Спека. Саме вона супроводжувала всіх, хто займався влітку верховою їздою. В цей час взагалі будь-які фізичні активності були не в радість, тим паче настільки ресурсо-витратні. Але кінний спорт для Спартака став своєрідним хобі, до якого дійсно хотілось повертатись. Це відчуття свободи, поки ти швидко несешся галопом на коні було незрівнянним. Все ж, адреналінова залежність його не покидала, це в них з матір’ю спільне. Саме через заняття верховою їздою Суббота міг відчувати бодай трохи більше емоцій, аніж зазвичай.
Не малу роль у його захопленні зіграв Версаль – кінь майже вугільного кольору, «статний жеребець», як про нього говорили – був чудовим напарником і доволі слухняним щодо вершника. Вони спрацювались у чудовий тандем, і один з управляючих корту навіть пропонував Спартаку брати участь у всіляких змаганнях, але чоловік кожен раз відмовляв. Йому це було явно ні до чого, бо ж психолог не гнався за славою або нагородними місцями. Спартака влаштовували виїзди за місто двічі на тиждень, аби декілька годин їздити з Версалем по величезній території, бо це дійсно те, що приносило насолоду.
Євген Володимирович приїздив на іподром не так часто, насправді. Це були виключно якісь справи, які ну просто вкрай необхідно було контролювати власноруч. Ще менше разів він міг просто спокійно пройтись по території або поспілкуватись з кимось з робітників чи відвідувачів. Все ж, бути власником цілої мережі бізнесів займало багато часу, через що і сім’ї, власне, не було. Чоловік розумів, що просто не стягнув би стільки напрямків життя і в кінець вигорів би. А в тих умовах, що є зараз, він почував себе пречудово і дійсно був профі у своїй стихії.
Чомусь саме сьогодні все вийшло так, що в Жені викроїлись вільні години у графіку. Одна зустріч, що мала проходити вдень, скасувалась, про що і повідомив помічник. Андрій лише передав, що його бізнес-партнер дуже вибачався і попросив все перенести через родинні турботи. Яновича, як не дивно, це ніяк не заділо чи щось таке. Навпаки, чоловік полегшено видихнув, і, знявши краватку, покрокував преспокійно іподромом. Все ж, територія була просторою і все було як на долоні. Такі масштаби заворожували вже на десятій хвилині прогулянки і «ввімкнувся» Женя вже тоді, коли опинився поряд з ним… Білявий чоловік, вдягнений у типовий костюм для верхової їзди, викликав дуже вже багато емоцій, тим паче для якогось незнайомця. Ці білі штани занадто чітко окреслювали дупу, яка скакала то вверх, то вниз. В голові почалась плутанина. Через кілька хвилин споглядань того, як цей чоловік риссю мчався на коні, Женя зміг нарешті інтерпретувати свої відчуття. Це були зацікавленість і збудження в одному флаконі. Ворітник сорочку різко став затісним, адже дихати було вже складніше. Так само незручності почали доставляти брюки. Трясця його матері.
Тим часом його об’єкт зацікавленості зупинив коня і, спустившись з тварини, повернувся на Женю. Серце чоловіка пропустило пару ударів точно, настільки хаотично воно билось. У Яновича вперше було так, аби навіть ніяк не комунікуючи, не бачачи до цього моменту і обличчя, почуватись так поплавлено і збуджено. Просто божевілля якесь. Очі пробігались тілом чоловіка навпроти, намагаючись нічого не пропустити. А подивитись явно було на що…
– Вітаю, ми знайомі? – першим почав діалог Спартак. Він, звісно, помітив те, як допитливо на нього буквально витріщались, але часу вглядатись просто не було, тільки не під час їзди. Але тепер.. зараз він чітко бачив, що цей чоловік виглядає дуже й дуже. Він доволі часто такий типаж пропускав у тих рідкісних моментах пошуку коханців, але цей чіпляв: ця його розстібнута на перший ґудзик сорочка, кучері та борода, що відливали рудим кольором. Чоловік перед ним виглядав приголомшливо, і в голові вже складались певні.. сюжети, від яких було неспокійно зовсім.
– Ні, але я вважаю, що це необхідно виправити буквально зараз. Я Євген.. хоча ні, краще просто Женя, – відповів чоловік, подумки підбираючи щелепу з підлоги. Янович тепер дивився чітко в обличчя співрозмовника та знову замислився. Ці сині крижинки замість радужки очей затягували, затягували ніби холодна вода в центрі озера у свої смертельні обійми, а вибратись з них була несила.
