Прокинулась я від того що почула гучний звук, на годиннику вже було 10 година ранку, чорт не треба було пізно займатись малюванням, я швидко почала збиратись, як завжди я одягла кофту оверсайз, щоб ніхто не бачив моїх синців, широкі штани, чорні кросівки, кепка і окуляри, забравши з собою сумку і закривши квартиру, Канішевська пішла в метро, бо те місце було трохи далі від неї, зимовий Київ був доволі гарним, хоч і холодним, я любила його, незважаючи на те що тут сталось багато поганих подій, все таки вдома було добре..
Запоріжжя, 11 років тому, школа №152:
Сьогодні випускний вечір, нарешті доросле життя, Київ і університет, якщо чесно я буду сумувати за ними всіма, тепер назавжди наші дороги розійдуться, і я подивилась на себе у дзеркало, побачивши там розкішну і гарну дівчину, з дівчини для биття я перетворилась на королеву класу, неочікувано чи не так, у двері подзвонили, я без вагань відкрила, це була Марта:
— Привіт моя сонячна, яка ж ти сьогодні гарна..
— Дякую. Самій не віриться, що скоро я закінчу школу і поїду в університет до Києва. — вихвалялась подруга:
— Шкода що ти вже їдеш, я буду сумувати. — зітхнувши, вимовила Марта:
— Та ну ти чого, ти ж через два роки приїдеш і тоді будемо частіше зустрічатись.
— Але це так довго.. – з смутком сказала та:
— Я обіцяю, що дочекаюсь на тебе. І ніхто нашій дружбі не завадить – дівчата обійнялись і пішли пити чай
Київ, теперішній час, метрополітен:
Поки я згадувала все це, до вже доїхала до пункту призначення, пішки я йшла ще 5 хвилин і зайшла туди, де назавжди змінилося моє життя, мене помітив якийсь хлопець і сказав:
— Перепрошую, ви випадково не Лада?.
— Так, я Лада.
— То проходьте за мною. — ми пішли на другий поверх, на зустріч нам йшов Остапенко і колега звернувся до нього:
— Толік, якщо все буде гаразд у тебе буде нова співведуча, знайомся Лада Канішевська, журналістка зі стажем, спеціалізується якраз по твоєму профілі, тож раджу тобі спрацюватись з нею. — чоловік наділив мене не дуже щирим поглядом і випалив до того:
— Для чого мені ця помічниця?! Я нормально працюю з Сашею, що не так? – а сценарист розлючено промовив:
— Бо Саша захотіла працювати з Щербиною, так зрозуміло?! Не дай бог, буде хоч одна скарга, отримаєш догану! — Толік закотив очі і відказав до Лади:
— Гаразд, я зрозумів. Я Анатолій Остапенко, приємно познайомитись. – злим голосом пробурмотів співведучий, і відтоді почалася наша щира ненависть, яку я не розпочала
Знайомство від обличчя Толіка:
Я йшов з студії, бо всю ніч монтував відео з новинами на цей тиждень і виклав його на ютуб, аж раптом бачу Чиркова з якоюсь дивною дівчиною, я побачив на її обличчі слово депресія, але вирішив не робити скандалу, допоки до мене не звернувся Сергій:
— Толік, якщо все буде гаразд у тебе буде нова співведуча, знайомся Лада Канішевська, журналістка зі стажем, спеціалізується якраз по твоєму профілі (журналістські розслідування) тож раджу тобі спрацюватись з нею. — я помітив її одяг, оверсайз, широкі штани, кросівки і чорні окуляри, відразу відчувши що ми не спрацюємось і я сказав все що було у мене на думці:
— Для чого мені ця помічниця?! Я нормально працюю з Сашею, що не так? – а Чирков розлючено промовив:
— Бо Саша захотіла працювати з Щербиною, так зрозуміло?! Не дай бог, буде хоч одна скарга, отримаєш догану! — я з цим не змирився, але сказав до Лади:
— Гаразд, я зрозумів. Я Анатолій Остапенко, приємно познайомитись. – злим голосом від безсоння і від того що вона буде тепер працювати зі мною, прошипів я і з тих пір ми були ворогами на роботі, втім я і подумати не міг що це переросте у більше, ніж просто стріми і новини від Телебачення Торонто..
