Турбота

Нічне Кіото вражає своєю красою, неонові вивіски, фонтани, багатоповерхові будівлі, такого майже не зустрінеш на Окінаві. І не дивлячись на пізній час люди все одно гуляють містом, хтось іде з роботи, хтось на побачення, а хтось йде забирати п’яного хлопця з бару.

Прибувши на потрібну зупинку, Ланґа відкрив чат з К’яном.

Останні повідомлення:

-“Ланґа”

“Забери мене звідси”

“Мені сумно”

“Ти мене забереш?”

– “Ти п’яний?”

-“Трохи”

“Так ти мене забереш?”

-“Господи, де ти знаходишся?”

-“У барі”

“Я геолокацію скину”

-“Скоро буду”

Ланґа ще раз перевірив місце знаходження хлопця. Це був невеликий бар у підвалі десь у підворітті. Над дверима висіла неонова вивіска, деякі букви часто блимали, а деякі вже не світили. На диво, всередині заклад був не такий занедбаний як зовні. Трохи оглянувши приміщення Ланґа знайшов руду головешку, за котрою він сюди прийшов.

Хлопець сидів на високому стільці поряд з барною стійкою, за якою стояв бармен, натираючи келихи. К’ян сидів, склавши руки на столі і поклавши голову поверх. Підійшовши ближче, Ланґа зрозумів, що Рижик вже куняв носом.

– Скільки він випив?

– Три шоти, чотири бокали віскі та коктейль. – зі спокійним обличчям сказав бармен, продовжуючи натирати склянки.

– Я за нього заплачу. Ви приймаєте картки?

Вийшовши з бару Рекі ледь тримався на ногах, постійно затинався й падав, тому Хасеґава тримав його, щоб той раптово не впав у газон чи на дорогу.

Вже більше року хлопці переїхали з Окінави у Кіото. Вони навчались у різних університетах, що знаходились достатньо далеко один від одного. Ланґа знімав житло, а Рекі жив у гуртожитку при університеті, йому там подобалось, кльовий сусід і близько до закладу, тож його все влаштовувало. Хоча час від часу ночував у канадця, на вихідних і просто коли була можливість.

– Ммм, Ланґа, ти такий хороший. – дорогою до зупинки, Рижик почав притискатись до хлопця, що тримав його.

– Рекі, будь ласка, вгамуйся.

– Ти мене не любиш? – мляво запитав К’ян.

– Ні, не люблю, просто так сюди приперся за тобою. – саркастично видав канадець.

Трохи порозмисливши дивлячись на Ланґу К’ян промовив: – Поцілуєш мене?

– Рекі, від тебе спиртом за милю тхне, як протверезішаєш то поцілую.

– То не любиш?

Ланґа нічого не відповів, продовжив мовчки стояти чекаючи таксі. Рекі сперся скронею на плече Хасеґави, прикривши очі. Стоячи так, вони прочекали хвилин десять, до поки не приїхала їх машина. Ланґа посадив рудого на заднє сидіння і сів поруч.

Кіотські дороги навіть у вечір були переповнені машинами, це значно сповільнювало трафік. Квартира де жив Хасеґава знаходилась майже в іншому кінці міста від університету К’яна, цей бар був обраний скоріш за все тому, що він був неподалік від гуртожитку. Вони їхали біль ніж пів години, Рекі вже встиг задрімати й трохи поспати.

– Гей, Рекі, вставай. – Ланґа обережно поштурхав його у плече.

– Мм? – сонно промугикав К’ян у відповідь.

– Вставай, пішли додому! – Ланґа підхопив хлопця під руку, витягуючи його з машини.

Стоячи у ліфті Рекі куняючи носом, так і норовив заснути. Він сперся лобом об плече Хасеґави, намагаючись не втратити рівновагу. Він був достатньо тверезий, щоб розуміти що відбувається, але голова все одно була обертом.

– Так, чого ти один у барі напивався? – неочікувано прозвучало десь зверху.

Рекі трохи посовав головою і відповів: – Я взагалі-то хотів з друзями випити, але вони не прийшли, тож я зробив все, щоб не сумувати.

Ланґа запустив пальці у руду копну волосся, трохи пом’явши його у руці, через мить ліфт вже прибув на потрібний поверх.

– Пішли. – коротко окликнув Хасеґава.

З повертом ключів у отворі, двері відчинилися. Коли Хасеґава увімкнув світло, вони змогли зняти взуття, у Рекі це зайняло трохи більше часу, щоб паралельно утримати рівновагу.

