Осінній ранок. Холод пробирає до кісток. Сіра незатишна квартира. Ноутбук. Кава. Цигарка. На колінах мирно сопе сірий кіт. Дзвінок у двері. В таку ранню годину приходять тільки ненормальні. Вуркотіння. Лайка. Кіт ображено шипить, коли його швидко ставлять на диван. Човгання тапочками.
⁃ Чонгук?- здивований вираз обличчя
⁃ Прости… я… можна в тебе перечекати дощ? Я тут просто з додаткових занять йшов і потрапив трішки під зливу…- юний хлопчина мнеться на порозі квартири
⁃ Ем… ну… та заходь вже,- не те, щоб Техьон був не радий, просто колишній однокласник, який лупцював його до відключки раптом з’явився в нього на порозі одного дощового дня
⁃ Те… прости… я… тоді.. ну…- від цього заїкання Те завертає очі вгору й мовчки човгає на кухню,- Техьон, пробач, я був повним лайном, коли бив тебе, коли ображав… і тоді… коли запросив на день народження, і ти чекав три години на вулиці в мороз мінус двадцять. Ти міг би мене прогнати. Я б зрозумів. Справді.
⁃ Чай? Кава? Капучіно?- риється в тумбочці кухонного гарнітуру й ігнорує муркання колишнього однокласника,- а… вибач, капучіно закінчилось. Хм…
⁃ Чай… якщо можна…- Чонгук сідає на стілець біля панорамного вікна й мовчки дивиться у вікно
⁃ Сходи в душ. Ти весь намок, захворієш ще,- беземоційно говорить Техьон й ставить електрочайник
⁃ А…
⁃ Одяг я тобі принесу… не знаю чи підійде, але це вже краще, ніж мокрий…- зникає з кухні й відкриває білу шафу в коридорі та дістає сірі штани в клітинку й білу довгу футболку,- ось,- кладе на підлогу навпроти дверей в ванну кімнату.
Чонгук мовчки заходить в душ і під струменем гарячої води намагається виплакати усю свою біль, але для цього знадобиться уся вічність. Як таке могло трапитись із ним? Як він міг таке скоїти? Сльози тихо пливуть рікою вниз по вилиці й спадають на мускулисті груди.
⁃ Техьон, там вийшла нова частина Форсажу, давай підемо в кіно на вихідних?- Чонгук плентається позаду однокласника
⁃ Чонгукі, ти ж знаєш, що я в цьому повний нуль,- сміється та відкриває шкафчик в роздягальні
⁃ Ну тоді давай глянемо те, що ти любиш,- наполягає
⁃ Ах… я не люблю фільми. У мене немає терпцю, аби додивитись щось до кінця. Тому я напевне з’їм весь поп-корн і вип’ю колу до початку фільму,- сміється ,- піди краще з Юнгі, мені здається, він чекає на твоє запрошення,- складає обережно спортивну форму й зачиняє шафку
⁃ Мені здається, з тобою було б веселіше…
⁃ Чонгук, я скажу тобі правду,- серйознішає на обличчі той,- на вихідних я підпрацьовую в кафе офіціантом. Тому не зможу…- розгублено намагається знайти розуміння в очах друга
⁃ Техьон… тоді можна до тебе на чай заскочити? А? Де це кафе?- Чонові абсолютно байдуже, куди йти, хоч в кренделик, хоч в мак, головне, щоб там був Техьон.
⁃ Так, воно в центрі навпроти галереї квітів… взагалі-то це кафе моєї мами, я там просто допомагаю на вихідних,- намагається виправдати себе й не виглядати останнім жебраком перед президентом приватної школи для хлопців «Leaders’ team».
⁃ Оу, не знав. Це круто. В вас там є булочки з корицею?- цікавиться Чон
⁃ Є… ти їх любиш? Я не знав,- закидує рюкзак на плече
⁃ Ага і ще дещо…- і ще декого, але це секрет
⁃ Ти там провалився крізь землю чи що?- кричить через двері Техьон й вириває хлопця із полону теплих спогадів,- дощ вже завершився взагалі то.
