Ліна перетворилась на дитину.
В цьому фіку Алекс і Меггі разом. Кара і Ліна також разом, але це майже не показано у першій частині. Дії відбуваються вже коли ДЕО зруйновано і всі у вежі.
Тут є згадане жорстоке поводження з дитиною.
Вибачте за помилки)
Приємного читання!
Глава 1
Кара лежала в ліжку, коли почула високий звук. Вона зрозуміла, що це один з її годинників. Прислухавшись ще більше, дівчина почула прискорене серцебиття Ліни. Не витрачаючи час, вона за мілісекунди переодяглась, підірвалась з ліжка і вилетіла у вікно.
Останнім часом, це зачастилось. Напади на Ліну. Починаючи від Кадмуса і закінчуючи аматорами, які хотіли викрасти прототипи винаходів LCorp. Її дівчину або викрадали, або погрожували зброєю, або і те, і інше. Сама Ліна казала, що це не турбує її, але Кара знала, що вона боїться. Молодша Денверс сама боялась цього, мабуть, навіть більше, ніж сама Лютор.
Зазвичай, Ліна встигала натиснути кнопку ще до великих травм, але є випадки, коли в неї забирали годинник. В основному так трапляється, коли Кадмус переслідує її.
Поки Кара летіла, в неї на супер швидкості пронеслись сотні думок “А що, якщо..”. Зараз було майже 12 година ночі, але Ліна ще досі не пішла з кабінету. Вона попередила Кару, що буде пізно, саме тому дівчина досі не спала у такий час.
Зор-Ел прилетіла менше, ніж за 10 секунд. Як тільки вона приземлилась, то побачила, що Ліни ніде немає, а хлопці в чорному щось шукають у її кабінеті.
— Чорт, Ліна, — тихо вилаялась Кара.
Чоловіки повернули голови на звук і підняли свою зброю. Кара на швидкості розібралась з кожним і повернулась до столу генерального директора.
Коли вона підійшла до стільця, то побачила розкиданий одяг. Дівчина нахмурилась і присіла навпочіпки. Коли вона опустилась, то почула тихе, таке тихе, скиглення, що якби в неї не було супер слуху, то, напевно, не почула б його.
Кара повернула голову на звук і побачила, що під столом сидить маленька дівчинка, років 8. Чорноволоса дитина тремтіла всім тілом, заплющила очі і ткнулась обличчям у коліна. На ній була лише рубашка великої Ліни, яку дівчинка взяла, щоб вкритися.
У Кари від здивування відкрився рот. Вона не знала, що робити.
— Хей, — дуже тихо промовила блондинка.
Дівчинка ніяк не відреагувала.
Тоді Кара заповзла під стіл і обережно поклала руку на коліно дівчини. Дитина здригнулась. Зор-Ел підповзла ще ближче і дуже повільно і легко обійняла дівчинку. Кара знала, що великій Ліні допомагають обійми, тому цій, можливо, також?
Через 10 хвилин плач зупинився і в маленької Ліни трохи заспокоїлось серцебиття.
— Ліна, — також тихо сказала Кара. — Я зараз тебе підніму.
Денверс повільно підійняла дівчину. Поки вони вилізли з-під столу, з маленького генерального директора злетіла сорочка, якою вона накривалась і дівчинка звернулась калачиком від холоду, по її тілу пройшло тремтіння, тому як тільки Кара встала на ноги, то накрила Ліну своїм плащем.
Для восьмирічної дитини, дівчинка була надто худа. Не звичайна худість, яка була в дорослої Ліни, а така худість, що було видно ребра і кістки на руках.
Кара тримала дівчинку у весільному стилі. Ліна згорнулась у руках блондинки і вткнулась носом у груди Кари.
Старша дівчина наспівувала якусь спокійну мелодію, що заколисати дитину. Кара повільно піднялась над землею, повністю накривши тіло Ліни разом з обличчям, щоб захистити її від вітру. Після цього, Зор-Ел вилетіла у вікно і повільно направилась у вежу.
Кара натиснула на навушник у вусі.
— Алекс, ти тут? — як можна тихіше запитала Кара, що не тривожити маленького генерального директора.
Через декілька секунд пролунала сонна відповідь.
— Кара? Щось трапилось?
— Ти мені потрібна. Де ти?
— Я вдома з Меггі. З тобою щось трапилось? — ще раз запитала Алекс, вже більш схвильованим тоном.
— Зі мною все добре… Це Ліна. Щось трапилось і я не знаю, що робити. Скоро буду, — Кара кинула слухавку.
Дитина в її руках ворухнулась і тихо заскиглила. Кара знову почала наспівувати і повільно хитати дівчинку руках.
Як би Карі не хотілось летіти на повній швидкості, вони леті повільно, щоб вітер сильно не дмухав на голу дитину.
У старшої дівчини надто швидко билось серце. Їй було так страшно за Ліну. Вона сподівалась, що вони це швидко виправлять, щоб повернути дорослу жінку.
— Все буде добре, Ліно.
Вони дісталися до Алекс за 10 хвилин. Дівчинка вже спала. Кара приземлилась на балкон сестри і її одразу зустріли стурбовані погляди Алекс і Меггі.