Знявши взуття і верхній одяг, К’ян пішов до спальні хлопця й звалився спиною на ліжко, так, що його ноги торкались підлоги. Ланґа підійшов до кімнати й встав, спираючись плечем у дверному отворі.

– Тобі набрати ванну?

Рекі прибрав руку якою він затуляв очі, примруженим поглядом дивлячись на Ланґу. Порозмисливши кілька секунд він відповів: – А ти ідеш у комплекті?

Кути рота Хасеґави піднялись у легкій усмішці. – Я подумаю над цим.

– До речі, ти обіцяв мене поцілувати.

– Ти ще недостатньо протверезів.

К’ян насупив брови та показово відвернув голову, дивлячись на стіну.

– Ти на мене сердишся?! – піднявши брови, запитав Ланґа. Він був здивований що у цій ситуації Рижик ще знаходив привід, щоб ображатись.

Рекі продовжував мовчки лежати. У темряві було складно розгледіти бодай щось, тож Ланґа не помітив посмішки на обличчі К’яна коли підійшов ближче. Хасеґава сів поруч на ліжко, – Та годі тобі, я ж не серйозно.

У цей момент К’ян не витримав і розсміявся на всю кімнату. Ланґа навіть не встиг зрозуміти що сталося, коли Рекі схопив хлопця за светр й притягнув до себе, замикаючи в обіймах. Губи рудого торкнулись краю рота Ланґи, м’яко поцілувавши його. Спіймавши невдоволений погляд, Рекі знов поцілував його, на що отримав прикушену губу і присмак крові у роті. Але Ланґа не відсторонився, а тільки більше заглибив поцілунок.

Вже через мить Хасеґава жадібно впивався в уста хлопця; проводячи лінії коротких поцілунків, він линув до шиї та ключиць. Спираючись колінами навколо ніг К’яна, Ланґа нависав над ним. Завівши руки під худі хлопця, проходячи подушечками пальців уздовж ліній преса, дійшовши до ребер і чуттєвих сосків. Від рудого доносились глухі стони насолоди.

Поклавши руки на плечі Хасеґави, Рекі вплітав пальці у світлі пасма, стискаючи, трохи натягуючи волосся. К’ян відчував все: гарячі поцілунки на шиї, що так і зводили з розуму, те, як Ланґа втягував і трохи прикушував шкіру, а потім ніжно цілував немов вибачаючись, на контрасті з цим, холодні руки, що обвивали його тіло та шорсткий пластир на одному з пальців хлопця, що трохи лоскотно проходив по шкірі. Тканина штанів вже здавалась затісною, шов джинсів неприємно тиснула на чутливу плоть, а низ живота починав нити.

Коли Ланґа відринув, Рекі здивовано подивився знизу вверх. Хасеґава задер низ худі вище, тоді К’ян зрозумів що хотів хлопець. Він підвівся на ліктях і сів, щоб зручніше було стягнути елемент одягу. Закинувши худі якомога далі, Ланґа знов впився палким поцілунком на знак нагороди й відштовхнув назад на ліжко.

Рекі пильно дивився як його хлопець нависав над ним й слідом стягував верх. У світлі ламп коридору було складно щось розгледіти, але навіть силует і тьмяні ділянки тіла зводили з розуму. Хотілось торкатись, насолоджуватись кожним сантиметром; залишити сліди на цій порцеляновій шкірі – це злочин, який хотілось скоїти.

Вже напівоголений Ланґа дивився своїми блакитними очима на хлопця, вони ніби світились, хижо, і дивились лише на К’яна. Відкинувши кофту, він потягнувся до тумбочки. Діставши звідти щось, кинув поруч із К’яном, скоріш за все це були презервативи зі змазкою.

Ланґа знову прилинув до гарячої шкіри, спускаючись все нижче, проходячи мокрою доріжкою по животі, цілуючи шкіру поруч із поясом брюк. Розстібнувши ґудзик і блискавку, Ланґа стягнув штани разом з білизною. Сівши поміж оголених ніг хлопця, Хасеґава погладжував стегна підіймаючись все вище, викликаючи шквал мурашок по шкірі К’яна. Забравши пляшечку що лежала поруч з хлопцем, канадець вичавив трохи собі на пальці. Холодний гель торкнувся чуттєвої шкіри, спочатку проходячи уздовж кільця м’язів, а потім обвиваючи його поступово натискаючи та вводячи фаланги пальців. Крайній раз коли вони займались сексом, був на минулому тижні, тож з цим особливо проблем не було. Коли обидва пальці достатньо увійшли, вони почали розходитись, даруючи неприємно-тягуче відчуття. Але його заглушували теплі поцілунки у зоні ребер.