⁃ Я швидко. П’ять хвилин,- кричить йому Чон
⁃ Ти вже сорок хвилин в душі, там за воду рахунок прийде захмарний,- скаржиться той
⁃ Спасибі,- відкриваються двері ванної кімнати й Техьон на мить не може відірвати погляду від цього невинного погляду Чона,- я зараз піду, але волосся…
⁃ Йди сюди,- веде хлопця у спальню й вмощує на землі біля своїх ніг. Техьон ніжно й обережно сушить волосся Чона феном й поринає у спогади.
⁃ Дві булочки з корицею й вишневе лате,- на порозі кафе з’являється хлопець в байкерській куртці, сірих штанах в клітинку й чорних берцях на масивній підошві
⁃ Чонгук?- не те, що Техьон здивований, він до біса здивований, бо ніколи не бачив Чона не в шкільній формі.
⁃ Тобі личить цей светер,- посміхається,- і волосся… чому ти ніколи не вкладаєш його так у школу?
⁃ Чонгу… я зараз принесу замовлення,- Техьон одягнений у дешевий коричневий светрик з ведмедиком й темно-зелені вельветові штани, а волосся трішки вложене й хвилясте, проте йому соромно, що однокласник бачить його в такому вигляді.
⁃ І собі щось візьми,- вигукує в слід той
⁃ Ваше замовлення,- через десять хвилин з’являється Те й сідає поруч
⁃ Сьогодні зранку у вас було так багато відвідувачів… ти втомився мабуть… я чекав дві години в галереї навпроти, щоб люди трохи розсмоктались,- сміється,- але тепер я знаю назви всіх квітів. Техьон, ти любиш ванільне лате?
⁃ А що? – дивується той
⁃ Нічого… не знав,- знизує плечима
⁃ Як тобі фільм? Ти ходив?- цікавиться Техьон й попиває лате
⁃ Ні, без тебе якось не цікаво,- посміхається й ставить лікті на стіл
⁃ Ти точнісінько як мама колись у старі добрі часи,- задоволено муркає Чонгук й починає засинати
⁃ Там вже дощ завершися, тому можеш сміло йти додому,- Техьон зривається з місця й човгає на кухню
⁃ Дякую… справді, дуже дякую. Я не знаю як…
⁃ Чонгук, тобі пора додому,- перебиває його хлопець,- можеш взяти мою куртку й джинси… повертати не варто, викинь в смітник,- байдуже говорить й вештається біля кухонного гарнітуру
⁃ Дякую,- вкотре говорить хлопець,- прости…
Прости. Та за що простити? Що? Техьон давно забув, вирвав зі свого серця все, що було пов’язане з іменем Чонгук, але той з’явився сьогодні знову й намагається посіяти щось прекрасне в скаліченому серці хлопця.
Раптом вхідні двері відчиняються й на порозі з’являється високий худорлявий хлопчина в блакитній джинсовій куртці, штанах такого ж кольору й білих кросівках. В руках у нього пакет з всякими смаколиками. Видно, що хлопець не вперше в цій квартирі, але бачить Чона вперше.
⁃ Я тут купив ванільне морозиво як ти люб…- поглядом зустрічається з Чонгуком
⁃ Він вже йде, не переймайся,- байдуже киває в сторону Чона Техьон,- це мій колишній однокласник, Чонгук. А це Хосок, мій… мій Хосок.
⁃ Ага, приємно…- що? Мій Хосок?
⁃ Чому ти ніколи не запрошував його до нас? Тетешкін, ти мене дивуєш,- сміється хлопець,- заходь до нас ще якось…
⁃ Не заходь більше ніколи,- шепоче в слід Техьон й зачиняє двері за Чоном,-Нарешті. Сподіваюсь, ми більше ніколи не зустрінемось.- Він зачиняє двері перед почуттями. Не Чонгука. Своїми.
⁃ Як тебе відпустив Юнгі? Не ревнує?- Техьон заходить на кухню із котом на руках
⁃ Це що за цирк був?- дивується Хосок й бере кота на руки,- у Юнгі зараз випускні іспити в університеті, йому потрібно більше старатись, а я лише відволікаю. Ти краще скажи, хто це був?
