Перехід у нову школу завжди важкий, особливо якщо тобі 15 і це нове місто. Нове місто – де немає старих друзів.
Намі було 15, коли вона разом з Бельмер і Ноджіко переїхали у місто, покинувши своє маленьке селище. Але ось закінчується літо і скоро потрібно буде йти у нову школу.
– Ну що, Намі, ти готова до нової школи ?- запитала Бельмер.
– Ну мені трішки страшнувато.
– Не переживай все буде добре,- сказала Ноджіко.
– Легко тобі казати, ти ж уже студентка.
– Ну гаразд не бурчи, а виходь скоріш щоб не запізнитись.
– Біжу, біжу.
Вона швидко вибігла з квартири й почала крокувати до нової школи. Погода була тепла, хоч деякі дерева вже пожовтіли. Намі подобалась така погода. Вона швидко дісталась до нової школи та почала шукати свій клас.
– Вибачте, ви не знаєте де тут 10-А клас ?- запитала дівчина у високого білявого хлопчини.
– Що за прекрасна дама стоїть переді мною ? Звісно я знаю де 10-А клас, ходи за мною.
– Ем, гаразд.
– Ти ж новенька тут ? Мене звати Санджі і я також навчаюсь у 10-А класі, тому ми будемо однокласниками. Ось ми й прийшли. Можеш обирати будь-яке місце яке вільне.
Намі сіла за останню парту біля вікна. Перед нею сидів хлопець і їв цукерки. Через те, що до уроків було ще 15 хвилин, дівчина вирішила посидіти у соцмережах. Хлопець спереду дожував і повернувся до Намі :
– Ти ж тут новенька ? Як тебе звати ?
– Намі.
– Приємно познайомитись, я Луффі. Хочеш кілька цукерок ?
– Та ні, не дуже.
– Ну гаразд, тоді мені буде більше, – сказав Луффі та продовжив їсти.
Через 10 хвилин почався крок і у клас зайшла вчителька. Це була їхня класна керівничка. Вона дала розклад уроків, роздала підручники й пішла.
Це був перший день навчання, тому було лише два уроки, а тоді вони почали розходитись по домах. Дівчина одягнула навушники та пішла. По дорозі додому вона побачила миле кафе і вирішила в нього зайти. Дівчина замовила собі оладки з шоколадом і лате. Поївши вона пішла додому. Вдома нікого не було.
Вечір пройшов швидко. Вона прибрала у квартирі, сходила у душ і приготувала вечерю.
– Як пройшов перший день у новій школі ?- запитала Бельмер.
– Та ніби добре, я познайомилась зі своїми однокласниками та сходила після уроків у кафе.
Після вечері вона зателефонувала своїй подрузі та лягла спати.
Уночі їй снилася дуже гарна дівчина. У неї було довге голубе волосся та карі очі. Уві сні вони гуляли по закинутих багатоповерхівках. Коли вони зайшли на найвищу багатоповерхівку, дівчина усміхнулась їй і стрибнула в мить. Намі побігла до неї, але коли вона добігла до краю, вона прокинулась. Глянула на годинник і зрозуміла, що вона проспала.
Намі почала швиденько збиратись, взяла бутерброд який їй наготувала Бельмер і побігла.
Вона запізнилась, але це був урок історії й вчителька зрозуміла її. Уроки проходили швидко та ось настав обід. На обід було картопляне пюре з рибною котлетою і яблучний сік. Дівчина взяла їжу й пішла до столика. До неї підсіли Санджі та Луффі. Луффі взяв дві порції обіду і дуже швидко усе їв. Санджі їв повільно і раз у раз кидав погляди на Намі. Намі це помітила, але удала, що не бачила. Вона вже допивала сік і хотіла іти, проте побачила довге голубе волосся і на мить заціпеніла. Їй одразу згадався її сон і вона вирішила ще трішки посидіти у їдальні.