Завівши долоні за шию Ланґи, К’ян провів великими пальцями по горлу, тиснучи ними на низ щелепи, змушуючи підняти голову. Дивлячись у янтарні очі, Ланґа швидко здогадався чого хотів хлопець. Прилинувши до червоних губ К’яна, Ланґа відчував його гаряче, збите дихання. Втягуючи й прикушуючи ніжні вуста, сплітаючись язиками; присмак алкоголю все ще був відчутний, але це вже нікого не хвилювало. Діставши пальці, Хасеґава отримав протягнутий стогін, легкі вібрації пройшлись по вустах. Ланґа відсторонився від хлопця, оглядаючи його, вигляд згори ще більше збуджував. Руде волосся було розкидано на білому тлі, розсипані червоно-бардові плями по тілі хлопця, вологі очі та червоні, розпухлі губи через які хлопець тяжко хапав повітря.

Біля К’яна знову впала пачка презервативів, але вже без одного. Холодні руки Ланґи торкались боків, лоскотно спускаючись все нижче погладжуючи живіт великим пальцями. Рекі відчув як хлопець поступово входив, аж до поки тіло не вдарило струмом. К’ян вигнувся у спині, шквал мурашок пройшов по всьому тілі, приємні відчуття розливались по м’язах, у вухах ритмом стакато бив пульс. З губ Рекі зірвалось кілька гучних стонів.

Нависаючи зверху, Хасеґава теж тяжко дихав через рот. Нахилившись до Рекі й коротко поцілувавши його, Ланґа прошепотів в уста: – Я ж можу?

На що К’ян коротко мугикнув, запрокинувши назад голову, намагаючись вхопити ще трохи повітря. Коли Ланґа почав рухатись, набираючи темп, Рекі міцно тримався за боки хлопця, стискаючи й дряпаючи їх короткими нігтями. Провівши холодними пальцями уздовж члена К’яна, від нього донеслось протягнуте скиглення. Розтерши передеякулянт поміж пальців, Ланґа повільно, а потім все швидше проводив по чутливій плоті, вибиваючи все більше стонів з хлопця.

З кожною новою миттю тіло все більше наповнювалось відчуттями, дотики що так зводили з розуму, коли Хасеґава потрапляв по простаті тіло пробивало струмом. Хвилин цієї насолоди перетікали у вічність. З кожним новим рухом жар все більше сповнював тіло і розум, доводячи до спалахів перед очима.

З протягнутим стоном Рекі перший кінчив собі на живіт, через кілька фрикцій Ланґа теж дійшов піку, увійшовши в хлопця до кінця. Ще кілька секунд обидвоє жадібно хапати повітря.

Викинувши використаний презерватив у смітник, Ланґа впав поруч, досі намагаючись вирівняти дихання. Нахиливши голову набік, він дивився на хлопця, до поки той не звернув на нього уваги.

К’ян піднявся на ліктях й нахилився, коротко цілуючи Хасеґаву, відринувши він моментально вкусив хлопця біля згину шиї, пару разів поцілувавши травмовану шкіру.

– Ай! За що?!

– Щоб було все чесно.

Ланґа подивився на торс хлопця який був весь у багрових плямах, піднявши погляд на янтарні очі.

– Все-таки, мабуть, треба набрати ванну.

Посміхнувшись, Рекі коротко видав, – Так, мабуть.

***

Сонячні промені тільки пробивались крізь жалюзі, у кімнаті пролунала мелодія будильника. Ланґа посовав головою і незадоволено гмикнув у спину К’яна. Ігноруючи звук кілька секунд, він все-таки відринув від хлопця, щоб перевернутись і вимкнути будильник. Покліпавши очима, сонно оглянувшись по сторонах, він подивився на мирно сплячого К’яна. Його волосся стирчало у різні сторони, спадало на обличчя. Хасеґава трохи усміхнувся та нахилився, щоб коротко поцілувати у скроню й вилицю.

Одягнувшись, канадець трохи поштурхав К’яна у плече намагаючись його розбудити. На що той підняв невдоволений погляд на Ланґу, намагаючись сфокусувати зір.

– Прокидайся. – коротко сказав Хасеґава.

Ступаючи босими ногами по холодному паркету коридора, він забрів до кухні. Поки готувалася кава, зі спальні донеслось: – Ланґа, а де мої труси?!

_________

Дякую за читання. Будь ласка оцініть роботу якщо вона вам сподобалась.

Додати до улюблених