Чирвовий валет

Ми йшли досить довго до того загадкового місця проведення Бубнового Валета. Але під час того, як ми шукали його, побачили іншу арену. Чирвового Валета. Це мені здалось цікавим.

– Подивись, його тут не було. – В момент карта засвітилась. Тепер я хочу туди.

– Чирви? – Він поглянув на шлях, який вів до бубнового валета. – Чирви цікавіші. Ходімо. – Ну в чирвах і я можу перемогти. Досвід маю.

Час настільки швидко пройшов, що ми протягом всього шляху не помітили як темрява накрила нас. Але ми могли орієнтуватися в місцезнаходженні ігрової арени, тому що вона підсвітилась.

Чирвовий валет. Якби не Чишия, я б ніколи не пішла туди. Якби не він, я б навіть не вижила, просто згоріла б. Я можливо і розумна, але не на рівні фігурних карт. Тому надіюсь, я буду відпочивати, поки Чишия працює. 

Прийшли ми до ігрової арени. «Вʼязниця Тейо». Вже заінтригували. Перед нами стояла велика будівля, наче якось на екскурсії нам розповідали про цю вʼязницю. Вона звісно не порівняється з вʼязницею Суґамо, але ця теж має немаленький розмір. 

Ми пройшли крізь величні ворота. Якби я не знала, що це за споруда, я подумала б, що я принцеса, яка йде у свій палац. Та, на жаль, це не так. 

Далі темний коридор, який більш на психлікарню схожий. Ми дуже довго йшли просто по коридору прямо. То темний коридор, то світлий. Стіни жовті, двері металеві всюди. Певно, ця вʼязниця не сильно спонсується державою, але ж така велика. Та прохолодна. Нарешті ми зайшли в якусь кімнату, посеред якої стояв стіл на якому була табличка та три нашийники. 

Одягніть нашийник та піднімайтеся на центральний пост охорони.

Ще б ми знали де це. Ну, розберемось. Ми з Чишиєю взяли нашийники та поглянули одне на одного.

– Як думаєш, що буде? – Можливо, він має здогадки. Це ж Чишия, він вміє спостерігати та аналізувати.

– Не знаю. Але бачиш маленький круглий екран на нашийнику. Має бути щось повʼязане з цим. – Я повертіла в руках прилад. Дійсно. Що такого можна грати в такій локації. Ще й з нашийниками. Я нічого не розумію.

Ми вдвох одягли нашийники та ті замкнулись у нас на шиї. Екрани були позаду, тому ми не бачили що там відбувається. Чишия вирішив піти вперед і повернувся до мене спиною.

– Зачекай. – Я придивилась в зображення на нашийнику. – У тебе тут масть карти. – Він розвернувся до мене обличчям і торкнувся мого плеча. Він покрутив мене. Тепер я до нього спиною. Я відчула як його рука прибирає моє волосся. 

– Дійсно. Цікаво. – І блондин знов попрямував до сходів на пост охорони. Він думає над цим. Ну а я біжу вслід за ним.

Коли ми піднялись на місце там вже стояло вісімнадцять людей. Значить в грі всього двадцять одна людина. Цікаво. Бачу тут як і старих жінок, так і молодих дівчат, але більша частина чоловіки. Досить різні: у костюмах, є хто схожий на Чишию виразом обличчя, є старі, є схожі на дітей. Гра буде цікавою.

Не вистачає ще одного учасника. Та він не забарився. Через хвилин пʼять, після того як ми встали в проході, де вже перебував милий хлопець, зʼявився ще один. В синій сорочці, чимось схожий на вбивцю. 

Так, а хто Валет? Можливо цей хлопець?

Рівень складності: Чирвовий Валет. 

Назва: Одиночна камера.

Правила: Вгадайте масть карти, яка зображена на задній частині вашого нашийника. Однак самостійно на символ дивитися не можна.

Чирви. Довіра до людей. Як добре, що у мене є союзник. Я б з глузду зʼїхала, якби була тут одна.

Ліміт часу становить одну годину на раунд. В останні пʼять хвилин ввійдіть в камеру та назвіть символ. 

В проході за жінкою та дівчиною ввімкнулось світло. І розгледіла там довгий коридор де було досить багато дверей. А от і наші камери. Скільки всього буде раундів?

Якщо ви не називаєте символ правильно – гра закінчена. Нашийник вибухне, і ви помрете. Крім того, коли ліміт часу закінчиться, символ зміниться для наступного раунду.

