Ввечері після роботи УПА був чомусь втомлений та ніби трохи стурбований це помітила Україна, коли він вночі пішов на кухню думаючи що його ніхто не почує. Куди це пішов УПА перша година ночі!? Піду перевірю як він. Можливо щось сталося? Україна вилізла з ліжка залишивши її кицьку саму. Вона одягнула кімнатні капці та дуже тихо пішла по сходах, у одній нічній сукні прохолодно, але вона на це уваги не звертала. Темно хоч око виколи подумала про себе дівчинка. Вона ступила на підлогу в коридорі і почула шепіт брата. Але що її ще здивувало був він не сам.
– Британія послухайте мене у видавництві всі як на голках. Неподалік Гоґсміду стався напад смертижерів! Це поки що не розголошують. Вони знову вийшли з пітьми, а це означає що вони щось шукають і їхній Лорд повернувся…
Україна тихо підійшла блище, але так щоб якщо що сховатися в їдальні.
– УПА я розумію, але їй потрібно навчатись. В ній великий магічний потенціал і якщо його не розвивати вона буде дуже вразливою. Сам подумай, як вона зможе себе захистити в разі чого?
Брат зітхнув.
– Ви праві, але Британія прошу вас приглядайте за нею. Якщо смертижери знають що зробила моя сестра…вона буде мішенню для всіх підопічних Лорда.
– Я знаю, я дуже багато про це думав..і..я буду за нею наглядати. Обіцяю…
Світло від свічки на кухні згасло і Юкі ледви встигла тихо забігти в їдальню. Вона закрила рукою рота, поки Британія прислухався до тиші він трохи постояв, а потім вони з УПОю розійшлися.
Коли кроки затихли дівчинка почала тихо йти по сходах стараючись щоб її не почули. У пітьмі було важко щось розгледіти, але неочікувано їй в очі вдарило яскраве холодне світло. Коли воно трохи зменшилось Юкі помітила що кулон на її шиї сяє.
– Але…Як?
Дівчинка говорила шепотом. Потім розберусь треба дійти до кімнати. Вона тепер просувалась швидше, а коли була і зовсім близько до дверей її хтось окликнув.
– Україно?
Мені кінець. Україна повернула до голосу голову і зраділа. Це був Канада. Він був дуже здивованим не дивлячимь на сонний стан. Він підкрався блище. Вказав пальцем на світло на грудях дівчинки.
– Що це?
– Довга історія. Я тобі все завтра розповім, гаразд?
– Добре…
– А зараз розходимось
Юкі тихо зачинила двері, кулон ще досі світився, а коли дівчинка знову залізла в ліжко кулон перестав сяяти. Україна думала про розмову. Що я могла зробити? Чому УПА так сказав? Про смертижерів мені розповідав Британія, але навіщо їм моя смерть… З такими тривожними думками вона заснула.
Темрява, якась кімната, слабке світло надходить лише від газової лампи. Юкі не розуміла де вона, оглядаючи кімнату помітила жінку…чомусь дуже знайому. Вона колисала якусь маленьку дівчинку. У серці била тривога така атмосфера нагнітала… Вона не знала що робити, проте неочікувано потувся вибух. Вона бачила, як вхідні двері в будинок розлетілися на друзки і зайшла постать у чорному плащі.
Газова лампа почала страхітливо блимати ніби від пориву вітру. Почувся злісний смішок це сміявся чоловік у мантії.
– О люба, ЗУНР, невже ти гадала що зможеш заховатися від мене тут?, – він зареготав, а тоді навів паличку на жінку.
– Ти така ж наївна, як і твій чоловік. Він був не тільки наївним, але й дурним.Саме тому він тепер мертвий.
– Нііііііі ні ні, цього не може бути… Не може…
Обличчя жінки розплилось у болю цілковитому болю, а очі налились слізьми. Вона закричала ніби не своїм голосом.
– Я тебе ненавиджу!!! – серце Юкі також чомусь розривалось вона не могла бачити такі страждання.
– О не драматизуй. Ти ще будеш просити про мою ласку. Що ж підійдемо до діла. Ти станеш на мій бік? Бік сильних, чистокровних та могутніх чарівників. Чи сконаєш такою ж жалюгідною як зараз? Знаєш твоя донька була б чудовою темною чаклункою. Хоч її батьки і були боягузами, її ми могли б чудово виховати. Так як і всіх сильних чаклунів. Ну що скажеш ЗУНР? На чиєму тепер ти боці? – він вимогливо чекав, але чекати не було потреби.
– Ні, ніколи. – голос жінки був твердий, як сталь.
– Подумай краще, мила. Якщо ти зробиш неправильний вибір ти помреш, як і твоя донечка. Якщо ж зробиш правильний отримаєш життя собі та своїй дитині.