– Женя.. приємно, я Спартак, – Суббота допитливо оглядав Женю і надалі, не соромлячись та щиро сподіваючись, що Євген стояв тут весь цей час не для пари реплік, а з тими ж намірами, які мав тепер і він сам. Він вже міг бачити руки, що виднілись з-під сорочки, їм явно спортзал був не чужим місцем. – Мені треба відвести коня у хлів. Ти почекаєш тут чи..?
– Якщо я не заважаю, то я пішов би з тобою, – відчеканив Янович. Він не хотів пропускати і секунди можливості бодай поспілкуватись з чоловіком, а там вже як буде. Побачивши реакцією на свої слова майже непомітну усмішку на чужому обличчі, Женя все ж розслабився. Значить, він хоча б не набридає і його компанії раді.
Йдучи до хліву, між чоловіками ще не іскрилось, але напруга вже створювалась. То один, то інший то і робили, що підвисали на спогляданні один одного. Ближче все виглядало набагато деталізованіше, що приносило ще більше естетичної насолоди. Всі вигини тіла, які одяг підкреслював, хотілось вивчити, відчути краще, а голу шкіру пестити, поки на ній не буде відміток або ж коли їхній хазяїн не почне благати, благати коханця про більше. В голові паморочилось, а Спартак і Женя тим часом вже підійшли до необхідної споруди.
– І давно ти.. займаєшся верховою їздою? – спитав Женя, обводячи приміщення майже байдужим поглядом. Коли він починав, йому доводилось працювати в конюшнях, тому чогось незвичного тут не було зовсім.
– Трохи більше року, – промовив Суббота. Він завів Версаля на його місце у стойлі, майже в самому краю, і, видихнувши, додав. – Але такий привабливий чоловік мені трапляється вперше, знаєш.
Після власних слів кортіло одночасно дати собі прочухана і похвалити за сміливість, бо він міг як налякати Женю своїм настільки неприкритим фліртом, так і розставити всі крапки над «і» одразу.
«Ну звісно, навіщо думати над своїми словами, якщо можна йти на пролом, так, Суббота?!»
В Жені перехопило подих можливо.. четвертий раз за сьогодні? Якщо до цього певні сумніви й були присутні, то зараз все стало занадто очевидно. Спартак вважає його навіть не симпатичним, а саме привабливим. Формулювання міцно засіло в голові. Аби не надавати діалогу цієї незручної паузи, Євген продовжив:
– Не повіриш, але це взаємно. Ти.. доволі вправний у їзді риссю, це кидається в очі.
«Горить сарай – гори і хата».
– Тобі провести майстер-клас? – спитав тихо Спартак, відчуваючи чужий подих на своїй шиї. Це переходило в прелюдію, не менше. Так явно та завуальовано одночасно сказати про своє воління об’їздити чоловіка міг тільки він. Суббота буквально в секунду захотів розвернутись і повалити на сіно поряд Женю і.. Проте чоловік лише розвернувся обличчям до Яновича і погляд кидався від очей до губ й так по колу. Він не знав, врешті-решт, чи схоче Женя чогось саме тут, атмосфера була, м’яко кажучи, не найромантичнішою.
«Будь ласка, зроби хоч щось» – проносилось думками Спартака. Коліна поволі слабшали, а до головного вони так і не перейшли.
Женя, ніби читаючи думки Спартака, підхопив рукою підборіддя чоловіка та поцілував його. Гарячими вустами Женя захоплено вивчав чужий рот, поки в голові вибухали салюти. Він захоплював губи Спартака в полон своїх, повільно, але чуттєво притискаючись до тіла навпроти. Ось так швидко, менше ніж за годину після знайомства, вони вже стоять і цілуються у хліву, й від цього тілом поширюються сироти. Друга рука ніжно лягла на щоку коханця, погладжуючи великим пальцем все, до чого дотягувалась: щелепу, вилицю і навіть край вушка, яке стало гарячим. Цей факт чомусь вмить умилив Яновича. Також Спартак танув у його руках, піддавався його махінаціям у вигляді поцілунків і доторків, від чого було зовсім добре.
Чоловіки не слідкували на диханням, тому вже через деякий час відірвались один від одного. Притиснувшись лобами, вони просто мовчали та переварювали інформацію. Все ж таки, все сталось так раптово, проте пристрасть не давала часу на роздуми. Вони знову злились у поцілунку, язики переплітались в танець насолоди та воління і Спартак, відмерши з хвилинного ступору, хапався руками за білу сорочку Євгена, не думаючи ні про що, окрім задоволення та бажання. Він був готовий молити про те, аби отримати розрядку завдяки Жені, у будь-який спосіб. Саме тому стегна несвідомо терлись об пах Яновича, щоб бути ближче, щоб стало хоч трохи легше.