Вони стояли в очікувані, що Кара зараз щось скаже. Молодша Денверс мовчки відкинула свій плащ, щоб вони побачили маленьку дівчину в руках Кари.
— Х-хто це? Кара, де ти взяла дитину?! — досить голосно запитала Алекс.
Дівчинка заскиглила від страху і ще ближче притиснулась до грудей Кари.
Зор-Ел люто подивилась на Алекс.
— Ш-ш-ш, все добре, Ліно. Ти в безпеці, — тихо колисала налякану дівчинку Кара.
Меггі і Алекс стояли з відкритими ротами, не знаючи, що сказати.
— Ц-це Ліна? — здивовано запитала Меггі.
— Так, мені треба якийсь одяг для неї і відправте когось в LCorp, там потрібно заарештувати 7 чоловіків у кабінеті Ліни.
Меггі одразу почала дзвонити своїм людям, щоб вони піклувались про це.
Алекса декілька секунд стояла у ступорі, але оговталась і пішла шукати якусь одежу для маленької Ліни.
В цей час Кара, вийшла з вітальню і повільно поклала дівчинку на диван. Меггі закінчила розмову і підійшла до шафи, щоб взяти ковдру. Вона підійшла назад до дивану і обережно накрила нею дитину.
Ліна продовжувала спати, але її сон був не дуже добрий, тому що кожні декілька хвилин вона тремтіла.
Молодша Денверс сіла на край дивану біля Ліни і сумно дивилась до дівчину.
— Як це трапилось? — порушила тишу Меггі.
— Я не знаю, коли я прибула, все було отак.
Алекс винесла футболку, яка точно буде велика на Ліну.
— В мене більше нічого немає для дітей. Завтра потрібно буде купити декілька речей.
Кара кивнула і взяла футболку в руки.
— Я.. я не знаю як поводитись з дитиною. Що мені робити? — вона тихо запитала.
— Я не знаю, завтра будемо вирішувати, що робити. Зараз вже пізно. Вона повинна виспатись.
— Я буду тут, коли вона прокинеться, ви можете йти лягати спати. Якщо буде щось термінове, я вас покличу, — сказала Кара, повернувшись до них обличчям.
— Добре, не бійся будити нас, якщо потрібно буде будь-що, — відповіла Меггі.
Кара кивнула і вони повернулися до себе в кімнату.
Молодша Денверс знову подивилась на напружене обличчя Ліни і поклала руку поверх ковдри, щоб заспокоїти дівчину.
Так було до третьої години ночі. Кара досі не спала. Вона вмикнула телевізор і на мінімальній гучності дивилась його.
Близько 3 ночі, Ліна почала рухатись і її дихання та серцебиття пришвидшилось.
— Ш-ш-ш, Ліно, все добре, — нашіптувала блондинка.
Чорноволоса дівчина не заспокоїлась і через декілька секунд підірвалась на дивані швидко дихаючи та плачучи.
Вона плакала майже беззвучно.
Коли Кара вирішила знову покласти свою руку на Ліну, то одразу ж висмикнула її, тому що дитина одразу швидко затремтіла та відсунулась від дотику, починаючи тихо скиглити.
Кара не знала, що робити. Покликати Алекса чи Меггі? Спробувати ще раз? Чи взагалі вийти з кімнати?
Вирішивши, що ні один варіант не підійде, вона підсіла трохи ближче, піднявши руки так, щоб їх бачила Ліна.
— Хей, Ліно. Я не робитиму тобі боляче. Клянусь своїм життям, — запевняла Кара.
Дівчина так і залишилась там сидіти, але перестала тремтіти і тихо сказала:
— Вибачте, міс.
Кара не знала, як відповісти. Чому вона називала її міс? <Вона ж не знає мого імені>
— Мене звати Кара. Називай мене Кара. Як ти почуваєшся, солоденька?
— Вибачте, м-міс Кара… Зі мною все добре, — у Кари було відчуття, що Ліна старалась бути якомога тихішою. — Де міс Лютор і Лекс? В-вони знову пішли? — з маленьких оченят потекли сльози.
— Ні-ні-ні, не плач. Все добре, — намагалась заспокоїти малечу Кара.
Зор-Ел думала, чому Ліна називає Ліліан – міс Лютор. Чому просто не Ліліан чи навіть мати?
— Хочеш піти у ванну? Я думаю, що тобі не завадить розслабитись, — запропонувала Кара.
Ліна подивилась на дівчину, в її очах читалось питання.
— Хочеш щось запитати? Питай, я не буду сваритись.
Маленька Ліна трохи подумала і сказала:
— Т-ти д-допоможеш мені у в-ванній? — заікаючись, тихо промовила дівчина.
— Боже, Ліна. Авжеж! Чому ти боялась запитати? — запитала Кара, не подумавши.
— Т-тому що, к-коли я питаю щось у м-міс Лютор, в-вона каже, щ-що це д-дурне питання і з-зачиняє мене в кімнаті, — затинаючись відповіла маленька дівчинка.
Кара сиділа з відкритим ротом. Як таке можна робити з дитиною?!
— Мила, вона ж тебе не на довго зачиняла..? — у молодшої Денверс була остання надія, що все не так погано.
— Я н-не знаю.. А-але навіть якщо вона з-зачиняла мене після обіду, то відчиняла після ночі. М-мені було с-страшно спати, а-але якщо б я кричала, в-вона б щ-ще більше розізлилась і залишила б мене ще на більше.