Видно що жінка на секунду засумнівалась. Дівчинка тим часом підійшла до особи в плащі її ніхто не бачив і не реагував. І неочікувано почулась відповідь.
– Я повторю. Ні, ніколи. – її голос стишився.
– Ти зробила свій вибір… Авада Кедавра! – промінь зеленого світла був миттєво направлений на жінку. Вона повернулась до закленання спиною. І закричала, коли заклинання в неї влучило. Вона впала додолу, а її дочка опинилась на землі. Жінка простяглась на долівці її очі широко розкрилися, а тіло обм’якло.
Україна закричала не своїм голосом, вона підбігла до жінки припала нед нею. Вона згадала що це за особа…Це її мати яку вона втратила. Втратила через Темного Лорда. Вона не знала материнської ласки, не знала батька, не знала як це взагалі їх мати, а все через нього. Особу за її плечима.
Неочікувано її хтось почав трусити. І ось вона лежить в своєму ліжку, а над нею сидить схвильований брат. А поряд і Британія.
– Україно що сталося?- брат помітив її сліди від сліз.
– Я… мені приснився сон…Сон в якому вбили нашу маму!
Британія остовпів, а УПА тим більше.
– Її вбив Темний Лорд. Він прийшов у будинок і хотів вмовити її перейти на його сторону. Сторону зла та чистокровності,…але вона не погодилась. – Юкі зупинилась і глянула на Британію. В його очах був такий же біль що і в її.
– І він її вбив…
По щоці дівчинки пробігла сльоза. Брат дивився одну мить на сестру, а потім міцно обійняв. І вона його. Британія пустим поглядом дивився на підлогу і заговорив.
– Цей сон це відтворення твого минулого Україно. І нажаль це було в реалі, але десять років тому.
– Це в минулому..- заспокоював УПА Україну. – головне що ми живі і можемо плекати пам’ять про батьків.
Британія який до того стояв сів на стілець біля ліжка. Настали хвилини тиші, сумної тиші.
Сьогодні 31 серпня, тому Україна з братом, Канадою та США покинули будинок Британії та вирушили додому до України щоб Україна зібрала речі для навчання в Гоґвортсі. А Канада та США вже зібрали речі. Хлопці вирушили додому до українців бо їхній батько вже поїхав у Гоґвортс і УПА проведе на потяг всіх троьх. Будинок Британії був на відстані від Гоґсміду, тому вони скористалися флу порошком. З’явились вони у невеличкій вітальні. Там біля однієї стіни був камин два червоних крісла, а на протилежній стіні полиці з книгами. Вони вийшли з камину.
– Я піду збиратися.
– Я з тобою, – Канада, як і його брат залишив речі в вітальні.
Вони з Україною пішла до неї в кімнату. Будинок в них одноповерховий. Заходячи з вхідних дверей є відносно вузький, але довгий коридор. Ліворуч по стіні є кухня, гостьова кімната та ванна кімната, по правій стіні кімната УПА, України. А ось в самому кінці коридору прохід у вітальню. Будинок не розкішний, проте затишний.
Дівчинка зайшла до себе в кімнату, а за нею Канада. Вона вже взяла одну з валіз та почала наповнювати одягом який може знадобитися.
– Слухай, Україно, ти пам’ятаєш що було сьогодні вночі?
Юкі на мить зупинились складати одяг і задумалась.
– Так пам’ятаю
– Розкажи що то було за світло в тебе на шиї?
Вона сіла на ліжко біля нього, дістала кулон.
– Цей кулон я знайшла у скрині яку мені приніс твій тато. Він сказав що та скриня належала моїм батькам і що всі речі в ній тепер належать мені. Ну я і знайшла його в цій скрині. Одягнула, тому що, він мені сподобався, але тепер розумію що він незвичайний. Я сама не очікувала що він засвітиться, але це сталося.
Очі Канади загорілись цікавістю.
– Крутяк, цікаво що він ще робить?
– Не знаю
– Канада, доречі я ще позавчора хотіла тебе дещо запитати.
– Що саме?
– Вибач що запитую, але де твоя мама?
Хлопчик знітився він якось згас.
– Не знаю. Мама просто від нас переїхала навіть нічого не пояснивши, лише сказала що буде навідувати…
– І все?
-Так, – він затих.
– Дивно, а вони з твоїм татом не сварились останнім часом?
– Та ні
– Тоді це дивно
Хлопчик зітхнув та похитав головою у знак згоди. Подруга вирішила підтримати його тому підбадьорливо погладила по плечу. Він злегка усміхнувся.
Україна закінчила складати першу валізу та перейшла до іншої.
– Як гадаєш на який гуртожиток тебе розподілять? – Канада здається вже збадьорився.
– Навіть не знаю
– А на який хотіла б?
– Ну швидше за все Ґрифіндор, а ти?