– Намі, ти ідеш до класу ?
– Я ще трішки тут посиджу, ви йдіть без мене.
– Ну гаразд.
Хлопці пішли, а Намі залишилась і спостерігала за незнайомкою. Вона сіла за столиком який був напроти стола Намі й дівчина могла добре її розгледіти. Незнайомка була дуже схожа на дівчину зі сну. Вона про щось весело говорила зі своїми друзями, але ось вона подивилася прямо в очі Намі. Намі почервоніла і відвернулася, швидко віднесла тацю і побігла на уроки.
Після цього вже минув тиждень, а незнайомка не виходила з голови Намі. Їй стало дуже цікаво хто це така, тому вона вирішила запитати у того хто точно щось про неї знає.
– Привіт Санджі ! Як у тебе справи ?
– У мене все чудово, Намічко, а у тебе як ?
– У мене теж все добре. Ти ж тут вчишся від першого класу, правда ?
– Ну так, а що ?
– Тоді, мабуть, ти усіх тут знаєш.
– Знати то знаю, але пам’ятаю імена лише усіх дівчат.
– Тоді ти знаєш, що це за дівчина з довгим голубим волоссям ?
– Звісно, це Віві й вона на рік молодша від нас. Хоча вона не завжди тут навчалась, а перевелась минулого року.
– Ага, зрозуміло. Дуже тобі дякую.
– Слухай Намі, ти не хотіла б зі мною піти сьогодні у кафе після школи ?
– Вибач, сьогодні не можу, маю плани. Давай іншим разом ?
– А, ну добре, – відповів засмучено хлопець.
Намі збрехала. У неї не було жодних планів на вечір, але проводити вечір із Санджі вона не хотіла.
Після школи дівчина зайшла у магазин по цигарки. Виходячи з магазину, дівчина повернула у сторону закинутих багатоповерхівок, адже там ніхто її не побачить. Намі зайшла у найближчу будівлю одягла навушники і запалила цигарку. У неї був приємний присмак вишні. Дівчина не спішила додому, тому діставала все нові і нові цигарки.
Коли Намі діставала передостанню цигарку, вона когось помітила за стіною напроти.
– Гей, ти, за стіною вийди !- крикнула перелякано Намі.
– Вибач, я не хотіла тебе налякати,- сказав голос з-за стіни. Намі почула, що це жіночий голос і їй стало легше.
І тоді з-за стіни вийшла вона. Дівчина, що не виходила з її думок уже дуже довго. Це було голубоволоса красуня Віві.
– Ще раз перепрошую, я просто відчула запах твоїх цигарок і прийшла подивитись. Це просто мої улюблені цигарки,- сказала дівчина ніяковіючи.
– Знаєш, це теж мої улюблені,- сказала Намі і простягнула Віві цигарку.
– Дякую,- сказала Віві і запалила її.- Мммм, як же я люблю цей солодкуватий присмак на губах. До речі, а як тебе звати ?
– Намі.
– Приємно познайомитись, а мене Віві. Ти ж перевелася у нашу школу цього року, бо я раніше тебе не бачила ?
Намі не зразу зрозуміла, що вона у неї питає, бо єдине, про що вона думала, це те яка Віві неймовірно гарна.
– Га, що ? Вибач, я не розчула, можеш повторити ?
– Ти цього року сюди перевелася?
– А, так. Вибач мені потрібно вже йти, ще побачимось,- сказала Намі розчервонівшись і швидко пішла.
Віві дивилась ще якийсь час їй у слід, а тоді дістала із кишені цигарку і підпалила її усміхаючись.
Коли Намі вже підходила додому, то зрозуміла яку дурню зробила і їй стало дуже соромно. Дівчина відкрила двері квартири і швидко зайшла у кімнату.
– З поверненням, я тут пиріжки спекла,- тільки і встигла їй крикнути Бельмер.
Намі впала на ліжко і розридалась.
Додати до улюблених