– Секунду, – заговорив хлопець, якиц був неподалік від нас, – тобто нам потрібно запитати символи одне у одного? Та це ж легко. – Він з посмішкою дивився на нас з Чишиєю. Маю сумніви, що так і буде.

– Не впевнений, ще не сказали умови перемоги.

– Тим паче, це чирви. Тут все не буде так легко. – Я маю досвід у цьому. Я пройшла дві чирвові гри. Ну, як мінімум, я маю напарника, який скаже мені мої символи.

Гра «одиночна камера» покаже наскільки ви можете довіряти іншим гравцям. 

На екрані де раніше були написи, зʼявились наші фотографії. Ну я ще непогано вийшла. 

Майте на увазі, що вас суперник, чирвовий валет, уже серед вас.

– Це добре. – Для Чишиї є привід радіти, в мене немає. Ми маємо знайти його і вбити. Або сказати йому не правду, щодо символа. 

Як перемогти: раунди повторюються що години. Ви виграєте гру, якщо помре Чирвовий валет. Заборонені дії: дивитися на свій символ через віддзеркалюючу поверхню; гравці не можуть застосовувати зброю чи силу для вбивства інших гравців. 

– Це означає, що ця гра закінчиться лише тоді, коли валет дасть неправильну відповідь. Тож ніхто не вийде живим, поки не збреше валету. – Чишия чудово пояснив мої думки. По-людськи. 

Кількість раундів необмежена. Їжі у вас достатньо. Під час участі у цій грі з вашої візи не зніметься ні одного дня. 

– Тож нам потрібно почати брехати, знайти чирвового валета і вбити його. Інакше ми доживатимимо решта днів у цій вʼязниці. – Щось він розговорився, невже вʼязниця надала йому розмовної сили? Тепер я з ним зможу про життя поспілкуватись нарешті. 

Гра починається. Ви можете вільно бродити, поки не настане час зайти у вашу камеру. 

А вільно бродити не на ігровій арені можна? Я вже передумала грати в чирви.

Я побачила таймер. Відлік почався. Всі люди так і стоять на місці, не розуміючи, що робити далі.

Як вирахувати чирвового валета? Тут гра чисто на везіння, бо не думаю, що валет дурний. Він має добре вміти ховатись, зливатись поміж подій, щоб бути поза підозрою. 

– Це правда? 

– Гей, чувак, скажи мені, який у мене символ. – Доволі грубо, я б не сказала. Мене легко налаштувати проти себе, і я не цураюсь цього. Хоча, якщо так робитиму – подумають, що я валет. А вмирати якось не хочеться. – Потім я тобі скажу твій. – Гаразд, чоловік виправився. Тепер сказала б. Чоловік до якого зверталися посміхнувся та заходився дивитись на масть.

– Отже двадцять один з нас мають усунути одне одного, поки ми не взнаємо хто чирвовий валет. Чому ти думаєш, що можна комусь довіряти. – А от і перша людина, на котру впала моя підозра. Кожному з нас має бути байдуже на інші життя. Тільки хвилюватись за себе. Цей чоловік схожий на мафіозі. То чи може він бути чирвовим валетом. Та це було б очевидно.

Була компанія людей, які пішли вниз. Цікаво, чи є серед них валет, і чи сильно вони довіряють одне одному. Ну, в ході гри побачимо.

Лисий, кремезний чоловік покрутився посеред приміщення. Його погляд пав на якогось невпевненого хлопця, який лякався всього, що на нього рухається. Неподалік був той, у синій сорочці. Він мав страшний, маньячний вигляд. Але я щось не думаю, що він валет. Інтуїція. 

– У мене є ідея. – Відгукнулась дівчина. Вона виглядала або як дитина, або як лялька. Це і дивно, і мило. – Давайте створимо команду і розкажемо одне одному, щоб ніхто не міг збрехати. – Ідея хороша, але якщо вона буде лідером, то певно, якщо хтось зачепить її, вона йому збреше, і скаже вчинити так іншим. У мене таке уявлення про її характер. 

– Чудова ідея.

– Можна я приєднаюся до тебе?

– Я теж.

– Вибачте, я теж хочу приєднатися.

– Звичайно, чим більше, тим краще. – Людям, які одні на грі і вони не є активними організаторами, немає що більше робити, тому логічно, що вони приєднуватимуться. 