Ми прийшли до кабінету, я намагалася не виказувати свою злість на Толіка, хоч це і погано вдавалось, але я не могла заглушити це, бо тепер з цією людиною я мала працювати, сценарист нарешті представився:
— Перепрошую, я забув представитись. Я Сергій, Сергій Чирков. Сценарист Телебачення Торонто. Ви на нього не звертайте увагу, у нього півроку тому дружина померла, раптовий серцевий напад і все, не змогли врятувати..
— Мені шкода.. Але це не дає приводу так зі мною поводитись.
— Він тільки-но почав працювати нормально, раніше був дуже злий і весь час думав про неї.
— Ну він її любив схоже, якщо такий довгий час не міг оговтатись.. Щось ми вже від теми відійшли, перепрошую.
— Нічого. Зараз будуть стандартні питання і після них, я попрошу написати статтю на одну з тем які я вам запропоную, гаразд
— Добре. — з легкістю у голосі сказала я, хоч і було невелике хвилювання, все ж, Чирков почав задавати мені питання по співбесіді
Квартира Марти:
Я прокинулася від того що на мій телефон хтось дзвонив, я не побачила але це був Макс, я взяла слухавку:
— Привіт Марто, ти мене вибач за вчорашнє, я просто не думав що ти не любиш вечірки, могла би на чай запросити ми би поговорили нормально.
— Мені немає про що з вами говорити, вибачте, але я зайнята — я не хотіла говорити з ним, бо не хотіла бути використаною для когось, як це було 2 роки тому
Київ, 2 роки тому, квартира Марти:
— Хлопець якого я люблю, нарешті запросив мене до себе. Я так цього хотіла. – казала я по телефону до Лади:
— Це нічим хорошим не скінчиться, тому що ви знайомі лише тиждень, але як хочеш, це твоє право.
— А може ти мені заздриш, у тебе давно не було хлопця, чи не так.
— Заздрити?. Цікаво чому.
— Бо у тебе трапився поганий хлопець, а зі мною це точно не трапиться.
— Удачі провести час, але щоб потім не приходила до мене.
— Домовились – я вибила слухавку, і шкодую що не послухалась її, бо невдовзі сталася найбільша помилка у моєму житті, вийшовши з квартири, я пішла на інший квартал, Макс був неподалік від мене (це не Щербина), і він був гарний, це і погубило мене, постукавши до нього, він відкрив доволі швидко і змінився у погляді, коли побачив моє відверте вбрання:
— Привіт сонце, проходь.. – той запросив мене до квартири і я зайшла, не знаючи що трапиться далі:
— А ти гарніша, ніж я вважав.
— Дякую, я знаю.
— Яка ж ти.. Хочеться тебе всю.
— Та ні, я думала ми просто подивимось фільм і все таке.
— Ну ти що, який фільм?. Краще поп’ємо чаю, який ти любиш.
— Чорний.
— Якраз у мене є — Макс почав робити чай, а я заглянула в телефон і вирішила написала повідомлення Ладі:
— Лада, схоже ти була права, щось тут не те, врятуй мене і подзвони, прошу.
— А що ти робиш?. — сказав хлопець, помітивши мене за телефоном:
— Я просто в інсті сиділа, відповідала клієнту по роботі.
— Зрозумів, а ти звідки?.
— З Запоріжжя, я ж писала.
— Та так, просто питаю. Не хвилюйся, все гаразд. — мовчки, дивлячись одне на одного, раптом я запитала:
— Ти точно не маєш на меті нічого такого?.
— Ні, ми просто подивимось фільм. А ось і чайник. — Макс налив нам чай і підсипав мені снодійного, той дав кружки і ми почали говорити про щось, далі темрява, коли прокинулась, то побачила себе у ліжку голою, поряд Макс, я розбудила його і одягаючись, почала кричати:
— Що ти зробив?!. Чому я гола?.
— Сама винна, що спокусила мене. Могла би і не приходити до мене, але ця ніч була гарною.
— Гарною?. Ти не мав права ґвалтувати мене, тим паче ти мені щось підсипав, це 100%.
— Та я ж нічого такого не зробив, ти ж цього хотіла, чи не так.
— Я не хотіла сексу, а просто подивитись фільм.
— Ну вибачай, не для мене ця романтика.
