передмова:
Тян- най пестливіше звертання в японській мові.
-Чому ви почали вживати ці пігулки?
-Ах? Що?-підвела голову на продавця з аптеки Наоко.
-Щось трапилося, і ви почали вживати антидепресанти?-промовив продавець.
на дворі був хмарний день. сірі хмари затягнули небо.
-Смерть батьків, мого найкращого друга, травми брата.. звичайно, що щось сталося..-Наоко говорила тихим і байдужим голосом. її очі були затуманені- І нічого б , коли б тут не було б моєї провини.
продавець поставив баночку з пігулками на прилавок.
-Я зменшив дозу. постарайтеся вийти з залежності. а що до вашого становища, то думаю що це просто чорна смуга. скоро вона пройде і настане біла.
-Дякую вам.
Наоко забрала баночку , розрахувалася і вийшла з аптеки.
ще залишалося трохи часу до уроків. вона вирішила зайти у маєток її сім’ї. він був недалеко.
Сім’я Інумакі–дуже заможна і здібна до магії. вони заробили на своїх вміннях і талантах чималі гроші.
Наоко давно там не була. ще відтоді як…
-Наоко тя-я-я-ян!-почувся чийсь голос збоку і за мить її обійняла Мічі. подруга її дитинства.
-Ох,Мічі.. привіт.. не очікувала тебе побачити тут.
-Наоко, чому ти така сумна? все ж добре! правда, добре?
-Так, добре.
-Тільки не кажи що в школі тебе не сприйняв новий клас!
-Ні, все добре…
-Ти вже з кимось зустрічаєшся? з ким ти там дружиш? хто твої одногрупники? розкажи, розкажи!
-Ні. не зустрічаюся. дружу найбільше з Фушигуро.. принаймні ми разом в кафе ходили….
-То значить зустрічаєшся!! з Фушигуро!
-Ні, ми просто друзі.
-Не вірю! …
Мічі далі щось говорила але Наоко її вже не слухала. по вулиці ішов Юта Оккоцу, третьокурсник з її школи. вона чула про нього багато. він був дуже здібним і сильним. а ще, як зрозуміла Наоко з першого погляду на нього – він досить таки гарний.
-О, Інумакі!-помітив її Юта-Наоко, правильно?
Бліде лице Наоко відразу наповнилося барвами.
-Т-так. а ти , наскільки я знаю, Оккоцу Юта?
-Радий знайомству. Я чув, ти користуєшся катанами , як і я , правда?
-Так.
Мічі стояла ззаду ще щасливіша ніж декілька секунд тому.
-А я покищо піду-сказала Мічі і буквально за мить вже стояла на іншому кінці вулиці.
-добре. мені вже потрібно іти на заняття. побачимося пізніше,Наоко!
Наоко схаменулася. в неї ж теж заняття через 5 хвилин!!!
Додати до улюблених
Фушигуро залишиться сам? почуття Наоко спільні з Ютою , чи, може,ні? Що ж сталося того дня у маєтку Інумакі? Наоко – людожер? це все ви дізнаєтеся в 4 розділі. до кінця квітня. не забудь оцінити мою роботу, я старалася!