Ця робота написана на челендж #Поттер_Музичний
Пісня: “Epolets – залиш мене”
“Там де гори є, де річки беруть початок свій, де сонце сідає”
Вогняним почварам знадобилось менше часу ніж здатне вловити людське око, що б заполонити весь кабінет Захисту від темних мистецтв і трохи більше миті, що б залучити кожного в ньому в свій танець та паніку.
Горіло все, через дим не було видно нічого, і біля вікна та дверей чатувало по одній тварюці, вичаклоувати воду не було сенсу, вона митєво випароувалась.
-Будуть з тебе люди, Вінсенте!-і божевільний регіт.
Амікус Керроу стояв у самому центрі кабінету, і не надто переймався тим, що горить його одяг.
-ВІНСЕНТЕ, ВІНСЕНТЕ, ГЛЯНЬ НА МЕНЕ ТАК.- Керроу знадобилась лиш мить, що б опанувати себе, й зробити голос гучнішим та зосередженішим.
-ГАРАЗД, А ТЕПЕР ВДИХ-ВИДИХ, ЦЕ ТРЕБА ПРИБРАТИ НАЗАД В СЕБЕ.
Креб стояв поодаль ніби намагаюсь прикритися вогняною завісою. Заворожений тим, що створив, щось настільки сильне та прекрасне.
“закрутило вітром, підняло у небо,
заблищало світло й нічого не видно,”
Відчуття були грандіозні. Він ніколи не відчував в собі стільки сили, як за цю мить. Це було полум’я, що митю спалахнуло всередині нього та замість того, що б розростатися вийшло назовні. А зараз лиш її відголоски пульсували жаром по тілу, яке зараз відчувалось як купка попелу.
“я – як звір у пастці, руки мої зжаті,
я не тямлю що зі мною буде далі”
В пам’яті не лишилось, як він прибрав це, але те що йому вдалось- факт. Це відчуття, шалений сміх Керроу та спалений вщент кабінет. Усе, що лишилось в пам’яті від першого Зложару.
-АВАДА-КЕДАВРА.
-Вінсенте моє ти сонечко, 25 очок Слизерину.
Авада, що пройшла блискавкою по всьому тілу, а потім паличкою, була далеко не такою, як Зложар. Це було ніби удар струмом. Швидко і майже безболісно.
Під ногами мертва маґелка, 3/4 присутніх дивляться на нього з ненавистю, а Алекса Керроу, щебече про обдарованість.
-Ну хоч щось в тебе виходить по-людьски- каже,-Драко з кислим обличчам, коли вони рухаються коридором.
Креб зловив себе на думці, що з майже року навчання пам’ятає лиш кілька уривків, але вдіяти, щось було пізно. Тепер він жив від одного уроку “захисту” до іншого, від одного міцного закляття до іншого, все інше втратило смак та сенс.
“Я заплющую очі, бачу там – дикі танці й ночі”
Під ногами корчився, якийсь ґрифіндорець. І Кребу так само хочеться кричати, поки є сили. Ця манія забрала в нього нормальний сон, у тілі 24/7 збиралася магія, але випустити її вже у знесилого тіла не було сил, а коли йому вдавалось заснути то снився лиш Зложар.
“залишаюсь в них досі як в пеклі сам”
У Ґойла не погано виходив Круціо, але це далеко не те, він не відчував те, що чаклує. Очі горіли не від процесу а від результату. Ґреґорі просто подобалось спостерігати за стражданнями і нічого б, не змінилось як би в їх парі хтось інший вичаклував цей “Круціо”
“кричу мовчки і потім просинаюсь я”
Рано чи пізно це мало б скінчитись, як би не Потер знайшлась, якась інша причина. Випустити свій останній Зложар і дати себе поглинути.
Додати до улюблених
Це було дуже круто, Ніжність у тебе так афігено вийшло. Продовжуй так само, мені дуже сподобалась кінцівка де він зложарився. Шкода того хлопчика, але я хочу продовження.😑
🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥, 🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥, 🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥.
Який же нетривіальний вибір головного персонажа. Чесно кажучи, я взагалі мало робіт читала з Кребом, а тут він ще й в центрі подій. Це цікаво, я люблю дивитися на новий погляд. Чудова була ідея написати саме так, бо це дає нам можливість відчути, що навіть такі от негативні персонажі, до яких ми звикли ставитися, як до суцільних поганців, є живими людьми і можуть мати глибокий внутрішній світ і емоції. І пісня теж гарно вписується в текст.
Дякую Вам за роботу і бажаю творчих успіхів 🤎
Вітаю, я з ланцюжка)
Вау, вау, вау і ще раз вау! Це було прекрасно, навіть шедеврально! Слухаючи пісню і читаючи ваш фанфік, я зрозумів що пісню точно писали щоб описати почуття Креба) Хоч я і давно читала книги, і не зовсім розумію що відбувається, та відчуваю що ви дуже любите цю фанхату) Ваш текст дуже цікавий і гарно написаний, по ньому видно що Гарі Поттер у вашому серденьку)
А у моєму буде місце цій роботі) Натхнення вам^^
Пісня вам випала офігезна, і ви дуже вдало втілили ту серйозну, поглинаючу емоцію, яка там є. Відчули щось, що підкорює, ламає самоконтроль, щось стихійне. І слабкість людини, яка хоче реалізуватись бодай в чомусь. Навіть, якщо це зло, проте потужне зло, навіть якщо треба буде врешті заплатити. Вийшло правдиво та експресивно.
Дякую)
І вам дякую, за ці теплі слова. Я б сама так не описала свою роботу🥰. Просто приємно, що ви помітили це.
Ух, це було потужно. Водночас нагадує часи коли сама чимось захоплююсь так, що все інше втрачає сенс, і страшні часи на початку війні, коли все окрім ненависті втрачало сенс буквально…
Я відчула емоцію, відчула це почуття і навіть жар полум’я на шоках. Потім вже послухала пісню, відкоригувала з огляду на неї. Класна робота, сподіваюсь будуть іще))
Якщо у вас буде час і наснага, рекомендую звернути увагу на форматування дефісів і тире: у вас то одне, то інше в діалогах, це виглядає трошки неохайно.
Дуже гарна робота, я рада, що ви не посоромилися залишити мені посилання на неї! Красно дякую!
А вам, дякую що знайшли час, та слова, що б написати відгук. Дякую, що помітили, що ця історія це історія про страсть, бо слухаючи пісню мені уявлялось: страсть та вогонь, бо в ГП лиш один перс вмів “гратися з вогнем” а далі за логікою. Так дефіси і тире, моя вічна проблема, дякую що і це помітили.🥰🥰🥰
Якось боляче за нього Т-Т
Але ж, зараз йому точно не боляче.
Дякую що прочитала ❤️
Ти настільки даремно переживала щодо роботи! Мені так сильно подобається те що вийшло. Пісня ідеально відчувається в тексті саундтреком. Дуже цікаво було влізти в голову Вінсенту, завжди подобається ставити себе на місце тієї іншої сторони. Робота перевершила всі сподівання на пісню, спасибі за неї.
І тобі сонце за коментар та відгук. Я вважала її невдалою, через те, що писала в останній момент. Твої слова дуже довго гріли і гріють моє серце досі.