– І я приєднаюся.

Я відволіклась від самоорганізованої групки. Мій погляд повернувся до кремезного і невпевненого чоловіків. Видно, лисий тисне на білолагу, той весь труситься під ним. Кремезний чоловік має чим переконувати таких як той крихітний хлопець. Скажу чесно, я б вже розповіла йому його символ і втекла. Кожен виживає як може. Це очікувано.

Синя сорочка і емо хлопець (ну він реально має такий вигляд) не витримали і розійшлися в різні боки. 

Сьогодні я в ролі спостерігача. Я завжди вимикаюсь в іграх де головне  спостереження. 

– Давайте скажемо одне одному свої масті! – Хлопець, що стояв поряд з нами, який мені своїм нарядом схожий на посіпаку, дивився то на Чишию, то на мене. 

– Якщо ти намагаєшся вижити – треба уважніше до всіх придивитися. Щоб поряд були тільки ті, хто не бреше. – Який він нудний. Якщо вмирати, то весело. Тут є аж 25% вижити. Вже не один, тому варто радіти. 

– Але якщо він нічого не робитиме, то і не дізнається хто бреше. Я б запитала у більшості і придивилась, яких відповідей більше. 

– Та він запитав у нас. Ти ж не знаєш, я можу бути валетом. Всі вони почали ділитися на групи. Кожен хоче знати кому можна довіряти, а кому ні. – Він зараз сказав більше слів, аніж мені за весь час спілкування. – Ось наприклад вони. Хочеш знати, що вони робили до початку гри? – Звуки. Ми, коли йшли коридорами, чули звуки, які лунали ехом. Стогони. Вони займались сексом, і навіть не запросили. Сумно. – Він хоче контролювати все, що вона робить. Мати над нею владу, щоб вона не змогла взаємодіяти з іншими гравцями. Що розумно, довгострокова перспектива, якщо у тебе є хтось кому ти можеш так довіряти, то так можна перемогти. – На цьому моменті Чишия поглянув на мене. Типу довіряє мені? Яка честь, маю не підводити в такому випадку його.

Я поглянула вниз. Там була решітка, тому поверх нижче було чудово видно. Там було двоє. Знову синя сорочка і емо хлопець. Другий зупинив першого.

– Стій, я бачу у тебе ще немає партнера. Скажи мені твій символ, а я скажу тобі твій. – Цікавий дует. Емо хлопець мені здавався не комунікабельною людиною. А тут навіть сам заговорив. Інтригуюче. Хоча в цій грі потрібно знайти партнера, без цього не перемогти. 

– Досить агресивна позиція. Така дитяча поведінка робить тебе передбачуваним. Ти соромишся темряви в собі, яка робить тебе дрібʼязковим і ревнивим. Ти намагаєшся убезпечити себе за цим чубчиком. Ти ховаєш своє обличчя щоб люди не бачили твою гидку, порожню душу. Ти жалюгідна подоба людини, яка засуджує інших, щоб почуватися краще. Жалюгідний і негідний. Нам варто подружитися. – Ти йому слово, а він тобі розбір особистості. Вони варті один одного. Два дивних парубка. В синій сорочці має дивну властивість розуміти людей. Психолог чи… емпат. Невже я не одна тут

Як тільки я спробувала зосередитися на його емоції, він подивився на верх. Прямо мені в очі. Але я встигла. Спорідненість. Він теж емпат. На цьому моменті мені стало цікавіше.

Підійшла дівчина-лялька і її компанія до нашого милого хлопця, який стоїть поряд.

– Гей, хочеш приєднатися до нашої компанії. Я не наполягаю. – В цих словах відчувається: «відмовишся – вбʼємо.» і милий смайлик. 

– Не те щоб я не хотів. – Він зиркнув на нас з Чишиєю. Певно аналізував почуте. Блондин вміє лякати. 

– Гаразд, ми приєднаємося до групи. – А мене хтось запитати не хоче? Може я бажаю, щоб мій нашийник вибухнув. Так тому вже й бути, піду у цю секту.

Головна і компанія пішли попереду, за ними поспішав хлопець-посіпака. Я та Чишия були позаду групи. 

– Перевірити чи немає серед них валета? – Я звернулась до блондина, намагаючись зрозуміти чому він згодився на це. Та мені здається, що тут зрозуміло. Він не хоче дивитись на це ззовні, бо всередині розкривається більше можливостей поглянути на людей та їх поведінку.

