Інтенсивність буденного дня визначається поспіхом виконання запланованого, кількістю перерв та моментів так званого залипання в стіну. Цікаво, що не буває однаково інтенсивних днів, вони по-різному протікають, але коли зазвичай розмовляємо із простими знайомими або товаришами, то на питання “як ти?” частіше відповідаємо: ” та як завжди”. Звісно, говорити, що це брехня не правильно, але хіба можна вважати це узагальненою відповіддю? Як люди визначають друзів і тих соулмейтів? Який саме механізм визнання дружби і як людина починає цінувати іншу людину, її внесок у своє життя? В які моменти фраза “ти змінилась” стає комліментом, а в які розчарованою реакцією на усвідомлення, що колись близька людина стала абсолютно чужою? Як формується потік думок? Чому кожного разу, як думаю про життя і її складові, то все повертається до відновлення роздумів про себе та минуле. Скільки разів вже думала, що якби в той день, обрала б інший шлях, то була б я іншою людиною? Так, була б. Але завжди такі рооздуми закінчуються тим, що зараз я найкраща версія себе, рано чи пізно, я прийшла б до того, що маю зараз. В майбутньому я стану ще кращою версією, оновленою за рахунок статків, досвіду та людям, котрі поруч. Можливо, стану.
– Ти ніколи не думала, що чим більше хлопці нас розчаровують, тим кращими ми стаємо пізніше?
– Нє, не думаю, розчаровувати можуть і дівчата, тому краще сказати просто, коли розчаровують люди, яких ми цінуємо. Мішель, знов шось натворив?
– Ну, типу… – дівчина відкинула телефон, так і не заблокувавши його. – Просто це якесь дивне відчуття, ніби десь якась байда, а я не можу то знайти.
– Байда? То ти про його мозок чи що? Якщо так, то погоджуюсь.
– Це трохи занадто. Він непогана людина, просто у нього своє бачення світу.
– Своє бачення світу в Ілона Маска і, можливо, він непогана людина, хоча це варто спитаись у близьких людей.
– Для тебе я теж непогана людина, а для когось я курва. Це все залежить від твого оточення.
– Хто сказав, що я не вважаю тебе курвою? Ти найкраща курва, яку я тільки зустрічала, – крикнула Еліс, – просто я така сама і тому я теб обожнюю.
– Ти обожнюєш мене, бо я така сама курва, як і ти? Це шось тупо. Та і я не сказала б, що ти курва. – Мішель привстала із дивану та потяглась до чашки з чаєм. – Ну, я не знаю, мені здається, що це якась дурня.
– Ти про ваше спілкування чи про життя?
– Іди в баню, бляха…
Еліс хоч і була кращою подругою для Мішель і вони були схожі в багатьох характеристиках, якщо це доцільно так казати, але час змінює людей і ставлення до дій оточуючих та реакції самозахисту. Еліс стала більш категоричною, ніж Мішель, хоча ще декілька років тому, вони були однаково байдужі до інших. Час справді змінює людей. Але навіть якщо і здається, що Мішель більше намагається зрозуміти та виправдати інших людей, навіть якщо це так, найбільш наївною була і є Еліс. Бо тільки вона не може помітити той факт, що вона вже ніколи не зрозуміє свою подругу так, як було раніше.
Погода справді була кепською, хоча це як подивитись, знову ж таки – у кожного своє поняття про прекрасне. Дощить досить сильно, але десь там за 20 кілометрів виднілось щось світле, можливо, навіть сонце світило і тепліше, ніж тут на балконі четвертого поверху. Мішель витягла пачку цигарок і почала крутити її в руках. Краще було дивитись на пожм’якану пачку, на якій написані слова про те, яке шкідливе куріння із максимально непривабливою фотографією, ніж сидіти в телефоні і очікувати чудо. А що мається на увазі з цим чудом? Можливо, звістку про закінчення війни? Можливо, повідомлення від того, хто знов щось натворив? А може сповіщення про те, що вона стала валютною мільйонеркою? Всі три опції були б дуже доречними, а якщо комбо, то взагалі можна приписувати цей сірий день до найкращих із всіх сірих днів. Поки Мішель намагалась знайти варіанти, як розважити цей день, Еліс теж вирішила вийти покурити, от тільки взяла покривало. Воно було м’ягким, рожевим. Воно аж ніяк не вписуваось у темно-синій колір кімнати Еліс.
– Мені здається, ми дуже змінились. – Сказала Еліс, підпалюючи цигарку. Перший затяг і видих. – Коли ми стали такими нудними?
– Ми не нудні, просто тепер мало, що може нас здивувати. Не бикуватиму, що зараз скучно, але може це все наша метеозалежність? – Мішель показала туди, де виднілись промінчики сонця. – Як думаєш, там, хтось так само зараз думає про ганабність свого життя чи, що більш ймовірно, бігає по справам та п’є каву з льодом? Мені здається, що погода занадто сильно впливає на наш настрій.
– Мені подобається така погода, коли дощить. Це чудовий привід не вилізати з квартири і дивитись серіали та їсти солодке.
– Я теж таке люблю, але все одно багато поичнаю думати про щось, що мені не підконтрольне.
– Ти занадто зациклилаь на ньому.
– От бачиш, а ти ще питаєш, чому ображаюсь, – Мішель опустила голову і легенько посміхнулась. – Він може і впливає на мій настрій, але це не єдине, що є у моєму житті. Здається, ти більше не розумієш мене. Чи треба знов напитись в звіздюшани, щоб ти була тієї ж консистенції?
– Але зараз ми обидві тверезі, хіба що куримо, – Еліс подивилась на цигарку.
– Розумієш, тут справа не в кількості нікотину або алкоголю в крові. Та й ти ніколи не куриш в затяг, ти робиш вигляд, але ніколи не тягнеш до кінця. – Мішель трішки повернула голову ліворуч і поглянула в очі подрузі. – Можливо, ти права, я стала нудною. Але найгірше те, що я навіть не хочу, щоб ти мене зрозуміла. Бачу, що ти намагаєшся, але е даю можливості.
Еліс зрозуміла , про що каже вона. Багато спогадів пролетіло в голові. Але питання в її голові тільки одне: “коли все пішло не туди?”
– Чому ти говориш так, ніб ми вже більше не подруги?
– Знаєш, так легше. Да, набагато легше, але хто сказав, що ми припиняємо нашу дружбу? – Мішель доторкнулась до кінчика нова Еліс вказівним пальцем і щиро посміхнулась. – Ти що вже собі там напридумовувала? Думаєш, я ліванути хочу?
– Ти занадто серйозно і сильно натякаєш, що ми стали різними. Про що тут думати ще?
– Про те, що я довбана курва, така сама як і ти.
Додати до улюблених