«Дивись, яка краса»
«фото»
«фото»
«фото»
«фото»
«фото»
«фото»
«Я хочу вже такі тобі зробити»
«Ти ж не спізнишся як завжди?»
«Я буду дуже сердитися і відмовлюсь тобі хоч щось роботи»
«Ну, якщо ти не принесеш моє улюблене лате»
І цей безкінечний потік повідомлень ніяк не зупинявся!
-Зай, заблокуй його! – сердито промовив хлопець, ледве стримуючи свій гнів.
Він вперше за цей тиждень зміг вирватись та приїхати з іншого міста до своєї коханої, а її відволікає якийсь манікюрщик. Що то за робота така для хлопця? Позорисько!
Але більше за професію незнайомця Кьонсу бісило, що той постійно переписується з його дівчиною! Просто постійно! І ні, він не ревнував, його просто бісило, що той бовдур міг стільки часу спілкуватись з його парою. А вони могли бачитись лише на вихідних.
-Вибач, сонечко, просто мені завтра на манікюр, а Кай лише виконує свою роботу, – відповіла дівчина, набираючи повідомлення.
-Якби всі так працювали, – буркнув собі під носа парубок.
Він не визнавав того. Не міг нормальний хлопець займатись такою ганебною справою. А тоді до нього дійшло те, що він упустив з самого початку.
-Тобто? Ти завтра підеш до нього?
-Так, я записувалась за місяць, – знизала плечима дівчина.
-А як же я? Як же ми? Я планував провести всі вихідні з тобою, – наполягав Кьонсу.
Як так? Він їхав стомлений через пів країни в інше місто, щоб що? Пролежати весь день, чекаючи на кохану?
-Вибач, сонечко, але я не можу відмітити. Ти ж бачиш, я більше не можу ходити з такими нігтями, – відповіла дівчина.
-Бона-я, – заканючив До.
Дівчина лише відмахнулася, набираючи нове повідомлення.
-Тоді я поїхав додому, – похмурнів хлопець і підвівся з ліжка, на якому вони вдвох валялися.
Здавалося, що Боні взагалі начхати на дії хлопця. Вона продовжувала переписку, посміхаючись. Від цього Кьонсу ще більше розлютився.
«Той манікюрщик їй дорожче, ніж я» – подумав хлопець, потягнувшись за своїм рюкзаком.
-Сонечко, я вирішила проблему, – почув До голос дівчини позаду, відчуваючи обійми зі спини, коли випрямився з рюкзаком в руці.
-І як? – без особливої цікавості, запитав він, зовсім не очікуючи, що Бона відмінить запис.
-Ти підеш зі мною, – мовила дівчина, посміхаючись.
Це пролунало як вирок. Він, гроза відділу програмування, піде на манікюр та ще й до якогось нероби-парубка.
-Мабуть, відлежаться вдома – то не така вже погана ідея.
-Та облиш, тобі сподобається. Кай такий миленький та уважний, – защебетала молодиця, зазираючи в очі коханому. – А якщо будеш себе добре вести, то він тобі також зробить охайний манікюр.
-Це ніяк не починає мене стимулювати поводити себе гарно, – скривившись, ніби йому збираються зробити колоноскопію без наркозу, відповів До.
-До Кьонсу! Будь чоловіком! Ти просто посидиш тихенько і зачекаєш, поки мої ручки зроблять прекрасними, а потім ми підемо в кіно чи ще кудись, – почала досить суворо Бона, але потім пом’якшила тон.
-Я ніколи на це не погоджуся!
Додати до улюблених