— Тобі хоч давали їсти? — в шоці спитала Кара.
Ліна повільно похитала головою.
Кара мало не розплакалась. Їй було так шкода її дівчину. Вона їй ніколи не розповідала про це.
— Мені так шкода, що ти це пережила, Ліно. Клянусь, що я ніколи, ніколи, не допущу, щоб ти ще раз таке пережила, — запевняла Ліну Кара. — Тепер, пішли, ми тебе помиємо, — підморгнула Кара і трохи посміхнулась.
Ліна почала вставати, ковдра зсунулась їй на коліна. Кара простягнула руки і дівчинка боязко підійшла до них. Старша дівчина заспокійливо посміхнулась, щоб підбадьорити дівчинку.
Ліна трохи підняла кутики рота у відповідь. У Кари ледь не підкосились коліна.
Коли вони зайшли до ванної кімнати, Кара посадила Ліну на пральну машину і накрила рушником, щоб підготувати ванну. Блондинка тільки зараз помітила шрами, які були присутні і на старшій Ліні, але не такі чіткі, як зараз. На бедрі і на спині були найбільші. Ліна розповідала, що тоді вона випадково впала зі сходів (Кара зараз вже сумнівається, чи випадково). На руці були сліди від руки, яка над сильно тримала маленьке зап’ястя. В цей момент на плечі, животі та щоці були маленькі синці.
Не пройшло і 10 хвилин, як ванна була готова. Поки вона набиралась, Кара розмовляла з Ліною на нейтральні теми, такі як улюблений предмет в школі (поглиблена математика, як не дивно), улюблена пора року і таке інше.
— Добре, йди сюди, — посміхнулась Кара.
Ліна витягнула руки, щоб Кара взяла її. Тепер старша дівчина посміхнулась на всі 32. Ліна вже не так сильно боїться її.
Зор-ел обережно посадила дівчинку воду.
— Добре, давай помиємо тебе, — сказала Кара і взяла в руки мочалку.
Досить швидко Денверс вимила тіло дівчинки і перейшла на волосся.
— Нахили голову назад, крихітко, — лагідно попрохала Кара.
Ліна зробила як сказано і старша дівчина почала мити волосся.
Ще через 5 хвилин все було виконано. Ліна спокійно лежала у ванній, а Кара сиділа біля неї, проводячи пальцями крізь локони чорноволосої дівчини.
— Слухай.. звідки в тебе ця рана? — запитала Кара, легко проводячи пальцями по ній.
— Е-е, ц-це, я в-впала зі сходів, — затинаючи сказала Ліна.
— А якщо чесно? Тут нікого немає, тільки ти і я, серденько.
У Ліни виступили сльози.
— М-міс Лютор с-сказала нікому не розповідати. І.. і якщо я комусь розповім б-буде тільки гірше мені.
— Але ж тут немає Ліліан. Ти в безпеці, Ліна.
Дівчинка трохи подумала і сказала:
— Лекс попросив пограти з ним у гру. Я-я погодилась, тому що ми ніколи раніше не грали. Він сказав натягнути пов’язку на очі, що я і зробила. Він сказав спробувати самій дійти до першого поверху. Я спочатку боялась, але зрештою погодилась, тому що він сказав, що більше ніколи не буде зі мною грати, якщо я не зроблю цього. Я вийшла на перші сходи і легко пройшла по них, але коли я ступила на другі, то відчула, як Лекс поклав руку на мою спину і сильно штовхнув, — Ліна зупинилась, щоб перевести дихання. — Це було так боляче. М-мені ніколи не було так боляче, як тоді. Прибігла м-міс Лютор і закричала на мене, питаючи, чому я плачу. Вона бачила, бачила, що Лекс стояв на сходах і усміхався з мене, — Ліна схлипнула. — Вона думала, що це нічого, але коли побачила багато крові, то сказала мені чекати і кудись відійшла. Я старалась не плакати, але не могла зупинитися. через декілька хвилин вона повернулась і нахилилась до мене і сказала, щоб я казала всім, що сама впала зі сходів і якщо я цього не зроблю, то вона мене так і залишить тут вмирати. Я сказала їй, що нікому нічого не скажу і вона знову пішла, але повернулась з лікарями, які швидко забрали мене. Виявилось, що в мене був відкритий перелом на нозі та сильна подряпина на спині.
Кара навіть не знала, що сказати. Чому доросла Ліна нічого їй не розповідала? Чому тримала у собі?
— Я не знаю, що тобі сказати. Я можу сказати тільки те, що ти найсильніша людина, яку тільки бачив світ, — сказала Кара.
Пройшло ще 5 хвилин і Кара порушила тишу.
— Давай тебе висушим, — молодша Денверс піднялася і хотіла піти в інший куток ванни за рушником, але почула позаду скиглення. Вона швидко повернулась і запитала, що сталося.
— Т-ти йдеш за м-міс Лютор? — тихо запитала Ліна.
У Кари мало не зупинилось серце, від раптової зміни емоцій Ліни.
— Ні-ні, я пішла за рушником для тебе, — сказала Кларк і на супер швидкості побігла за рушником і назад. — Ось, бачиш, — лагідно посміхнулась дівчина.
