«Я ніколи на це не погоджуся» – подумки перекривив себе До, підіймаючись по сходам.
Його кохана таки вмовила піти В КАФЕ, а тепер, замість смачнющої кави з шоколадним круасанчиком, волоче його сходами на третій поверх, міцно тримаючи за руку. Кьонсу звалив би додому в рідне місто, але от залишитись без дівчини в наш складний час…ну, якось зовсім не комільфо.
Тому хлопець невдоволено та навіть голосно-сумно дихає, постійно сповільнюючись.
-Сонце, може досить? Я ж не на кастрацію тебе веду, – зітхнула молодиця, додаючи сили та швидкості в її нелегкій справі.
-Краще на кастрацію, – над-сумно відповів До.
-О! Справді? – дівчинка різко зупиняється. – То ходімо.
-Бона-я, – жалібним тоном простогнав Кьонсу.
-Тоді не кидайсь словами, – пригрозивши пальчиком, красуня таки продовжила рух. – І поводь себе чемно! Може тоді залишимо тебе у спокої.
-Так? Тобто, мене та мої сильні, натруджені, мозолисті чоловічі руки ніхто чіпати не буде? – зрадівши, як маля новорічній казці, запитав До.
-Кому здались твої лапища, – покачала головою Бона. – Ще такий дорогоцінний час на тебе витрачай.
-Кохана, я тебе так кохаю, – в ту ж мить засяяв парубок, на що дівчина лише закотила очі.
-Просто не позор мене.
Кьонсу дещо захвилювався, коли вони зупинились біля однієї з дверей поверху, а дівчина натиснула дзвінок.
-Моя мила, прекрасна Бона, – тут же двері відчинив доволі високий худощавий брюнет. – А це… – він оцінюючим поглядом пройшовся по До. – Твій ревнивий коханий хлопчик.
-До Кьонсу, – стримано представився Кьонсу.
-То ходімо, – манікюрщик кивнув до квартири, пропускаючи пару.
До, можливо, більше розглянув би господаря, але той був у масці, яка приховувала половину його лиця. Лише очіська з насмішкою розглядали непроханого гостя. Зачіска була одна із модних, напевне. Хлопець не розбирався в моді, тому завжди слідкував, щоб волосся мало охайний вигляд, коротка стрижка та мінімум проблем.
-Кьонсу-щі, присядьте в крісло та відпочиньте. Там є комікси, книги, пароль від вай фаю. А ми тим часом займімося твоїми прекрасними ручками, краса моя, – сказавши це, манікюрщик натягнув на доволі великі руки гумові рукавички та взяв руки дівчини, оглядаючи їх.
Доки Кьонсу розглядав все довкола, його дівчина та хлопець навпроти щось досить зацікавлено та активно обговорювали, потім він показував на телефоні щось та пояснював. До не особливо цікавився їх розмовою, адже й дурню ясно, що там йде мова про манікюр. Саме тому вони сюди й припхалися замість того, щоб ніжитися в обіймах один одного чи десь прогулюватися.
Взявши до рук та відкривши перший том якоїсь манги, тому що він лежав зверху, а ритися в цій стопці бажання у Кьонсу взагалі не було. Краще б він залишився вдома. Без особливої цікавості, До почав читати. Історія виявилась досить примітивною та повторювальною. Здається, кожен другий писав про кохання.
Та в якусь мить, манга зайшла, з’явився цікавий поворот сюжету, новий персонаж та й події заінтригували. Приділивши всю увагу читанню, Су й не помітив, як парочка тихенько сиділа, навіть не розмовляючи. Підвівши погляд на них, До неочікувано зустрівся з поглядом манікюрщика. Той так уважно його розглядав, доки Бона тримала руки під якоюсь лампою, засунувши туди обидві руки. Повернувшись поглядом на хлопця, Кьонсу трішки очманів, бо той так і дивився, уважно та якось дивно, блукаючи поглядом обличчям До. А коли вони зустрілись поглядами, то ніхто не відвернувся. Ця дивна мить поєднання поглядів… Су наче потрапив у полон, вбачаючи в тому погляді так багато невідомого, привабливого, чаруючого…
-Я думаю все, – повідомила дівчина, привертаючи увагу майстра.
Кай перемкнув увагу на клієнтку, а Кьонсу наче звільнився з полону погляду хлопця, одразу опустив голову, намагаючись повернутися до читання. Але думки так і продовжували крутитись навколо цього безумства. Яке може бути читання в цій страшній ситуації.