– Будь ласка..
– Чого ти хочеш, сонечко? Нумо, скажи і я дам тобі це, – приговорював Женя, переходячи цілунками на шию коханця. Ця витончена біла шкіра, без єдиної родимки або родимої плями, робила Яновича хмільним краще, ніж будь-який алкоголь. Вона була чистою, немов крапля роси, і хотілось це виправити. Кортіло залишити на ній свої мітки, засмокти, подарувати ось це почуття належності, про яке Спартак просив всіма своїми рухами. Просив тим, як хапався за нього і як намагався не стогнати, закушуючи губу. Тим, як дивився з-під напівприкритих вій, які потроху злипались по мірі того, як очі ставали вологими. Неймовірно.
– Я хочу тебе, дуже хочу, – ледь не стогнучи, сказав врешті Спартак. Його плавило, так плавило, як ніколи до цього.
– Добре, тоді нам треба якось сісти або.., – Женя не договорив, бо Спартак потягнув його прямо у сіно, яке лежало поруч і всівся на нього зверху. Така поза збуджувала ще більше, тому Янович поклав долоні на стегна Субботи і потягнув на себе, аби було зручніше, ближче і гарячіше. Цілуватись вони продовжили з тією ж завзятістю та палкістю. Руки бродили тілами, щоб мати змогу відчувати те, наскільки сильно партнер в цю секунду хотів. – Хах, ну то що там з майстер-класом?
Женя, звісно, жартував, бо для того, аби зайнятись сексом з проникненням, їм були потрібні комфортні умови, багато змазки та часу, а з цього всього вони мали лише збудження, яке треба було гасити тут і зараз.
Спартак лише про скулив від згадування пози, яку пропонував Женя, фантазія пускалась в танок лише від думки, а член реагував на кожне слово чоловіка. Суббота, аби не втрачати час дарма, потягнувся до власної блискавки, бо кожна хвилина відчувалась, як година довгого очікування розрядки. Женя допоміг йому стягти одяг, і тепер Спартак сидів перед ним в одній тільки футболці, в той час як штани та білизна лежали на підлозі. Чоловік почав було прикриватись, але погляд Яновича, який не те що поїдав його тіло, а спалював його вщент, додавав впевненості, тому Спартак відкинув умовності та відкинувся на руках, прогинаючи спину та відкриваючи всього себе. Ось так безсоромно та збуджено, як він зараз себе і почував.
В Євгена голова йшла обертом від тієї відвертості, яку показував йому коханець. Який гарний у своїй хтивості і такий чесний у прагненні отримати насолоду. Це вартувало багато чого. Женя сів зручніше, і почав руками проводити по тілу Спартака, спускаючись по животу вниз. Член Субботи вже стікав змазкою, тому Женя почав мастурбувати з голівки, аби не було зовсім сухо. Звуки, які видавав чоловік, спонукали до того, аби зробити ще приємніше, навіть не отримуючи нічого навзаєм. Очі блищали, а дихання збивалось, коли Женя дивився на Спартака, бо дивитись було на що. Спартак дивився на нього через привідкриту долоню, а в кутиках його очей збирались сльози. Цей вигляд заворожував так сильно, що Женя збивався з ритму рухів руки, але врешті зібрався. Не замащеною еякулятом рукою Янович притягнув партнера за шию до себе і почав нашіптувати:
– Мій хороший, тобі подобається? Такий бажаний, і весь в моїй владі зараз.
Спартак на ці слова простогнав у повну силу, бо ніякі морально-вольові присутніми вже не були. Йому так добре зараз від того, що говорить і робить чоловік під ним, і цей його погляд.. Субботу жахливо штормило на цих хвилях компліментів і насолоди, він не міг і не хотів стримуватись, тому лише підмахував у підтвердженні слів коханця. Здавалось, що він вибухне, якщо не кінчить в найближчі пару секунд.
– Я так хочу кінчити, зараз, будь ласка.
– Звісно, зараз ти все отримаєш, – говорив Женя, пришвидшуючи темп. Спартак перед оргазмом був чимось неймовірним. Такий спокійний і стриманий при знайомстві і такий щирий у хіті зараз, це не вкладалось у жодні очікування.
Оргазм затопив тіло, від чого Спартак лише тихенько проскулив. Вся напруга вийшла разом в потоками сперми, яка плямувала стегна і футболку, але про це він думав в останню чергу, насправді. Від такого різкого напливу задоволення Спартак лишився зовсім обезсилений, від чого ледь не впав на Женю, якби останній його не зловив. Євген поклав Субботу собі на плече, погладжуючи чоловіка по спині і м’яко, майже невідчутно цілуючи, куди попадеться: то в плече, то в шию або вилицю. Такого Спартака хотілось притискати до себе, враховуючи те, наскільки він горнувся у пошуках безпеки чи чогось такого, що Женя не був у змозі зчитати. Власне збудження приносило певний дискомфорт, але це можна було пережити.