— Я-як ти так швидко це зробила?! — Кара була рада, що відволікає молоду дівчинку.
— У мене є супер швидкість, а тепер, давай тебе висушим.
Блондинка швидко, але обережно дістала Ліну з ванної і загорнула її в рушник.
Поки вона її витирала, то казала:
— Вибач, але в нас поки немає дитячого одягу, тому ти будеш у цій футболці, але це зараз. Завтра ми тобі купимо нормальні речі, — вибачливо посміхнулась Кара.
— Все добре, міс Кара, — відповіла дівчина.
— І, будь ласка, називай мене просто Кара.
Ліна дивно на неї подивилась.
— Але міс Лютор казала, що до всіх потрібно звертатися ввічливо.
— Так, це правда, але якщо ти знаєш людину і дружиш з нею, то можна без “міс”.
Дівчинка нахмурила брови.
— Т-тоді чому я звертаюсь до мами “міс Лютор”, а Лекс каже “мати”? Він з нею дружить, а зі мною ні? — зі сльозами на очах запитала Ліна.
— Ліна, послухай мене. Ліліан погана. Вона завжди тобі брехала. Забудь все, що вона казала тобі до цього. Зараз її тут немає. Вона більше не буде тебе бити, ніхто не буде морити голодом, — тримаючи маленькі долоньки у своїх руках, казала Кларк.
У Ліни потекли сльози. Через декілька секунд вони перетворилися на ридання. Більше не чекаючи, Кара міцно обійняла дівчинку і підняла, разом з рушником. Захопивши з собою футболку, яку їй дала Алекс, вона віднесла їх до вітальні.
Сама Кара сіла на диван, а Ліну посадила собі на коліна не перестаючи обіймати її.
Як тільки ридання закінчились, Старша дівчина відсунула Ліну від себе і подивилась їй в очі.
— Давай одягнемо твою тимчасову одежу, — посміхнулась Кара.
Скинувши мокрий рушник, Денверс натягнула на маленьке, худе тільце футболку. На дитині вона виглядала, як сукня.
— Сьогодні також без нижньої білизни, мені шкода, — сумно додала Кара.
Замість відповіді, Ліна просто ткнулась носом у груди Зор-Ел. Своїми сильними руками, Кара обійняла дівчинку.
Через деякий час Кара порушила тишу:
— Хочеш піти поїсти?
Але відповіді не було, тому що маленьке янголятко вже спало на грудях Кари.
О 7 ранку, від дзвінка мобільного телефону, прокинулась Меггі.
— Детектив Сойер.
— Доброго ранку, детективе. У офісі LCorp було заарештовано 7 осіб. На допиті було виявлено, що це люди від Кадмуса і їх послала Ліліан Лютор, щоб обшукати кабінет Ліни Лютор.
— Чорт, так і думала, що це вона, — і цей момент прокинулась Алекс.
— Вони там нічого не знайшли, але Ліліан дала їм зброю, яка, як виявилось, була не з кулями. Зараз проводиться експертиза, для чого вона і що вона робить.
— Чортова сука! Мета цієї зброї перетворювати дорослих людей в дітей. Передайте експертам, нехай вони зрозуміють, як вона це зробила.
— Буде виконано, детективе Сойер, — Меггі скинула слухавки. — Боже, як таке можна робити з власною дитиною, навіть якщо вона прийомна?! — дівчина розчаровано скинула руками.
— Не знаю, Меггі, — Алекс розчаровано зітхнула. — Доброго ранку, кохана.
— Ранок, але не добрий, — Меггі нахилилась, що поцілувати її.
Детектив встала з ліжка і почала крокувати. Вона була дуже зла на Ліліан за те, що вона зробила з маленькою Лютор.
— Меггі, пішли чистити зуби, — Алекс намагалась якось заспокоїти її дівчину. Їй самій не сподобались дії Ліліан, вона дуже любила Ліну і вони з Меггі сприймали її як молодшу сестру.
Детектив вийшла в коридор і продовжила сваритись.
— Я просто не розумію, чому всесвіт обрав саме ЇЇ?! Чому саме цій добрій, розумній, щирій людині дісталася така мати?! — продовжувала кричати Меггі.
В цей час, у вітальні, з тремтінням у всьому тілі прокинулась Ліна. Нерозуміючи звідки, хто, на кого кричить, вона ще більше згорнулась калачиком на грудях Кари та стиснула своїми маленькими кулачками плащ старшої дівчини (вона так і не переодягнула свій костюм).
Кара також прокинулась від голосу Меггі. Згодом вона почула тихе скиглення (що для її супер слуху було голосним) і тремтіння маленького тільця поряд з нею.
Молодша Денверс почала водити рукою по спині дівчинки та тихо наспівувати якусь мелодію, щоб якось заспокоїти. Вона почула, що Алекс і Меггі зараз вийшли з ванної кімнати на кухню.
Через декілька хвилин тремтіння вщухли і Ліна підняла свої оченята на Кару.
— Привіт, люба, — посміхнулась Кара. — Як тобі спалось?
— Мені не було страшно, мі… е-е, Кара, — сонним, тихим і трохи наляканим голосом відповіла дитина.
— Це дуже добре, Ліна. Давай встанемо, підемо поїмо.
