Привіт! Цей вірш містить настанови, які б я хотіла сказати кожному і сама не забувати про них. Посміхніться, ви прекрасні! Дякую, що читаєте мене 🙂
Легкий шлях введе в оману,
стережись пасток туману.
Уникай слизьких доріг,
слідуй серцю з усіх ніг.
Відчувай , а не вдавай.
Плач по справжньому , не грай.
Розкрий очі й озирнися,
комом злості не давися.
Вчись приймати допомогу,
приходь друзям на підмогу.
Не сочи на інших лихо,
вмій домовитися тихо
Не ганьби рідного краю,
кажи впевнено “я знаю”.
Дозволяй себе любити,
сам вирішуй як прожити.
Співчувай і розумій,
горе вислухати вмій.
Відмовляйся від зв’язків,
що не краще від силків.
Падай в бруд та незважай,
руки геть не опускай.
Запали в душі вогонь.
Від жорстких слабких боронь.
Не маскуй свій біль під сміх,
з туги рюмсати не гріх.
Та не допоможе він
як розбився вже графін.
Так судилося Отцем,
бути кожному митцем.
Виражатись на папері
чи різьбити теслом двері.
Випікати пиріжки,
доглядати маяки.
Називати в небі зорі,
ткать мережива прозорі.
Фарбувати паням личка
шити одяг невеличкий.
Під вітрильником ходити,
з глини горщики ліпити.
Енергійно танцювати,
ніжной й лагідно співати.
Планувати передпокій,
відшукать душевний спокій.
Так багато в світі діла,
що плека рука уміла.
Тож, бери скоріш лопату,
йди в садок за свою хату,
відкопай там свій талант
— знехтуваний діамант.
Він лежав давно в сторонці
та проміниться на сонці.
З іншими такими вряд,
він не стане, бо навряд
хтось гранив його похоже,
тож і блиск його не схожий.
Такий в всесвіті один,
тільки твій, тобі єдин.
Додати до улюблених