⁃ Ніхто,- Техьон відкриває холодильник, бачить, що там пусто – закриває,- як там справи у Давон? Вона повернулась назад в Корею?- дістає пачку цигарок й запалює одну
⁃ Ага, ще місяць тому. Я тобі це розказую втретє, бо ти питаєш вп’яте… Техьон, що з тобою?- Хосок знає його вже п’ять років, але останні два місяці,хлопця як підмінили
⁃ Юнгі тобі нічого не розповідав?- сідає на барну стійку й продовжує курити
⁃ Про що?
⁃ Про мене…
⁃ Він знав тебе до того як ми познайомились тоді в барі?- Хосок здивований не на жарт
⁃ Він знав мене до того як ми переспали. Хобі, він мій однокласник. Він друг Чонгука. Того самого Чонгука через якого моє життя пішло вшкереберть.
⁃ Я щось заплутався… Чонгук… оцей, що сьогодні? Стій, тобто, Юнгі знав тебе і мовчав? Чому?
⁃ Юнгі ніколи не товаришував зі мною в школі, він був на стороні Чонгука й частенько лупашив мене теж. А чого мовчав… ну знаєш, не легко зізнатись хлопцеві, який тобі подобається, що ти знущався над його другом. Так що не картай себе за ту ніч зі мною, вважай, що ви з Міном в розрахунку,- Техьон встає й відкриває лоток з ванільним морозивом, що стояв на столі,- ну ти не злись на нього. Всі ми не без рубців.
⁃ Але ти міг сказати мені,- бурчить Хосок,-чому ти мовчав? Тобі ж було боляче дивитись на те, як я з Юнгі…
⁃ Мені було боляче дивитись на інше. Там тебе не було. Юнгі теж. Тому забудь. Краще купи йому кекс шоколадний. Для мозку корисно, ну і Юнгі його любить. Тебе він любить, до речі, теж. Ніколи не бачив, щоб він готував для когось, прибирав в його квартирі, доглядав за його собакою й взагалі… щоб в нього були якісь почуття до когось. Не знаю, що за еліксир ти йому підлив, але це спрацювало.
⁃ Він часто тебе ображав? Я про Чонгука,- Хобі бере ложку й починає їсти морозиво разом з Те
⁃ Напевне складно буде повірити в це, але усі п’ять років ми були найкращими друзями. Дивились аніме, грали в приставку в мене вдома, їздили на екскурсії класом й просто дружили. У нас була звичайна хлопчача дружба. Чонгук здавався мені світлим й милим хлопцем, але, на жаль, лише здавався,- сідає на стілець навпроти Хобі,- якось так
⁃ Ти знову приховуєш щось від мене,- нервово говорить той
⁃ Звичайно, я не розкрию всі карти перед тобою,- смішно жує морозиво,- є речі, які я навіть не розповім тобі. Мені здається, тобі пора купити кекс для Юнгі. Заходь якось до мене ще, я сумую за тобою.
⁃ Те, якщо тобі боляче, розповідай мені все, ділись зі мною усім, що наболіло. Не закривайся в собі, будь ласка,- Хосок падає на коліна й ніжно тримає за руку друга,- я люблю тебе… як друга…але люблю
⁃ Знав би це Юнгі,- посміхається,- він би тобі дав копняка під зад,-але все-таки міцно стискає долоню Хобі
⁃ Копняка під зад отримаєш ти, якщо й надалі гратимеш зі мною у котики й мишки,- легко кусає хлопця за коліно
⁃ Хобі,- Техьон пильно дивиться другові в очі. Якщо існує добро в людській подобі – то це Хосок. Безмежна доброта без будь-яких натяків на отримання чогось у свою користь,- я тебе теж люблю,- мило морщить носик.
⁃ Ну все, мені точно вже час, бо там Холлі сумує за мною. До зустрічі, містере Сінабон,- гладить кота на прощання,- Бувай, Тетешка,- цілує у лоб друга й прямує в коридор.
Якби Хосок знав, чим обернеться для нього зустріч із червоноволосим підлітком в нічному клубі, погодився пройти це ще раз. Завдяки Техьону він зустрів Юнгі: свою безмежну радість й загибель для нервових клітин.
Додати до улюблених