Настрій дівчинки ще більше пропав. Кара не зрозуміла чому, але вирішила поки не питати.
Вони піднялись, молодша Денверс відвела Ліну у ванну, щоб вмитися і взявши дитину за руку, повела на кухню.
Як тільки Ліна побачила, що на кухні хтось є, вона одразу сховалась за ногу Кари.
Алекс і Меггі стояли на кухні, готували сніданок. Омлет з беконом та овочами. Знаючи, що поки тут Кара, потрібно готувати на багато більше, вони зробили окрему сковорідку для неї і ще одну для них і Ліни.
Коли побачила, що Кара і Ліна зайшли на кухню, то одразу перевели свої погляди на маленьку дівчинку, яка заховалась за ногою Кари.
Їм досі не вірилось, що це була Ліна, їхня Ліна, яку вони тільки вчора бачили у вежі. Дорослою.
— Доброго ранку, мала, — порушила тишу Меггі.
Ліна одразу впізнала голос, який кричав сьогодні вранці і тихенько заскиглила від страху і потягнула Кару за плащ.
— Що трапилось, серденько? — запитала Кара, опустившись на коліна перед дівчинкою.
Ліна одразу притиснулась до вищої дівчини і відповіла:
— Х-хто це, Кара? — дуже тихо прошепотіла дівчинка. — Вони п-прийшли забрати мене до м-міс Лютор? — зі сльозами на очах запитала вона.
Алекс і Меггі нерозуміючи нахмурились. Чому вона називала Ліліан “міс Лютор”? І чому думала, що вони збираються віддати її Ліліан?
— Що? Ні! Авжеж, ні, люба. Я тебе ніколи не віддам їй. І вони також. Ось, йди сюди, — Кара потягнула її до пари. — Це Алекс. А це Меггі. Вони також хочуть з тобою дружити.
Як тільки Ліна розвернулась до них лицем, вони побачили синці на її руках та ногах. Коли вони з шоком на обличчі подивились на Кару, молодша Денверс просто з сумом дивилась на них.
Ліна намагалась швидко витерти маленькі сльози, які все ж таки впали з її очей.
— Ліна, — Меггі стала на коліна, щоб бути одного зросту з дівчинкою. — Ми не збираємось нікуди тебе забирати. Ти залишаєш з нами, дитино, — запевняла дівчина.
Ліна боязко подивилась на Меггі, але одразу опустила очі на підлогу.
— М-міс Меггі… В-ви кричали на мене сьогодні вранці? В-вибачте, що т-турбувала вас. Б-будь ласка, не п-позбувайся мене, — Ліна вирішила одразу вибачитись, щоб, якщо це можливо, якось зменшити майбутнє покарання. На очах у дівчинки стояли сльози, але вона з усіх сил намагалась не упустити жодної. Не зважаючи на свою маленьку статуру, вона намагалась бути ще меншою. Це помітили усі в кімнаті.
Меггі стояла на колінах з піднятими від подиву бровами. Позаду неї така сама, тільки з відкритим ротом Алекс. Вони не могли повірити, що перед ними сильний, незалежний генеральний директор, якого вони знали. Так, Ліна їм казала, що Ліліан була не найкращою матір’ю, але на стільки? Цього ніхто з них не очікував.
Зібравшись з думками, Меггі почала говорити.
— Як я тобі сказала, ми тебе нікому не віддаємо і ніколи не позбуваємось тебе. Ніколи. Чуєш? І кажи Меггі, будь ласка, — Меггі повернула голову до Алекс, щоб вона підійшла ближче і потягнула її також стати на коліна.
Ліна зробила маленький крок назад і почала трохи тремтіти, коли до них приєдналася Алекс, але Кара тримала свою руку на спині дівчинки, щоб якось підтримати її.
— Ліно, ти залишаєшся тут. Тебе більше ніхто не скривдить, — додала Алекс і протягнула руку, щоб покласти її на плече дитини.
Ліна швидко підняла руку, щоб прикрити голову.
Всі в кімнаті зі сльозами на очах дивилися на перелякану дитину. Меггі не раз бачила таку поведінку у відділку, але вона ніколи не думала, що побачить такою рідну людину.
Кара повернула до себе Ліну і обійняла, заспокійливо потираючи спину рукою.
— Давай їсти, Ліна, — сказала Кара і підняла дівчинку на руки, щоб посадити за стіл та сіла біля неї.
— Люба, ти любиш омлет? — заспокійливо дивлячись на малечу, запитала Алекс.
Дівчинка кивнула і старша Денверс поклала пательню з їжею посередині столу, одну повну пательню Карі та поклала тарілки для себе, Меггі та Ліни.
Всі почали їсти, але Ліна просто сиділа і дивилась на коліна. Всі за столом чули, як у неї бурчить живіт.
— Крихітко, чому ти не їси? — запитала Кара, дивлячись на Ліну.
Ліна нерозуміючи подивилась на Кару.
— Я чекаю, поки ви поїсте, — пояснила Ліна з таким лицем, ніби це і так було зрозуміло.
— Чому? — запитала Алекс.
— Міс Лютор і Лекс спочатку їдять, потім я їм те, що залишиться. Т-тут мені н-не можна їсти за в-вами? Я-я можу піти на диван, щоб не заважати, — Ліна звикла, що зазвичай їсть рештки, але не знала, чи тут їй взагалі дозволено їсти, тому після декількох секунд мовчання, вона спробувала встати зі стільця.