– Сховатись серед натовпу. – Він поглянув на мене та усміхнувся. Я закотила очі та теж усміхнулась йому. Подобається мені його іронія.

Ми вирішили залишитись на пості охорони. Звідси ще й чудовий вид на всіх. Дуже добре. 

– Спочатку я. Сподіваюсь ви всі дасте мені правильну відповідь. – Головна відкинула волосся та показала свій символ.

– Урумі, у тебе чирва. – Ми з Чишиєю стояли поодаль. Нас не цікавить саме цей процес. Певно, зараз ніхто не збреше. Все почнеться з кола третього. 

Всі підтвердили, що у дівчини чирва. Далі встала наступна. В неї був аналогічний знак. Раптом пройшов кремезний чоловік, тримаючи того боягузливого хлопця за голову. Цікаво, вже використав силу? Я поглянула на Чишию, який вже дивився на парочку. Вони обмінюються інформацією про символи. Внизу дивний дует теж почав дізнаватись масті один одного. 

Наша черга з Чишиєю була останньою. Спочатку пішла я. Відчувала погляд блондина на спині. Не подобається мені ця команда. Але що вже поробиш. Я розвернулась, щоб мій нашийник стало видно іншим. 

– У Ріни трефа. – Почалось піддакування. Я розвернулась. Всі кивали головами, підтверджуючи слова Урумі. 

Я швидко пішла до блондина. Той дочекався, поки я встану поряд, і пішов в центр. Йшов він не поспішаючи, як завжди, ніби «не від цього світу». В стилі байдужого Чишиї. Він, як і всі попередні, повернувся спиною, зняв каптур, та прибрав волосся, яке заважало. Бубна.

– У тебе бубна. 

– Так, дійсно бубна.

– Бубна. – Він не став там довго стояти, тому невдовзі знову був поряд зі мною.

До кінця нашого ліміту пʼятнадцять хвилин. Я відбилась від компанії та пішла в буфет. Хочу подивитись, які смаколики мене чекають як мінімум добу.

Зайшовши в приміщення, я побачила купу їжі та води. Я пішла оглядати кожен стенд. Через те, що тут нікого немає, я чую кожен звук. Чую свої кроки, дихання, навіть чую як піднімаю руку, щоб розглянути той чи інший предмет ближче. Та раптом пролунали чужі кроки. Тихі, розмірені, спокійні. Я б сказала байдужі. Навіть не дивлячись на людину, я зрозуміла хто за моєю спиною.

– Слідкуєш за мною? – Відповіді не було. Я тільки відчула, що чиясь рука прибрала моє волосся вбік. Та він не прибрав руки, вони лишилась десь над плечем, неподалік шиї. Її тепло гріло мене. Та, можливо, гріло душу.

– Так, дійсно трефа. – Нарешті блондин заговорив. Його рука все ж опустилась. Від цього стало сумно. Я тактильна людина і вже скучила за різними дотиками до мого тіла. – Які думки після першого раунду?

– Ще нічого не розумію. Поки треба звикнути до кожного. – Чишия попрямував до стіни. Я пішла за ним. – Дівчина-лялька дивна, але маю сумніви, що вона валет. Мафіозі, за ним буду спостерігати. Нашого милого посіпаку буду берегти як зіницю ока. І синя сорочка, він теж дивний, але не причетний до Вальта. Ну тобто він не є ним. А от його друг, емо хлопець,  мені не подобається. – Я так занурилась в мислення вголос, що не помітила, як хлопець мило усміхається. – Що?

– Ти вже всім дала прізвиська, це весело. Тепер я не можу називати Урумі по-імені, коли дівчина-лялька їй підходить більше. – Я засміялась. Я навіть не розуміла, що кожного назвала прізвиськами. 

Я кинула око на вихід. У мене таке відчуття, ніби за нами стежать. І я не помилилась. Прямо при вході стояв хлопець. Той, маньяк у синій сорочці. І як довго він тут?

Настав час дати відповідь. Будь ласка, пройдіть у будь-яку одиночну камеру.

Ми з Чишиєю пройшли в камери. Ми обрали два приміщення поряд. Ну або я встала неподалік нього. 

Я відчула холодний метал в руці. Відчинила двері та увійшла. Різкий звук. Двері замкнулись. Тут автоматично вмикається світло. Які технології. 

