дивившись просто Зої в очі, бачила там втрату. Та це не зачепило жодної струни її серця. Вона трималась за силу, що їй дісталась від підсилювачів. За силу, що її давав Дарклінг.
Зоя крок за кроком наближалась до помосту, де стояла її колишня подруга і таке старе кохання. Крок за кроком вона виснажувалась все більше й більше, розуміючи, що живою їй звідси не вийти.
Дарклінг не витримав. Темрява огорнула вже колишню генералку і стисла в своїх смертельних обіймах.
Прокинулась дівчина в темниці зі зв’язаними руками. Поруч неї лежав виснажений чоловік з білявим волоссям.
– Ніколаї? – з надією в голосі прошепотіла Зоя.
–Зоє? – так само тихо відповів чоловік
– Ніколаї! – дівчина кинулась до такої близької і до цього моменту мертвої людини.
– Моя безжальна Зоє…
Додати до улюблених