— Ні, Ліна! — гукнула Меггі. — Ти сидиш тут, — твердо продовжила вона.
Всі дорослі сиділи, не знаючи що сказати. Ліліан не дозволяла їй їсти з ними? А якщо вони з Лексом з’їдали все, то їй нічого не залишалося? Кара тепер зрозуміла, чому вона така худа.
Кара без слів взяла тарілку Ліни і насипала їй майже половину всієї сковорідки. Поставивши посудину перед Ліною, вони взяла апельсиновий сік і налила в стакан дівчинки.
— Ти можеш і будеш їсти разом з нами. Якщо захочеш ще, просто скажи мені і я тобі покладу ще, — Кара нахилилась і обійняла маленького генерального директората прошепотіла їй на вухо: — Я тебе дуже люблю, сонечко. Не бійся мені сказати, якщо щось не так. Я виправлю це за декілька секунд. Будь-що.
Ліна з благоговінням спостерігала за діями та словами Кари. В неї були сльози на очах, які так і хотіли впасти.
— Д-дякую, К-кара, — схлипуючи вимовила Ліна. Вона давно не чула таких слів у свою сторону. Останній раз у 4 роки..
Кара витерла Ліні неіснуючі сльози і лагідно посміхнулась дівчинці.
Ліна взяла вилку і обережно підняла очі на Алекс та Меггі, щоб переконатися, що вони не проти. Пара кивнула і заспокійливо посміхнулась.
Вона з’їла майже всю тарілку та випила весь сік, за що Кара було дуже рада. Вони розмовляли про побутові речі, тим самим відволікаючи Ліну. Зазвичай Ліліан та Лекс тихо сиділи за столом і того ж очікували від дівчинки, але тут було не так. Тут був сміх та жарти. Ліна хотіла би, щоб в неї в сім’ї також так було.
Коли всі поїли, то Кара віднесла Ліну у вітальню на диван та ввімкнула мультфільм.
— Я скоро повернусь, серденько, — Кара поцілувала її в маківку і пішла назад на кухню.
Алекс і Меггі так і сиділи на своїх місцям.
— Потрібно віднести її у вежу, щоб повернути її назад, — одразу почала Алекс.
— Так, потрібно її повернути, — почала Кара. — Я віднесу її туди, а ви поїдете окремо, але постарайтесь якнайшвидше, будь ласка.
— Це все Ліліан з нею зробила? Синці, шрами? — запитала Алекс.
— Так.. ні. Я не знаю! Можливо Лекс також? Я не впевнена. І ви ще всього не бачили, але я не буду про це говорити. Якщо доросла Ліна захоче, вона вам розповість.
—Гаразд, — відповіла Меггі. — Я не можу уявити, як вона виросла такою чудовою людиною, коли до неї ставились, як до лайна, — пробурмотіла вона.
Алекс похмуро кивнула.
— Ліна, не хочеш трохи погуляти? — запитала Кара, заходячи в кімнату.
Ліна кивнула, встала з дивана і підійшла до Кари.
— Не хочеш ще трохи політати? — посміхнулась блондинка.
Ліна підняла очі, щоб подивитися, чи серйозна Кара.
— Так! — трохи заспокоївшись, продовжила: — Якщо можна, то так, Кара.
Молодша Денверс посміхнулась і простягнула руки, щоб взяти її на руки:
— Тоді йди сюди, крихітко.
Вони повільно летіли по місто і приземлилися на балконі вежі, де їх зустрів Джон та Брейні.
— Привіт, Кара, — марсианин опустив погляд на руки і запитав: — Де ти взяла дитину і хто вона?
Дівчинка на руках Кари згорнулася клубочком і прошепотіла:
— Вибачте.
Джон зосередився на дівчині і через секунду його погляд пом’якшав.
— Вибач, я не хотів тебе лякати. Я Джон, а як тебе звати? — лагідно запитав чоловік.
Кара опустила Ліну на підлогу. Маленький генеральний директор розвернулася обличчям до нових людей, але тримала руку на плащі Зор-Ел.
— Я Ліна, — вона підняла погляд на чоловіка і повільно і обережно простягнула руку.
Джон не мешкаючи, також повільно простягнув свою і потиснув маленьку долоньку.
— Приємно познайомити, Ліно.
Через декілька секунд до них підійшов Брейні.
— Ти Ліна Лютор?! — дівчинка обережно кивнула. Брейні подивився на Кару, вона йому кивнула і він також простягнув руку. — Я Брейніак-5, але тут мене називають просто – Брейні, — він посміхнувся дитині.
Ліна також потиснула йому руку.
— Хочеш покажу, чим я зараз займаюся? Там багато технологій і науки, — посміхнувся Брейні.
Ліна схвильовано подивилась на Кару із запитанням в очах. Блондинка кивнула і посміхнулась дівчинці.
Ліна потягнула Брейні в інший куток кімнати.
— А тепер поясни, що сталося і чому міс Лютор зараз побита, перелякана дитина восьми років?! — злісно прошепотів Джон.
Вони відійшли у звуко-ізольовану кімнату. Кара розповіла Джону все, що сталося напередодні.
