Час йшов. Вікторія не зупинялася і продовжувала худнути. Голод. Викликати блювання. Голод. Рани по всьому тілу, особливо на руках і ногах, не встигали затягуватися, як Вік у пориві істерики наносила нові.
-О, Ніка привіт! До Вікторії прийшла?
-Привіт Ітан. Ну як сказати… Тимчасово живу разом із Вік.
– Щось трапилося?
-Батько почав багато пити. Моє перебування поруч із ним ставить моє життя під загрозу. Тож втекла.
-Стривай … Ти не знаєш що відбувається з Вік?
-Ні, а що?
-Вона від їжі відмовляється і практично не виходить зі своєї кімнати.
-Дивно… А репетиції?
-У нас відпустка репетицій поки що немає
-Я поговорю з нею.
POV: Victoria
Знов той страх перед цифрою на вагах. У басистки вже був якийсь нездоровий страх набрати вагу. Хотілося лише худнути.
53 кілограми.
– Ще трохи схудну і все. Я зможу вчасно зупинитись.
Змінивши бинти на руках Вік спустилася вниз, де сидів Ітан.
-Привіт Ітане, як справи?
-Нормально – байдуже кинув Ітан
-Щось трапилося?
-Це ми повинні тебе спитати «Що трапилося?»
Блакитноока мовчала і вдавала що не розуміла про що Ітан говорить. Хоч вона чудово знала про що йдеться.
-Ти мені брехала? Казала що, я поїла у батька, а від Нікі я дізнаюся, що вона втекла тому що він почав перебирати з алкоголем. Ти практично весь час сидиш у своїй кімнаті та нікуди не виходиш. Що відбувається Вікторія де Анджеліс?
-Все в порядку, Едгар. – Вік встала і збиралася піти, але Ітан схопив її за руку. Рукав кофти піднявся і барабанщик побачив бинти.
-Де Анджеліс… – Ітан вказав пальцем на руку Вікторії – Пояснити не хочеш?
Вікторія сіла назад на диван і обняла Ітана
-Ітан, не накручуй себе. Я каталася на скейті, впала і руку забила. Нічого поганого.
-Все справді в порядку? Вінценсо, ми поруч і можемо допомогти якщо що. – Ітан дивиться мені в очі, посміхається, правду кажучи.
-Все справді в порядку. Я знаю що ви мені допоможете з будь-якою проблемою.
Я дивлюся йому в очі, посміхаюся, кажучи брехню.
Вікторія дивиться у дзеркало.
-Твій мозок і розум забруднений суцільною брехнею. Скільки можна, Вік? Тобі не набридло брехати дорогим тобі людям?!
Сльози заважали їй нормально бачити. Біль. Все що вона відчувала – тільки біль.
Руки тремтіли і тяглися до леза. Вікторія завдавала нових порізів. Неглибокі. Але раптом злість захлеснула її і на ногах з’явилися глибокі, рвані порізи. Побачивши, як кров біжить, не зупиняючись, білявка швидко залізла в душ і включила гарячу воду, змиваючи з себе кров.
Вікторія хотіла лягти спати, але до кімнати зайшла Ніка.
-Вікторія, серйозна розмова є.
-Ем, гаразд …
-Мені тут одна хороша людина розповіла, що ти від їжі відмовляєшся, з кімнати своєї не виходиш. Що відбувається, Вік?
-Ця людина – Ітан?
-Ти з ним говорила?
-Так, все в порядку. Лягай спати краще.
Ніка залізла під ковдру і притулилася до сестри. Вікторія обійняла її.
-Люблю тебе, добраніч. – сонним голосом промовила Вероніка
– І я тебе люблю, добраніч. – таким же сонним, втомленим голосом пробурмотіла Вік.
Додати до улюблених