Через декілька хвилин Спартак підвівся з такого теплого Жені і хотів щось сказати, але погляд перемістився на брюки Яновича. Суббота різко зашарівся, але в цю ж мить до нього прийшла думка, аби допомогти Жені впоратись з цим.
– Ти ще не кінчив, я міг би допомогти тобі, знаєш..
– Я не проти, звісно, але якщо ти цього не хочеш, то не варто, сонечко, – відповів на таку спокусливу пропозицію Євген, несвідомо піддаючись стегнами за таким правильним рухом його руки, яка стисла прутень через штани. – Так, будь ласка, ще.
Спартак замість слів пересів з Жені на підлогу хліву, стаючи на коліна. Чоловік розвів власними руками стегна коханця, який на це дивився, не моргаючи навіть. Такій реакції Суббота лише усміхнувся, і прийнявся розстібати штани Жені. Руки трохи дрижали від хвилювання, але він все ж впорався. Не знімаючи трусів, Спартак провів язиком по всій довжині органу, дивлячись коханцю прямо в очі. Вся безсоромність, яка в ньому була, виривалась разом з цими блядськими поглядами. Бачачи задовільний результат у вигляді ще частіше дихаючого Яновича, чоловік спустив з нього і білизну. Вологий і гарячий член, що виник перед обличчям, змушував слину накопичуватись, а очі наливатись вогнем цікавості. Він ще раз кинув око на Женю, який ніби завмер в очікуванні та нахилився до члену. Коротко зігрівши його диханням, у хід пішов язик. Він обсмоктував, лизав його і грався з уретрою, аби ж тільки спостерігати ту саму реакцію на обличчі Жені.
Євгена несло, і несло не по-дитячому. Весь образ Спартака ось такий, яким він показував себе зараз, зводив з розуму і вганяв у фарбу одночасно. Те, як він майстерно орудував своїм ротом було достойне як мінімум оди. Голова вправно рухалась, але цього було мало, і в одну мить захотілось хоч трохи повпливати на цей процес. Тому Женя поклав долоню на світлу маківку, ніяк не штовхаючись, але проводячи пальцями поміж м’якого волосся. Він поводив себе обережно, аби не натиснути занадто і не змусити партнера почуватись якось не так, але в одну мить Спартак зупинив рухи головою зовсім і тільки дивився на чоловіка знизу вверх. І Женя врешті зрозумів, чого від нього очікують і, схопившись за волосся Субботи, почав нахиляти його голову то вверх то вниз, отримуючи нереальну насолоду. Поступово рухи ставали швидше і глибше, і тоді Женя вже себе не бачив сенсу контролювати. Та і Спартак не виглядав надто невдоволеним: чоловік лише дивився прямісінько в очі, не припиняючи видавати хлюпаючи звуки і втягувати щоки.
На останніх рухах перед оргазмом Євген затримав руку на голові Спартака, аби зараз, ще трохи.. Він закінчив, відпускаючи руку від волосся Субботи, і відкинувся на сіно. В голові було пусто, а тіло періодично здригалось від пережитого оргазму. Через пару митей Спартак присів поряд з Женею, погладжуючи його по щоці. Янович на цей жест лише ластився, наче кіт, і щиро усміхався з заплющеними очима. В цей момент він був ледь не вперше настільки захоплений, щасливий і задоволений. Можливо, це саме те, що йому було треба: щось раптове, нетипове. І якщо вже він почав, тоді.. чому б не довести справу до кінця?
– Спартак?
– Я слухаю.
– Ти не хотів би піти зі мною у ресторан? І хочу уточнити, що це саме побачення, – навіщось додав Женя. Йому здавалось це правильним окреслити саме зараз.
Спартак на секунду завмер і потім видихнув. Щось в цьому чоловікові було таке, що хотілось не тільки одноразового сексу, а і якогось шансу на продовження. І от, Женя запропонував це сам. Він сьогодні просто щасливчик якийсь.
– Я не проти, насправді. Тим паче якщо прям побачення, – відповів Суббота, вперше за сьогодні яскраво усміхаючись з реакції Яновича, який виглядав як дитина, якій дали омріяний подарунок.
Можливо, їм дійсно варто було дати шанс.. Ніколи не дізнаєшся, у що може перерости звичайне хобі, еге ж?)
Додати до улюблених