— Я розповім про це в поліцію.
— Хто тобі повірить, ти винна сама у цьому, а я ні. — я дала йому ляпаса, і втікла, а він наздогнав мене, і почавши душити, випалив:
— Посмієш розповісти комусь, тобі не жити. Якщо будеш слухняною, то відішлю моральну компенсацію.
— Я тобі не повія, щоб гроші отримувати.
— Ти ще пошкодуєш, нехай ти це все будеш згадувати все життя, І НІХТО ТАКУ ХВОЙДУ ЯК ТИ, НЕ ПОКОХАЄ!.
Київ, теперішній час, квартира Марти:
Я сиділа і плакала, в двері лунав гучний стук і крик Макса:
— ВІДКРИЙ! ДАЙ ПОГОВОРИТИ!.
— Йди, ти зробив вже все.
— ТА ПОСЛУХАЙ!
— Ні, будь ласка. Я не хочу. — я перестала все це чути, до мене знову постукали, на цей раз це була Лада:
POV Лада:
Я ПРОЙШЛА СПІВБЕСІДУ, моя душа була на сьомому небі від щастя, протягом тижня потрібно написати статтю на три теми, однак поки що я вирішила поїхати і потішити подругу новиною, що у неї буде моє селфі з Толіком, хоч у нас такі собі стосунки, втім Марта образиться якщо у мене не буде спільного фото з ним, до Марти якраз дві хвилинки йти, це вже плюс, але підіймаючись ліфтом на поверх, я почула чиїсь крики, вийшовши, я побачила біля квартири Марти, якогось кучерявого і доволі гарного хлопця, а в квартирі були чутні сльози, тому він відійшов, а я постукала туди, а той схопив мене за зап’ясток і вимовив:
— Будь ласка, можна щоб я пішов з тобою, мені потрібно з нею поговорити.
— Ти для початку хто, а по-друге що сталось?.
— Я Макс, а це довга історія.
— Після цього завжди стається щось погане, ну гаразд, пройдеш зі мною. — заплакана подруга відкрила двері, і я відказала:
— Привіт, у мене є дві новини.
— Проходь..
— Але я не сама — я побачила Макса, однак я почала кричати на них обох:
— ЗАБИРАЙТЕСЬ ГЕТЬ! Я НЕ ХОЧУ ЙОГО БАЧИТИ!!.
— Нам потрібно спочатку у всьому розібратись, а не кричати. Тож будете моїми пацієнтами, як не як у мене перша освіта психологія, тому проходьте – вони сіли навпроти одне одного, і я почала говорити:
— Ну що ж, по-перше, чому я чула крики, по-друге, хто це такий, а по-третє, чому ти плакала, поясніть це все. Але першим нехай скаже цей, бляха як тебе звати.
— Макс, окей я все розповім.
— Не вір йому, він хотів зґвалтувати мене як і тоді, пам’ятаєш. — буквально кричачи, казала Марта:
— Таак, я маю почути пояснення зі сторони Макса!. – сказала Лада і тоді розпочалась ця історія:
— Почалось все вчора, я в’їхав у квартиру навпроти, а Марта опинилась моєю сусідкою, тоді був вечір, проте я вирішив познайомитись з нею, ну це не те про що ви думаєте.
— Якраз таки те.
— Я слухаю!.
— Так от, і вирішив запросити її до себе на новосілля, але ж я не знав що вона не любить вечірки.
— Особливо з такими мотивами, як у нього.
— Та які ще в сраку мотиви, це не те що ти думаєш.
— Ну так, кажи, кажи.
— ЗАСПОКОЙТЕСЬ!. — крикнула дівчина і вони замовкли:
— Макс, говори далі.
— Так от, вона прийшла, все було добре, а потім вона пішла, я дзвонив, вона не захотіла зі мною говорити, я стукав, кричав до неї, а вона теж не хотіла говорити, однак коли я побачив..
— Я Лада.
— Ладу, то вхопився за ниточку і вирішив поговорити з тобою.
— Для чого?! Я не хотіла тебе бачити, а через вас обох..
— Тихо, тихо. Тепер я слухаю тебе, Марто.
— Коли я поговорила з тобою вчора, почула стук у двері, переді мною стояв Макс, я ж не думала що моїм сусідом буде саме він..
