*Ніч.Косач як завжди сиділа у своєму кабінеті та розглядала документи по справі,її очі були наповнені втомою,але чомусь вона нікому не показувала їх,окрім однієї людини*
*До неї в кабінет ввійшла Небесна*
–Знову працюєш допізна Олю?Я ж казала що тобі треба більше відпочивати,або принаймі виходити на вулицю!
-Машо,я знаю що я роблю,у мене купа справ а міністерство тисне,ніч це єдина частина доби коли я можу спокійно попрацювати без усіх
*Жінка підсіла до Ольги і почала їй щось доводити,але у Косач у голові було одне:Сон,просто сон*
-Олю ти мене чуєш?Олю!
*Легкий штурх вивів жінку з трансу думок*
-Я фізично не встигаю все,але кинути і підвести усіх я не можу…-говорила Ольга
-Я тебе розумію,але і ти мене зрозумій,я хвилююся за тебе,в останні дні ти тільки те і робиш що працюєш,твій стан здоров’я погіршується з кожним днем!
-Я знаю Машо!Знаю!Я стараюся з усіх сил але їм це мало!Я не знаю що ще зробити щоб мене прийняли не як суворого полковника а як людину-на очі Косач проблисніли сльози
-Оль,ти не повинна бути тим ким не є,ти хороша людина,але є ті,хто не приймуть тебе ніколи
-От у цьому і проблема,я ж повинна бути ідеальною! Ідеальною у всьому!
-Ти повинна бути тим ким відчуваєш тут
*Жінка притисла руку до серця*
-Тут Олю,тут живеш справжня ти,і хоча ти боїшся випускати м’яку себе,твою тверду оболонку хтось колись розколить…
*До кабінету зайшов Шаблій*
Далі буде…
Додати до улюблених