- ЧОМУ ТИ РОБИШ ЗІ МНОЮ ЦЕ?- знайшовши в собі сили, Т/і прокричала до Мінхо.
- Бо я тебе ненавиджу і буду завжди тебе ненавидіти.- повним ненависті голосом промовив Мінхо.
- Але.. що я тобі зробила, що?- із сльозами на очах промовила дівчина, ледве чутним голосом.
- Ти мені зіспувала життя, тепер зіпсую тобі його я.- кинувши на безпомічну дівчину осуджуючий погляд, розвернувся та пішов.
~Я не знаю скільки я лежала на холодній плитці, але було дуже холодно, нестерпний біль пройшовся по всьому тілі.. Чомусь, боліло не тільки тіло, але й щось в середині.. щось, таке тепле, але водночас разюче, ніби тисячу голок пройшли крізь найважливіше та найделікатніше в людині… через серце. Серце розбити дуже легко, а ось повернути в попередній стан ой як складно, тим паче самотужки. ~
ПЕРЕДІСТОРІЯ
~Т/і і Мінхо були найкращими друзями буквально з пеленок. Їхні батьки були бізнес-партнерами, тому діти тісно спілкувались, їх ще називали “друзі нерозлийвода“. Це все тривало до одного моменту.
Батьки Мінхо були дуже зайняті роботою та не звертали увагу на свого сина, коли в Т/і все було по-іншому. Незважаючи на те, що батьки були зайняті, вони мали змогу проводити час з коханою донечкою.
Мінхо це дуже не подобалось.
Коли вони перейшли у середню школу, хлопець зрозумів, що батьки помічають його тільки тоді, коли він отримував найвищі бали. З того часу він вчився як шалений. Але одного дня Т/і отримала найвищий бал з математики і Мінхо дуже добре розумів, що сьогодні з батьками він не отримає навіть короткої розмови про успіхи в школі.
Це його дуже розлютило, з того часу в нього назбирувалась ненависть до коханої дівчини. Так, Мінхо був закоханий в Т/і. Повної ненависті він досягнув коли дівчина розказала йому про свого хлопця. На початку він терпів, але коли вона почала розказувати як мило вони проводять час, як він її кличе «сонечко», «квіточка», « киця», йому знесло дах кінцево. Лі спочатку побив за школою її хлопця. Мінхо не приховував того, що це він так покалічив коханого Т/і, бо Мінхо з дитинства ходив на бокс, заради неї, щоб захистити її… а тут цей «Кощей безсмертний» за словами Мінхо, одна шкіра та кістки. Після всієї картину яку побачила дівчина, вона дала ляпаса Мінхо, і сказала, що ніколи йому цього не пробачить. З того моменту хлопець почав булити дівчину, та постійно бити в покинутих будинках. Він розумів кого б’є. Хлопець також розумів, що не має цього робити, але на його думку це був єдиний спосіб бачитись з нею…~
КІНЕЦЬ ПЕРЕДІСТОРІЇ
~Абияк я доповзла до свого портфелю та витягла звідти свій мобільний телефон.
В мене був тільки один варіант кому дзвонити. Ні, це не батьки, я нічого їм не розказувала, лише на їхні питання “Як там Мінхо”- завжди відповідала ” Все гаразд”.
Я набрала номер Бан Чана. Він мій найкращий друг, співрозмовник, психолог та старший брат. Він був на два роки старший, тож ходив до іншого класу, але ми ходили в один музичний клуб. Ми навіть маємо спільну пісню, але вона поки не дописана.~
- Ало, Чанні..- ледве видавила ці слова зі себе.
- Ало, Т/І ЩОСЬ СТАЛОСЬ, ЩО З ТОБОЮ? ЦЕ ЗНОВУ МІНХО?- Так, Чан єдина людина, яка про це все знає.
- Так.. забери мене, будь ласка…- З нестерпним болем вимовляла цю фразу Т/І.
- ТАК, ЗВІСНО, постарайся кинути свою геопозицію, я вже виїжджаю. Схвильованим голосом промовив Бан Чан, як я зрозуміла по звуку закривання дверей, він вже вийшов з квартири.
~ Т/І не знала про закоханість Мінхо, вона не кохала його ніколи. Від цього Мінхо ставало що гірше, він не мів висловити свої почуття, він боявся втратити свою єдину кохану людину. Він міг все виправити, поговоротити в той день, вибачитись та владнати все, але він цього не зробив. Хлопець вважав свої дії правильними. Тому Т/І так і не дізналась про почуття милого хлопчика, якого вона все дитинство називала “котиком”, а коли була зла “котом”. Мінхо це дуже подобалось, кожен раз, коли ця фраза звучала з вуст дівчини серце котика вистрибувало зсередини. Це миле “друге ім’я” довгий час стримувало бажання відлупасити бідного кавалера Т/І.
Він в останнє почув ті чудові слова зранку коли вони відправлялись у школу вдвох. Саме той день, коли Мінхо побив того хлопця.~
~Поки Бан Чан мчався до безпорадної дівчини. Т/І роздумувала, чому ж.. що ж змусило його так поводитись з нею?
Ви можливо спитаєте: Чому ж Чан не захистить Т/І, або ж не відімстить за неї?
Т/І заборонила Чану втручатись в їхні стосунки, тому що батьки Мінхо дуже впливові люди. Навіть якщо вони не звертають увагу на свого сина, то коли він прийде весь побитий вони це просто так не залишать. Дівчина дуже хвилювалась за свого друга, навіть більше ніж за себе, тому не могла допустити того, щоб який хлопець знищив життя її товаришу. Бан Чан її найліпший в світі друг, тому що він єдиний, з ким вона поладила в цій школі. Їй було важко прижитись до класу, коли Мінхо став “красунчиком школи”, вона спілкувалась з класом, але назвати їх друзями було складно. Вони, крім того, що Т/І добре розбирається в фізиці нічого про неї не знали.~
~З роздумів її вивів хлопчина, який підійняв легеньке тільце на руки та поніс в машину.