– Я також
Ще одна мить і валізи України були готові. Вона всілась на ліжко біля Канади. Що мене чекає в школі? Якщо УПА такий стривожений то справи погані. Із його слів я стану мішенню для смертижерів. Щей цей сон і кулон. Все якось закручується не туди куди потрібно. Не так я уявляла початок навчання.
Лондонський вокзал. Люди з валізами, сумками поспішають зайти в потяг, а деякі сидять і чекають на свій. Вир стількох людей збиває з пантелику. По старенькій бруківці ступає УПА він сьогодні в чорному костюмі зверху пальто та з капелюхом його темне каштанове волосся трохи розтріпалось від вітру що сновигає вулицями Лондона, зовні він спокійний, але голубі очі занепокоїно спостережливі. За ним йшли США, Канада та Україна зі своїми візками. Всі з піднесеним настроєм. Україна сьогодні у трапецієподібній чорній спідниці нижче коліна, білій сорочці та зверху накинутій бурдовій в’язаній кофтині, яка з ґудзиками. Світле волосся розпущене, але трохи вище віска зібране неведимками. Канада у білій сорочці та штанях, а його брат у якійсь кофтині з надписом та темно-зелених спортивних штанах. На очах у США чорні окуляри. Вони йшли по платформі пройшли сьому, восьму зупинились між дев’ятоя та десятою. Вітер розвівав волосся України.
– Отже тут прохід на платформу дев’ять і три чверті. Щоб туди потрапити потрібно розбігтися та пройти крізь стіну. США, давай ти перший покажи їм як потрібно.
Він став навпроти стіни та з розбігу побіг на неї, він зник у стіні.
– Давайте тепер ви.
Канада вдихнув та став навпроти стіни.
– Удачі, – побажала йому подруга. Хлопчик пройшов крізь стіну. Тим часом УПА повернувся до сестри.
– Значить так, сестричко я тебе знаю тому хочу побажати лиш удачі. Цей рік буде не злегких, але все буде добре. Якщо щось станеться звертайся до Британії і ще одне.
Він витяг щось з кишені. Це був якийсь брудний клапоть сувою.
– Це тобі.
Він протягнув його їй.
– Це карта Мародерів. Щоб побачити на пергаменті мапу, потрібно доторкнутися до нього чарівною паличкою і вимовити: «Урочисто присягаю не затівати нічого доброго!» , а щоб приховати її, треба торкнутися чарівною паличкою і вимовити: «Шкоди заподіяно!»
Україна зачудовано глянула на нього.
– А навіщо це мені і звідки ти це дістав?
– Я тобі це дарую, щоб ти знала хто біля тебе поруч може ошиватися. А ось звідки я це дістав тобі краще не знати. Головне правило не розповідай нікому з учнів чи професорів що вона в тебе бо отримаєш ще ту догану. Затямила?
– Так точно, шеф! – УПА засміявся, а Україна поклала карту в велику кишеню спідниці.
– Добре біжи Канада тебе вже зачикався.
Хлопець спостерігав, як сестра проходить крізь стіну. Коли вона вже зникла він прошепотів.
– Я знаю що ти все зможеш, сестричко…
Після чого насунув капелюх на голову так щоб його очей не було видно. Коли він вийшов з залізничної станції він завернув у один із темних провулків міста. Поки він йшов його зупинила якась персона у каптурі.
– Кудись поспішаємо? Я ось маю багато часу, потеревенимо старий друже?
Голос незнайомця був хриплий, але УПА дізнався хто це і зрозумів мирно вони не розійдуться.
– Який я радий тебе бачити, шкода тільки що я поспішаю.
– Нічого, для мене час знайдеш.
Силует та УПА витягли палички одночасно. Готуючись до бою.
– Яка в тебе гарна сестричка, – глузливо зауважив силует.
– Шкода тільки що…її вже дехто собі приглядів.
– Що?!
Тепер два силуети ходили колами наводячи палички одне на одного.
– Що ти верзеш! – голос хлопця був холодний, як сталь.
– Ну а що? Вона повністю задовільняє смаки нашого Лорда. Але ти не хвилюйся поки що ми її не чіпатимемо, але колись настане цей момент…
– Тільки спробуйте я вам особисто горлянки переріжу.
– Чули ми про твої хвацькі вміння. Але навіть ти УПА нам не зможеш протистояти. Бувай. Ще зустрінемось.
І силует розвіявся чорним димом. Через секунду і зовсім за ним слід простиг.
– Ще побачимо хто кого.
УПА сховав паличку і далі продовжив йти провулком. Його обличчя ховала тінь від капелюха. Скоро зовсім скоро щось станеться, щось жахливе. Треба зібрати орден фенікса знову. Темрява знову шукає шляхи заволодіти світом.
Додати до улюблених