Крейг з компанією вирушив по солодощі. Вони пройшли усі дома але залишився останній. Він був в іншому кварталі. Страшне місце, чесно кажучи. Друзі не хотіли йти за Крейгом, він не боявся цього дому, привидів не буває, розуміється й монстрів також… Чи є все ж таки?… Короче, він пішов до цього дому і він гупнув у двері, йому ніхто не відчинив. Коли він уже вирішив виходити с порогу як неочіковано його затягли до хати, повсюди були скелети і павутиння, він цього не боявся. Рушивши ходити по будівлі він побачив якусь тінь, яка пронеслася десь над ним. З офігевшим обличчям він рушив далі, на пошуки цукерок. Раптом він відчув на собі чийсь погляд і вирішив повернутися, позаду над нам вже висів на повітрі якийсь вампір з волосами в різні сторони, він зразу впізнав там Твіка
– що ти тут робиш?
– ае… ЦЕ НЕ ТВІК! Я ВАМПІІІІІІР!
– тобі Клайд так сказав зробити, так?
– так…
– і на шо?
– ну… щоб тебе налякати…
– зараз я тебе яяяк налякаю!- викрикнув Крейг почав ласкотати твіка що він чуть не пищав.
Кінець :3
Додати до улюблених