Будь ласка, дайте свою відповідь.

– Трефи. – Звісно, я не очікувала, що помру зараз. Було б сумно якби так сталось. Помирати першою якось не весело. 

Після моєї відповіді нічого не сталось. Жива, от і добре. Наче вибухів не чула. Або тут хороша звукоізоляція, або нікого не обдурили.

Я вийшла з кімнати. Одразу подивилась направо. Двері відчинились і вийшов блондин. Він також повернувся і його очі пройшлись по мені, наче перевіряючи чи все добре. І ми пішли на пост охорони, щоб продовжити гру. Всі є.

Починається другий раунд.

– Це було так просто, давайте ще раз так зробимо.

– Так, давайте. – Ми втрьох знову стояли поодаль від компанії. Хоч ми і її частина, але не бачу сенсу там стояти. Я спиною відчула холодний цемент. Чишия стояв рівно, схрестивши руки, милий хлопець стояв поруч з ним. 

Я дивилась на «жалюгідного й негідного». Вони про щось розмовляли. 

– Мені постійно цікаво, як довго це триватиме. 

– Коли один почне вбивати, або хтось, що боїться, що хтось почне вбивати. Доки одна або дві події не відбудуться це ніколи не закінчиться.

– Точно. – Чишия з ними згоден. Як жорстоко це б не було, але це правда. Коли буде перше вбивство, тоді і почнеться прогрес.

– Людям потрібно дати поштовх на вбивство. Всі ми боїмося розпочати це, бо підозри впадуть на нас.

– Якщо ми будемо чесними одне з одним, то все буде добре. – Його світла душа мене дивує. Дійсно, як дитина.

– Або ні. – Чишиє, ну не руйнуй його і так крихкі думки. 

– Що за чорт? – В кімнату влетів боягуз. Тобто хлопець. Цікаво. – Я сказав тобі – відповідай! – Кремезний чоловік не в настрої. Невже хлопець відмовився повідомляти йому символ. Як в нього духу вистачило. До лежачого підійшов хлопець у синій сорочці. 

– Ти в порядку? – Дивно, що він цікавиться цим. Зачекайте. Він щось йому шепоче, ледве рухає губами. А тут детальніше. З нашого боку це було ідеально видно.

– Схоже тобі ще мало. – Лисий вхопив бідолашного за волосся. І вдарив. Жорстоко. – Кажи мені відповідь! 

– Треф… – На нього замахнулися. – Треф! – Чоловік-хуліган усміхнувся.

– Наступного разу не тягни. – Нарешті бідолашного відпустили. 

Чоловік проходив повз нас, детально оглядаючи. Я поглянула на символ. Бубна. То йому збрехали. Гра стає цікавішою. Хлопець-посіпака хотів йому щось сказати та Чишия шикнув на нього, а я торкнулась плеча.

– А ось тепер гра дійсно почалася. 

– Без цього ніяк. – Я прибрала руку. Хлопець лиш сумно зиркнув на нас. Йому таке незрозуміле. Але так варто зробити, щоб ми не стояли на місці.

Більшість побачило, що боягуз збрехав чоловікові, але всі змовчали. Урумі підійшла до побитого.

– Ти в порядку? Може краще приєднаєшся до нашої групи? – Людяність чи думка, що він валет.

– Дякую… – Шкода його. Бо наступний хто вмре – він.

Я знову пішла в буфет, зараз тут люди не ходять, а мені подобається тут сидіти. Зі мною пішов і Чишия.

– Ну що, думаєш, що валет боягуз? – Я це питала з іронією в голосі. Він точно так не вважав. Бо бачив те, що і я.

– Ні. – Він усміхнувся. Якось часто він це робить. Зваблює мене? – Ти ж бачила?

– Так. Але я ще й чула розмову. Можливо, він двинув гру з мертвої точки.

– Згоден.

Настав час дати відповідь. Будь ласка, зайдіть в будь-яку одиночну камеру.

Нічого не змінилось. Я в сусідній камері від Чишиї. Єдине, що я подивилась на камеру, куди увійшов хуліган. Можливо, він більше не вийде.

Будь ласка, дайте свою відповідь.

– Піка. 

Я вийшла з кімнати. Двері лисого чоловіка відчинено. Але з них ніхто не вийшов. Ну що ж, тепер гра почалась.

Додати до улюблених