— І вона нічого не пам’ятає, як я розумію, — запитав марсианин після розповіді.
— Ні. Таке відчуття, що вона перенеслась у своє минуле, де їй 8 років.
— Чому вона так налякана? Коли ви пролетіли, прочитав її думки і вона думала тільки про те, щоб ти її не залишила, щоб я її не вдарив і щоб тут не було Ліліан, — сказав Джон.
— В дитинстві Ліліан “не дуже добре” з нею поводилась, — Кара показала повітряні лапки. — Тому поки вона така, ми повинні дати їй всю прокляту любов, на яку вона заслуговує. Зараз тут будуть Алекс і Меггі. Алекс допоможе з ліками.
— Добре. Як тільки вони прибудуть, так тільки ми і почнемо.
Все так і вийшло, як тільки пара прийшла, Алекс відправили до Брейні, щоб вони повернули Ліну, а Кара і Меггі взяли дитину, щоб розважити її, поки Брейні працює.
— Як тобі Брейні, сонечко? — запитала Кара, коли підняла Ліну на руки.
— Було так весело! Він показав чим він зараз займається і це так захоплююче! Коли я виросту, то хочу також стати вченим, — розказувала Ліна, збудженно махаючи руками.
— Це неймовірно! Ти будеш найкращим вченим на всьому світі, — лагідно відповіла Кара, кажучи тільки правду.
Коли Ліна трохи заспокоїлася, вона поклала голову на груди Кари і закрила очі.
— Хочеш піти десь погуляти? — тихо запитала Меггі.
Ліна подивилась на Меггі і сказала:
— Якщо ви хочете, міс Меггі.
Меггі підняла брови і весело посміхнулась.
— Я ж казала називати мене “Меггі”, чи не так, — підморгнула дівчина.
Ліна трохи почервоніла.
— Вибач.
— Ні, все добре. То що? Хочеш у парк зі мною і Карою? Тільки потрібно буде трохи почекати, поки хтось збігає в магазин і купить тобі трохи одягу.
— О, е-е, вам не потрібно витрачати на мене гроші. Я цього не заслужила, — тихо сказала Ліна.
Джон, почувши це, сумно подивився на дитину.
— Ні, ні, Ліно! — Кара поставила її на землю і сама встала на коліна, поклавши руки на плечі дитини. — Крихітко, ні. Ти заслуговуєш на все. Ти заслуговуєш на цілий світ. На міліони світів. Ти така розумна, добра, гарна, смілива, я можу продовжувати ще цілий день і навіть не знайду слова, щоб сказати, наскільки, наскільки ти неймовірна, — у Кари були мокрі очі і вона старалась, щоб жодна сльоза не впала.
— А-але м-міс Лютор… — хотіла тихо заперечити дівчинка, але Кара її перебила.
— Тут немає Ліліан. Вона найжахливіша людина у всьому всесвіті через те, що вона з тобою зробила.
Кара обійняла її і Ліна ніколи не відчувала себе в такій безпеці. Вона не пам’ятає як це, коли до тебе торкаються і не хочуть вдарити, коли на неї дивляться не з докорок чи ненавистю, а з любов’ю та ласкою.
— То що, хочеш піти зі мною і Меггі у парк? — тихо прошепотіла Кара на вухо Ліні.
Дівчинка кивнула в груди Денверс.
— Супер. Тоді я зараз швидко злітаю та куплю тобі трохи одягу. Поки ти залишишся з Меггі, Джоном, Алекс і Брейні. Можеш йти до кого хочеш, тут всі тебе люблять. Скоро буду, — сказала Кара і поцілувала дитину в маківку.
Молодша Денверс вилетіла у вікно.
Коли Ліна залишилась одна, в неї були трохи налякані очі, тому Меггі підійшла ближче.
— Що хочеш поробити, поки Кари немає?
Ліна сором’язливо подивилась на неї, її руки перебирали футболку, щоб якось зайняти руки.
— Чи можна мені подивитись, що робить Брейні і міс Алекс? — тихо запитала Ліна.
— Авжеж, пішли! Тільки називай Алекс просто “Алекс”, — посміхнулась Меггі.
Не переодягаючись, Кара влетіла в перший мас-маркет, де продають дитячий одяг. Консультанти та продавці здивовано побачили, як Супердівчина повільно підлітає до дитячого відділку.
Один з консультантів повільно та поязко підійшов до неї.
— Вам чимось допомогти?
— Так! Допоможіть мені знайти одяг для восьмирічної дитини, будь ласка, — ввічливо посміхнулась Кара.
Консультант кивнув і вони почали обирати.
Через 20 хвилин Кара все купила і коли вона вилетіла з магазину, біля входу стояли журналісти, які фотографували її, та питали, навіщо її дитячий одяг. Проігнорувавши їх, вона полетіла до вежі.
— Ліно, я повернулась!
Кара приземлилась на балкон та побачила, що в кімнаті, де вона залишала Ліну, нікого немає.
Вона пройшла далі і зайшла в лабораторію, де і побачила маленького ген. директора. Біля Ліни стояли всі, включно з Джоном і вони разом про щось розмовляли.
— Ліно, привіт! — каже Кара і малі зелені очі одразу звертають на неї увагу.
Дитина встає зі свого місця і несеться до Кари, падаючи їй в обійми.