«Що то, в біса, було?» – спитав себе подумки До.
Його серце наче зіскаженіло, пориваючись вистрибнути з грудей, пориваючись втекти…
-Все, – почув Кьонсу голос манікюрщика.
-Яка краса, милий, ти чарівник, – одразу почала нахвалювати Бона.
-Дякую, – в ту ж мить відповів Кай, посміхаючись. І хоч До не бачив, але знав, що той посміхається – в голосі була чутна посмішка.
-Я до вбиральні, – повідомила дівчина.
Коли вона пішла, Кьонсу намагався зробити вигляд, що він невидимий. Та не вийшло. Знявши рукавички та викинувши їх до смітника, манікюрщик підійшов до хлопця і присів поряд на бильце крісла.
-Я Чонін, – представився господар квартири, а потім зняв маску.
Мимоволі Су підняв погляд, одразу починаючи розглядати хлопця поряд. Чонін мав гарні та правильні риси обличчя, рівний ніс, гострі вилиці, повні, привабливі губи. Зараз, розглядаючи обличчя хлопця повністю, Су з упевненістю міг сказати – він красивий. Люди з такою зовнішністю працюють моделями, чи актори, чи навіть айдоли.
-До Кьонсу, – сухо повторив До, розуміючи, що пауза затягнулася.
-Я запам’ятав, – посміхнувся Чонін.
«Гарно» – подумав До, побачивши посмішку хлопця.
-Це дуже цікава історія, – Кай кивнув на том в руках гостя. – Я невеличкий фанат та зібрав майже всі томи.
-Зрозуміло, – коротко відповів Су.
-О! Ви тут, – до кімнати зайшла Бона. – Таки потоваришували? Я рада. Каю, я тобі за манікюр закину зараз на карту.
-Як тобі буде зручно, – відповів Чонін, повільно відводячи погляд від хлопця.
-Добре, – посміхнулась дівчина.
Кьонсу переводив погляд з одного на іншу, помітивши зміну настрою хлопця і ніяковіння дівчини. Він наче давив на неї своєю аурою, хоч сам До в такі речі не вірив.
«І чому він їй так подобається? Не дуже приємний тип» – подумки сказав Кьонсу, аналізуючи поведінку цих двох.
-Пішло, – повідомила Бона, блокуючи телефон.
-Добре, – сухо відповів Кай.
-Пішли? – запитала дівчина, звертаючись до свого хлопця.
-Так, – підвівся з місця До та поклав мангу на місце.
Тим часом Бона вже повернулась та йшла до вхідної двері, а Кьонсу вражено застив на місці. На його сідниці упевнено лягла чиясь велика долоня. І тут вже зрозуміло чия. Очманівший з того, що відбувається, До хотів повернутися та вмазати нахабі, та до його тіла ззаду пригорнувся парубок, обіймаючи за талію.
-Був радий познайомитися, Кьонсу-щі, – прошепотів Кай на вухо хлопця. – Сподіваюся на швидку зустріч.
Паніка. То перше, що відчув До. А потім сором. Як так? Його так вільно лапає інший хлопець! Та ще й за спиною у дівчини (в буквальному сенсі).
Відлетівши від збоченця, наче ошпарений, Су за декілька секунд опинися біля своєї дівчини. Він би вже й йшов звідси, та зрозумів, що їх мають випустити.
Кай підійшов повільно, плавно, не втративши можливості непомітно знову торкнутися хлопця, відчутно жмакаючи страждальні сідниці.
-Дякую за сьогодні, – з невинною посмішкою промовив майстер, звертаючись до Бони. – Я справді так хотів спробувати цей дизайн.
-Це я тобі дуже вдячна. Буду з гордістю та обережністю носити цю красу.
-Заходьте якось на каву, – уже звертаючись більше до Кьонсу, промовив Кай. – Був радий познайомитися та продовжити спілкування, Кьонсу-щі.
-Угу, – закипаючи зсередини, відповів Су.
-Вибач, він просто втомився, – тут же вступилася за коханого дівчина.
-Все добре, манікюр, то не для всіх, – посміхнувся Чонін.
І цей нестерпний манікюрщик зробив те, чого, навіть після його дій в квартирі, не очікував До, – ляснув по сідницях гостя, голосно кашляючи при цьому, щоб замаскувати звук для дівчини. Та не встиг Кьонсу навіть повернутись, як двері за ними вже були зачинені.
Додати до улюблених