Посадивши дівчину на крісло, він витягнув аптечку та почав обробляти рани. Протягом 15 хвилин вони сиділи мовчки.
В дівчини не було сил щось сказати, а хлопець розумів, що в такому стані важко розповісти чи пояснити щось. Коли Чан закінчив свою роботу, він обійняв дівчину. Напевно, він хотів її так зігріти. Після 5 хвилинних обіймів, Чанні відхилився і тихенько спитав:
- Крихітко, ти як? Є ще десь рани?- Не спокійним голосом промовив Чан.
- Рани? Є.. вони дуже глибокі та болючі..- відповіла дівчина, після чого гаряча сльоза обпекла ніжну щоку дівчини.
- Де? Скажи де!? Потрібно в лікарню, терміново! – Збентежений Чанні почав підвищувати голос.
- Тут.- показала вказівним пальцем на своє серце.
- ТУТ, МЕНЕ БОЛИТЬ, КОЛИТЬ, МУЧИТЬ, НЕ ДАЄ СПОКОЮ, ЧОМУ САМЕ Я? МИ БУЛИ ДРУЗЯМИ ВСЕ ДИТИНСТВО, ЩО ТРАПИЛОСЬ.- в дівчини почалась істерика, вона була не взмозі продовжувати розмову, сльози текли ріками, тому через 5 хвилин різким кам’яним голосом вона скзала:
- Я хочу додому, але боюсь їхати до себе та бути окутаною думками що до цієї ситуації.
Бан Чан був дуже спантеличений такою ситуацію, але не сказав ні слова, просто обійняв в знак розуміння і чмокнув в носик. Це був милий і дружній знак підримки.
~Чан закрив двері автомобіля та перейшовши через машину по праву сторону сів на місце для водія. Він включив рандомну пісню і на його нещастя це виявилась Silent Cry. Він одразу переключив на щось веселіше на кшталт: Connected.
В спокійних мовчазливих обставинах вони доїхали до особняку Чана. Хлопець допоміг підвестись Т/І та провів її до самої кімнати. Він відлучився на пару хвилин, щоб принести змінний одяг, це були широкі домашні штани та оверсайзна біла футболка, також він приніс чисті рушники.~
- Ти зможеш сходити в душ?- Спокійним, з нотами турботи, голосом запитав Чанні.
- Так, дякую.- беземоційно відповіла дівчина.
~ Вона встала з ліжка, взяла свій одяг та пішла в ванну, але в дверях зупинилась.~
- Чанні…- невпевнено сказала Т/і.
- А, так, щось потрібно?- від неочікуваності налякано відповів Чан.
- Я…я.. Я хочу тобі подякувати… за все, що ти для мене робиш та продовжуєш робити.
Якщо щось сталось у тебе в житті, пам’ятай, в тебе є така подруга як я, яка підтримає тебе у всьому та допоможе з проблемами, як зараз ти допомагаєш їй.- На одному видиху виговорилась дівчина. Вона давно хотіла це сказати, але якось не могла підібрати момент.
~Не дочекавшись відповіді він хлопчини, вона зайшла у ванну кімнату, поки хлопець сидів на краєчку дивану та обдумавав слова, що пролунали з вуст подруги.
~Вийшовши з душу я відчула солодкий запах, це були НАЛИСНИКИ З СОЛОДКИМ СИРОМ, я їх їла востаннє в бабусі. Я їх обожнюю і Чанні це знав. Я з широкою посмішкою побігла вниз сходамм до кухні, де був Чан в фартуху, і весь забруднений в борошні (Якщо чесно, він такий сексуальний коли готує).
Я підбігла ззаду до нього і міцно обійняла.~
- ЧАННІ, ТИ ПРИГОТУВАВ МОЇ УЛЮБЛЕНІ НАЛИСНИКИ! ТИ НАЙКРАЩИЙ.- з захопленням прокричала дівчина. Вона була схожа на маленьку дівчинку, яка радіє кожній дрібниці (Це так милооо).
- А-А-А Т/І, ти мене зараз вдусиш. – З сміхом проговорив Чан.
- Все, сідай їсти. – вже серйозніше промовив Чанні.
- А ти знав, що ти дуже сексуально виглядаєш в цьому фартуху?- з легкою посмішкою промовила дівчина.
- Невже? Ну так зніми його з мене. – Бан Чан нахилився так, ніби хоче поцілувати, але в останній момент він запихає налисник їй в рот, і заливається сміхом.
- БАН КРІСТОФЕР, ВИ ЧАСОМ ТАМ НЕ ЗІЛЛЯ БЕЗСМЕРТІ ВИПИЛИ ЧИ ВМЕРТИ ЗАХОТІЛИ?- розлючено викрикнула дівчина. Це ще більше насмішило хлопця.
Т/і це вибісило і вона почала бити його своїми долонями (Ма-ма-малесенькі долоньки.. вибачте, хахаха).
- Все, вибач, вибач, їж, СМАЧНОГО. – Кинувши короткий смішок, Чан взявся мити посуд після готовки.
*Ми спокійно поїли та пішли спати. Я заснула на ліжку, Чанні спав на дивані біля мене, щоб мені не стало погано. Просто хлопець переживав за мене. Я його запевняла, що він може спати в себе та все буде гаразд, але він стояв на своєму. Через 20 хвилин я вже була в царстві снів і бачила, як Мінхо годував Хьонджина серветками. Там я його не боялась, але чому? Він тут такий милий..
Додати до улюблених