— Я скучила, Кара, — тихо прошепотіла Ліна, щоб почула тільки Кара.
— Я також, крихітко. Сподіваюсь, що тобі було весело.
— Так! Брейні показував деякі експерименти і я йому також, — вона нахилилась ближче до блондинки і прошепотіла на вухо: — Хоча я вважаю, що він знав про ці досліди, але він сказав, що йому сподобалось.
— Це неймовірно, — Кара подивилась на Ліну. — Я купила тобі трохи одягу. Хочеш приміряти його?
Ліна кивнула і вони відійшли у ванну кімнату, яка також знаходилась у вежі.
— Давай спочатку підемо у душ, тому що я також купила нижню білизну, добре? — дівчинка знову кивнула. — Хочеш у туалет?
Ще один кивок і Кара посадила Ліну на унітаз, поки шукала на полицях рушник і налаштовувала температуру води.
— Я все, — повідомила Ліна і Кара знову підняла її та віднесла до душової кабіни.
— Гаразд, спробуємо не мочити волосся, щоб потім не сушити його, — сказала Кара і увімкнула воду.
Вона швидко вимила дитину і витерла її рушником.
— Отже, дивись. Тут є шорти і футболки, або легке плаття, що ти хочеш? — запитала Кара. Вона знала, що доросла Ліна любить плаття, але не знала, що захоче її маленька версія.
Через хвилину мовчання, Кара повернулась до Ліни і помітила, що дівчинка на межі сліз.
— Хей, що трапилось, сонечко? — Кара стала на коліна біля неї.
Ліна похитала головою і трохи посміхнулась.
— Я… М-міс Лютор ніколи не д-дозволяла обирати мені одяг, який хочу я.
— О-о, Ліна, — Кара знову обійняла дівчинку, яка досі стояла у рушнику. Через декілька секунд вона відірвалась. — То що хочеш?
Ліна ще раз поглянула на одежу і показала на жовту футболку з шортами, які були майже до колін.
— Добре, — Кара протягнула руку до білизни. — Ось, вдягни це поки що.
Ліна зробила це і Кара допомогла їй одягнути все інше.
— Супер, все підійшло. Я боялась, що взяла завеликі.
— Дякую, Кара, — сором’язливо сказала Ліна, подивившись на блондинку.
— Немає за що. Все для тебе, крихітко. Тепер пішли візьмемо Меггі і підемо у парк.
Вони гуляли по парку. Кара також переодягнулась у цивільне.
— Хочеш піти у Біг Беллі? — запитала Меггі.
Ліни захоплююче подивилась на жінку і сказала:
— Мені можна?!
— Авжеж! Чому б ні? — запитала Кара.
— Міс Лютор казала, що мені не можна там їсти, тому що я буду товстою, — сумно відповіла Ліна, дивлячи на свої ноги.
— Ну, я можу точно сказати, що ти не товста, насправді, ти дуже худа, дитино, — повідомила Меггі.
Через 20 хвилин вони сиділи у бургерній зі своїми замовленнями.
— А де вилки? — сором’язливо запитала Ліна.
— Ні, сонечко, його просто розгортають і кусають, — з лагідною усмішкою відповіла Кара. — Ось так, — вона показала, як це робиться.
Ліна повторил і вкусила.
Її очі розширились і вона поглянула на Кару.
— Це т’ак шмачно! — блондинка просто весело засміялась.
Коли вони повернулися у вежу, була майже 9 година вечора.
— О, ви повернулися, — з посмішкою сказала Алекс. — Як тобі парк, Ліна?
Ліна подивилась на Кару, щоб відчути впевненість і блондинка посміхнулась і кивнула.
— Я вперше спробувала чі..чібургер! — схвильовано сказала Ліна.
— Вау! Це чудово, дитино! І як тобі?
— Це так смачно! Я ніколи в житті не пробувала такого. Ліліан казала, що мені не можна таке їсти, але Кара та Меггі дозволили і це дуже круто!
Алекс сумно подивилась на Кару.
— Ну, це круто. Я дуже рада, що тобі сподобалось, — вона поклала руку на плече Ліни і стиснула. — Можна з тобою поговорити, — спитала Алекс Кару.
Кара кивнула і сказала Ліні:
— Почекаєш тут з Меггі і Брейні? Я зараз повернусь.
— Гаразд, Кара.
— Ми майже закінчили з ліками. Я думаю, що завтра вони будуть готові, — повідомила Алекс.
— Супер! Дякую, Алекс! — радісно сказала Кара і обійняла сестру.
— Ей, немає за що. Я для Ліни готова майже на все, — посміхнулась старша Денверс.
— Дякую. Сьогодні я відведу її до мене додому. І завтра, як тільки ти подзвониш, ми прилетимо.
— Добре, тоді можете вже йти. На добраніч, Кара.
Вони вийшли у головну кімнату і підійшли до інших.
— Отже, на сьогодні все, Ліно. Я бажаю тобі солодких снів, люба, — сказала Алекс.
— Добраніч Алекс, добраніч Меггі, Брейні і містер Джон, — Ліна помахала усім.
— Солодких снів, Ліно.
І вони з Карою полетіли.
Якщо хочете продовження, то дайте мені знати!
Дякую за прочитання)
Додати до улюблених