— Ти знаєш мене?.
— Так блять, знаю. Я зізнаюсь у цьому, і не соромлюсь.
— То ти таки фанатка?.
— Вважай як хочеш, і я трохи була шокована, а коли він сказав що мій сусід, я ледь не впала, бо не очікувала цього.
— А ти що думала, я маніяк? – з усмішкою вабить Щербина:
— Ні курва, я ж занадто уважна до деталей.
— Вона дизайнер.
— А вона тепер буде з вами працювати!. — я сильно розізлилась на неї, тепер вже виглядало так ніби не я психолог, а Марта:
— Стоп, це правда?.
— Це не важливо зараз.
— А я думаю, що так. То це правда?.
— Так, я тепер твоя колега, Лада Канішевська.
— Я Макс Щербина, приємно познайомитись.
— Однак краще не про це, що далі?.
— А потім він запросив мене на типу “новосілля!.”— з глузливою інтонацією виговорила та:
— А чого ти так говориш, ніби це не так?.
— Бо це було не так.
— І що?
— Я погодилась, і він сказав що напише, через годину я побачила повідомлення і пішла до нього на “новосілля”, все наче було нормально, тільки от всі вже були під шофе.
— Ну я просто вирішив, щоб пізніше всі познайомились з тобою.
— Це називається, зґвалтування!.
— Яке ще до біса зґвалтування?.
— Ти хотів напоїти мене!.
— Яке напоїти, хто тобі сказав?!.
— Сергій.
— Чирков!.. Стоп, а що саме він сказав?.
— Що він не думає, щоб ти сусідку запросив просто так, курва!.
— Та це не так, я не хотів тобі нічого зробити.
— Ну так, так. Всі ви так говорите, а потім додаєте снодійного і трахаєте! От і вся життєва мудрість.
— Та чого ти так вважаєш, що всі чоловіки як запрошують кудись, то все хочуть поїбатись з нею
— Її просто зґвалтували два роки тому, вони лише тиждень були знайомі, він запросив її до себе, підсипав у чай снодійне і зґвалтував її, потім ще півроку не давав їй нормально жити через те що Марта звернулась до поліції, а і хлопця теж звали Макс.. — у хлопця на очах змінилось обличчя:
— Я не хотів щоб ти так вважала.. Вибач.
— ДОСИТЬ, ЙДІТЬ ГЕТЬ! Я ХОЧУ ПОБУТИ САМА!. — огризнулася подруга і розридалась просто на очах у журналіста, Щербина заспокійливо обійняв її і шепотів їй:
— Заспокойся, все гаразд. Зараз атака мине через 20 хвилин
— Звідки ти?..
— Не важливо, просто заспокойся.
— Вибач що я..
— Немає за що просити вибачення, ти не винна у цьому, а винен цей покидьок.
— Дякую, і ще раз вибач.
— Ще одне вибач.
— Окей, я зрозуміла.. І ще раз дякую.
— Немає за що дякувати.
— Є за що, Макс. Ти єдиний хто знає про це все, крім Лади.
— Я обраний?.
— Вважай що так — засміялась у вухо Марта, це був милий і тихий сміх, призначений лише для нього:
— Все добре?
— Так, все окей.. Дякую тобі, ти тепер моя вічна боржниця.
— Окей, ще зустрінемось. І оберігай мою подругу!.
— Слухаюсь, пані психолог.
— Папа, як оготовтається то скажи нехай передзвонить мені.
— Добре, до зустрічі, Лада.
— До зустрічі, Макс. — Лада пішла з квартири, а дівчина вже заспокоїлася після панічної атаки:
— Ну я тоді піду..
— Залишся..
— Я не можу, ти ж проти, чи не так?.
— Ні, я не проти.. Я просто хоч раз хочу відчувати себе в безпеці, бо я вже сама ні в чому не впевнена..
— Гаразд, як скажеш.
— А гайда якийсь дурний фільм подивимось?
— А чом і ні? – Марта увімкнула рандомний фільм і вони почали з Максом дивитись, на середині фільму, вона заснула у нього на колінах, чоловік обережно вимкнув телевізор і накривши її ковдрою, поцьомав її лоб, так і оберігаючи під покривом ночі свою сусідку навпроти, яка невдовзі переросте у щось більше..
Додати до улюблених